Якщо волієш зрозуміти, що такі слова, як:
اٰمَنْتُ بِاللّٰهِ وَ بِالْيَوْمِ الْاٰخِر
«я повірив в Аллага і в Судний день» постають двома дорогоцінними таємницями, що розгадують загадку Всесвіту і відкривають браму щастя для людської душі, що терпляча надія на свого Творця, вдячне піднесення прохань та молитов до свого Годувальника є двома корисними та дієвими ліками, а також що слухання Корану, покора і послух, відмова від великих гріхів є важливим, дорогим квитком на шляху до Вічності, провізією Іншого світу, світлом у могильному мороці, тоді прочитай цю порівняльну розповідь, послухай її…
Одного разу воїн на полі битви та випробувань, у вирі перемог та поразок опинився в незвичайному становищі: він був важкопоранений, позаду нього лишився величезний лев, готовий здійснити напад, а попереду — на нього чекає шибениця, яка губить усіх його коханих людей. Ба більше, йому було надане завдання подолати довгий шлях. І коли цей нещасний опинився серед усього жаху, з відчуттям безнадії та хвилювання, тоді праворуч, ніби Хизир, з’явився якийсь доброзичливий та світлий чоловік і промовив: «Не впадай у відчай! Я відкрию тобі дві таємниці. Якщо ти належним чином їх застосуєш, тоді цей лев стане тобі покірним конем, а ця шибениця перетвориться на гойдалку для задоволення та розваг. Крім того, я дам тобі два види ліків. Якщо ти належним чином скористаєшся ними, то дві твої гнійні рани перетворяться на дві ніжні та запашні квіточки. Водночас я дам тобі квиток, завдяки якому ти за день подолаєш річний шлях. Якщо ж ти не віриш у це, то спробуй, перевір, щоб переконатися в правдивості моїх слів». Він перевірив і підтвердив правоту слів цієї людини. Водночас і я, горепашний Саїд, підтверджую ці слова, оскільки перевірив та усвідомив, що вони цілком справедливі.
Згодом воїн несподівано побачив, як ліворуч до нього підійшла підступна, як біс, брехлива людина. Вона мала багато прикрас, привабливих зображень, розваг і різних п’янких засобів. Згодом ставши перед воїном, промовила:
— Гей, друже, організуймо гулянку, подивімося на зображення красунь, послухаємо приємні пісні, поласуймо смачними стравами! Ну ж бо! Що ти там нашіптуєш?
— Одну таємницю…
— Полиш цю незрозумілу справу! Не псуватимемо собі задоволення! А що це в тебе в руках?
— Якісь ліки.
— Викинь їх! Та що з тобою? Адже ти здоровий! Нині настав час для веселощів. А що це за папірець із п’ятьма знаками?
— Це — квиток та проїзні документи.
— Пошматуй все це! Навіщо нам цієї прекрасної весняної пори йти в путь? — промовив чоловік і намагався переконати його, вдаючись до всіляких спокус. І цей бідолаха навіть почасти погодився з ним: дійсно, людина схильна спокушатися! І я так само був пошитий у дурні таким інтриганом.
Несподівано праворуч почувся крик: «Бережись! Не впадай у спокусу! І скажи цьому інтригану: «Якщо в тебе є якийсь спосіб знищити лева, що стоїть позаду мене, усунути шибеницю переді мною і зцілити мої рани, звільнити від майбутньої дороги, тоді — нехай буде все, як ти скажеш! Ну ж бо, зроби так, покажи, а я подивлюся. І згодом пропонуй радість та веселощі! Інакше замовкни, аби сказала своє слово ця шляхетна, як Хизир, людина.
Мій нафсе, що радів у молодості, а зараз потерпає від того сміху! Знай: тим нещасним воїном є ти чи будь-яка інша людина, той лев — це смертна година, шибениця — це смерть, втрати і розлука. У вирі днів та ночей кожен друг прощається з нами, йде навіки. Одна з цих двох ран — це тяжка і нескінченна людська безпорадність, а інша — гірка та безмежна людська бідність. Той довгий шлях — це довга дорога життєвих випробувань, що проходить повз Світ душ, материнське лоно, дитинство, старість, наш світ, могилу, потойбіччя, площу Судного Дня та міст Сират. Ті дві таємниці — це віра у Всевишнього Творця та в Інший світ. Отже, завдяки цим таємницям смерть приймає подобу покірного коня та бураку, який віднесе вірянина з в’язниці цього світу до райських садів, до Милостивого Творця. І тому мудрі люди, що збагнули істину смерті, так полюбили її та зажадали її приходу.
Ба більше, протягом часу, що супроводжується загибеллю та розлукою, смертю та втратою, постає тією шибеницею: за допомогою цієї таємниці віри перетвориться на засіб приємного споглядання та спостереження нових, різнобарвних витворів мистецтва Всемогутнього Творця, дивовижних істот Його могутності та виявів Його милості. Так, зображення, що оновлюються в дзеркалах, оприявляють барви у сонячному світлі, водночас кінокадри, що змінюються, формуватимуть ще більш приємні та дивовижні образи. Одні з цих двох ліків — це терпляча надія на свого Творця, опертя на Його могутність, довіру Його мудрості. Чи дійсно це так? Так, адже людина, яка своїм безсиллям спирається на Володаря Всесвіту, Власника негайно здійсненого наказу كُنْ فَيَكُونُ «Будь!», не знає страху. Адже перед лицем навіть найжахливішого лиха така людина промовить:
اِنَّا لِلّٰهِ وَاِنَّٓا اِلَيْهِ رَاجِعُونَ
«Воістину, ми належимо Аллагу, і до Нього ми повертаємося!», — зі спокійним серцем покладеться на свого Милосердного Господа. Усі ті, хто істинно пізнали Всевишнього Творця, отримують задоволення від свого безсилля, від страху перед Господом. Так, в страху полягає насолода. Якби якась однорічна дитина володіла розумом і їй би поставили питання, яке саме відчуття для неї найприємніше, то вона, радше, відповіла б: «Саме те відчуття, коли я, розуміючи свої безсилля та слабкість, зі страхом перед солодкавим маминим ляпанцем, все ж ховаюся за її лагідними грудьми». І водночас ласка та ніжність усіх матерів — це всього лише відлуння вияву Божественного милосердя. І ось тому розумні люди віднайшли в безсиллі та страху перед Аллагом таку величезну насолоду, що рішуче відмовилися від опертя на власні сили, згодом мовою безсилля звернулися до Його помочі, перетворивши безсилля та страх на своїх поручителів. Інші ліки — молитва і звернення до Всевишнього Творця з вдячністю та радістю, довіра до милості Милосердного Годувальника. Чи дійсно це так? Так! Чи можуть злидні та нужденність бути гіркими та обтяжливими для гостя у Щедрого та Милостивого Аллага, який створив всю поверхню землі у подобі широкої скатертини дарів і створив весну у вигляді букету з квітів на цій скатертині?! Навпаки, Він спраглий до посилення своєї нужденності, яка стане своєрідним приємним апетитом. Із цієї причини мудрі та досконалі люди пишалися бідністю. Одначе зрозумій правильно: мова йдеться про те, щоб звертатися до Всевишнього Творця з молитвою, відчуваючи перед Ним свою злиденність, втім аж ніяк не про те, щоб виставляти бідність напоказ перед людьми і водночас жебракувати.
Тим квитком, документом є виконання обов’язкових (фарз) релігійних приписів, надто намазу, а також відмова від скоєння великих гріхів. Чи так це насправді? Так, за одностайною думкою всіх пророків та праведних людей, на тому довгому і темному шляху до вічності можна придбати провіант, світло лише з дотриманням коранічних заповідей і з уникненням хараму. Інакше ніякі наука чи філософія, мистецтво чи мудрість нічого не вартуватимуть на тому шляху, адже їхнє світло палатиме лише до дверей могили.
Отже, мій ледачий нафсе! Здійснювати п’ятиразовий намаз, уникати семи великих гріхів — це зовсім небагато і водночас це — зручне та легке заняття. І якщо ти володієш незіпсованим розумом, то ти збагнеш, наскільки важливим постає результат від здійснення цих приписів і водночас наскільки великими постають плоди та користь від них! Власне тому людині і шайтану, що спонукають тебе до скоєння гріха, зокрема до розпусти, скажи: «Якщо є спосіб знищити смерть, усунути з цього світу загибель, позбавити людину безсилля й убогості, зачинити могильну браму, то ми прислухаємося до тебе. А інакше — мовчи! У Великому Храмі Всесвіту Коран читає Всесвіт. Послухаймо ж його, осяймося цим Світлом, здійснімо крок на його шляху до істини і зробімо його молитвою, що постійно лунає на вустах!»
Так, істинне слово — це Коран: виходячи з вуст Істинного Творця і будучи Істиною, Коран говорить правду, демонструє дійсність і поширює благовісну Божественну мудрість…
اَللّٰهُمَّ نَوِّرْ قُلُوبَنَا بِنُورِ الْاٖيمَانِ وَ الْقُرْاٰنِ اَللّٰهُمَّ اَغْنِنَا بِالْاِفْتِقَارِ اِلَيْكَ وَ لَا تُفْقِرْنَا بِالْاِسْتِغْنَاءِ عَنْكَ تَبَرَّاْنَا اِلَيْكَ مِنْ حَوْلِنَا وَ قُوَّتِنَا وَ الْتَجَئْنَا اِلٰى حَوْلِكَ وَ قُوَّتِكَ فَاجْعَلْنَا مِنَ الْمُتَوَكِّلٖينَ عَلَيْكَ وَ لَاتَكِلْنَا اِلٰى اَنْفُسِنَا وَاحْفَظْنَا بِحِفْظِكَ وَارْحَمْنَا وَ ارْحَمِ الْمُؤْمِنٖينَ وَ الْمُؤْمِنَاتِ وَ صَلِّ وَ سَلِّمْ عَلٰى سَيِّدِنَا مُحَمَّدٍ عَبْدِكَ وَ نَبِيِّكَ وَ صَفِيِّكَ وَ خَلٖيلِكَ وَ جَمَالِ مُلْكِكَ وَ مَلٖيكِ صُنْعِكَ وَ عَيْنِ عِنَايَتِكَ وَ شَمْسِ هِدَايَتِكَ وَ لِسَانِ حُجَّتِكَ وَ مِثَالِ رَحْمَتِكَ وَ نُورِ خَلْقِكَ وَ شَرَفِ مَوْجُودَاتِكَ وَ سِرَاجِ وَحْدَتِكَ فٖى كَثْرَةِ مَخْلُوقَاتِكَ وَ كَاشِفِ طِلْسِمِ كَائِنَاتِكَ وَ دَلَّالِ سَلْطَنَةِ رُبُوبِيَّتِكَ وَ مُبَلِّغِ مَرْضِيَّاتِكَ وَ مُعَرِّفِ كُنُوزِ اَسْمَائِكَ وَ مُعَلِّمِ عِبَادِكَ وَ تَرْجُمَانِ اٰيَاتِكَ وَمِرْاٰتِ جَمَالِ رُبُوبِيَّتِكَ وَ مَدَارِ شُهُودِكَ وَ اِشْهَادِكَ وَ حَبٖيبِكَ وَ رَسُولِكَ الَّذٖى اَرْسَلْتَهُ رَحْمَةً لِلْعَالَمٖينَ وَ عَلٰى اٰلِهٖ وَ صَحْبِهٖ اَجْمَعٖينَ وَ عَلٰى اِخْوَانِهٖ مِنَ النَّبِيّٖينَ وَ الْمُرْسَلٖينَ وَ عَلٰى مَلٰئِكَتِكَ الْمُقَرَّبٖينَ وَ عَلٰى عِبَادِكَ الصَّالِحٖينَ اٰمٖينَ