Особливості

Ця тема є свого роду основою «Десятого Слова» і Другим розділом «Двадцять восьмого Слова», написаного на арабській мові

بسم الله الرحمن الرحيم

«В ім’я Аллага, Милостивого, Милосердного!»

Да піднесуться вихваляння, славослів’я і подяка Мудрому Творцю, про необхідність буття і про єдність Якого мовою своїх слабкостей і потреб, все разом і кожна окремо, свідчать всі частинки Всесвіту!

Мир і благословення Посланцю, що відкрив таємницю Всесвіту і виклав її знамення, своїй сім’ї і сподвижникам, його братам з числа всіх пророків і посланників Всевишнього, а також благочестивим рабам Божим!

Друже! Природа і причини, закривши для деяких людей ворота подяки, відкрили їм двері багатобожжя (ширк) і невіри (куфр). Тим часом, вони і не підозрюють, що основа багатобожжя побудована з незліченних безглуздостей. Для того, щоб їх сліпі очі прозріли й побачили, наскільки огидне багатобожжя, я викладу одну з тих нісенітниць.

Отже, якщо язичники відмовляться від сп’яніння невіглаством і подивляться на своє невір’я науковим поглядом, то для того, щоб повірити в це безбожництво і осмислити його, вони будуть змушені на одну єдину частку звалити тонну вантажу, і винайшовши в кожній частинці незліченні друкарські верстати, вручити їх в руки природи і причин, навчивши природу всім тонкощам мистецтва, які є у всіх творіннях. Адже частка повітря в змозі виконувати свої функціональні обов’язки в організмі будь-якої рослини, квітки або плода. Якщо безбожно заперечувати, що ці частинки, які виконують свої обов’язки, є підлеглими Всевишнього Творця, слідують Його волі і розпорядженням, то потрібно буде визнати, що входячи в кожен з організмів, їм відомо весь пристрій, всі властивості і системи цих організмів. Вірити в те, що кожна з частинок має такі знання, може тільки цей безбожник.

До того ж, плід є зменшеним прообразом цілого дерева, і кісточка, що знаходиться в плоді є книгою діянь цього дерева. Вся історія життя дерева записана в цій кісточці. У зв’язку з цим, один плід звернений до всього дерева, а скоріше, до всього виду цих дерев, і навіть до всієї земної кулі. Значить, ступінь величі, закладений в майстерності створення одного плоду, пропорційна розмірам Землі.

Отже, тому, хто створює цей плід і цю частку із закладеним в них грандіозним мистецтвом, неважко створити і підтримувати земну кулю.

Цікаво, чи є ще велика дурість, ніж заява про власний розум та проникливості того безбожника, що несе в серці подібна невіра?!

Друже! У будь-якої речі є два образи.

Перший – матеріальний, тобто видимий образ, який, немов якийсь одяг, скроєний приреченням згідно обсягом кожної речі.

Другий – умоглядний, тобто якийсь уявний образ, уявний як певна спільнота різних матеріальних образів, змінюваних протягом її життя. Цей образ подібний до уявного кола, що утворюється в результаті швидкого обертання якогось вогника. Він повідомляє про історію життя будь-якої речі, являє собою коло прояву приречення, і називається долею речей. Подібно до того, як в питаннях матеріального образу у кожній справі є якась межа і якась мета, також і щодо способу духовного у неї є межа і призначена для деяких прихованих мудростей мета. Виходячи з цього, в матеріальному образі кожної речі Божественна могутність – якийсь майстер, а приречення – якийсь інженер. У духовному ж образі приречення – легко, прокреслює лінії для формоутворення, а могутність – джерело (тобто формоутворення, вироблене по цих лініях, виходить від могутності).

О, невіруючий! Почувши це, подумай гарненько! Чи є у тебе могутність, щоб навчити частку кравця майстерності? Чи є у природи і причині, які сприймаються тобою як творці, могутність для того, щоб вони могли скроїти і зшити несхожі, різні образи всіх речей? Дивись, позбавлений очей невіруючий! Людина, що є плодом дерева світобудови, який за силою і волею перевершує причини, об’єднавши всі можливості і знання кравця справи, не зможе скроїти вбрання, яке було б впору всім частинам якогось колючого дерева. Тим часом, Мудрий Творець, під час зростання будь-якої речі, зовсім скоро і легко створює і одягає її в дуже гармонійні і точні, нові і свіжі шати і зелені сукні. Фасубханналлаг! Так, пречистий [і вільний від усіх недоліків] Аллаг, з велінням Якого пов’язано буття кожної справи! Пречистий Творець, в «руках» Якого знаходяться внутрішні сторони всіх речей! Пречистий Творець, до Якого вдаються всі створіння!

Друже! На кожній істоті стоять печатки Єдиного (аль-Ахад) і самодостатність (ас-Самад) Творця, що свідчать про те, що ці істоти є Його твором мистецтва і належать Йому. Так, серед нескінченних печаток єдності (Ахад) і печаток самодостатності (Самад) подивися хоча б на них, що вибиті на поверхні землі весняною порою. Наведені нижче, наступні один за одним фрази і пропозиції, з усією ясністю показують і виявляють ці печатки.

Отже, на поверхні землі спостерігається дуже дивне і мудре творення. Якщо хочеш побачити могутність і діяльність, які виходять від очевидного творення, зверни увагу на нижченаведені фрази.

Дія цього творення:

1) виходить від вельми великої і широкої щедрості;

2) з абсолютною легкістю виходить від абсолютної сили;

3) з абсолютним порядком швидко з’являється на світло;

4) вивірено і виважено, не дивлячись на свою всеосяжність;

5) є прекрасним і цінним, але недорогим твором мистецтва;

6) не дивлячись на те, що пов’язані з ним речі дуже сильно перемішані, вони створюються абсолютно відокремлено і без всякої плутанини;

7) разом з тим, що поле його діяльності широко до нескінченності, в його творах немає місця недосконалості – вони з’являються в найкращому вигляді;

8) не дивлячись на те, що між особинами і між різними видами є повна віддаленість, вона [наділяє] їх повною відповідністю.

Друже! Кожна з цих фраз – навіть окремо – самодостатня для прояву карбування. Подивись! Дивовижна щедрість і дивовижна майстерність є невід’ємними ознаками всеосяжної могутності. Впорядкованість, поєднана з надзвичайною легкістю, властива виключно власникові всеосяжного знання, потужному над кожною річчю. Чудова, абсолютна швидкість створення, вивіреного так, немов воно зважено на чуйних вагах, характерна лише для того, чиїм наказом і могутності підпорядкована будь-яка річ. Всеосяжне, дивно майстерне управління розсіювання по всій землі видами створінь можливо тільки для того, хто своїми знаннями і могутністю близький до всякої речі. Великий достаток творінь, кожне з яких, з точки зору мистецтва, володіє найвищою цінністю, може належати тільки Володареві невичерпних скарбниць з нескінченними багатствами. Незважаючи на високу змішаність особин, вони гідні безумовної індивідуальності і відособленості, що незмінно вказує на Всевидючого, одна справа Якого не перешкоджає іншій. Те, що між розкиданими по землі особинами, незважаючи на їх віддаленість один від одного, виявляється відповідність за формою, тілом і пристроєм, незмінно вказує на того, в чиїй правиці володіння, знання, влади та мудрості знаходиться земна куля. Кожна особина, незважаючи на безліч одиниць свого виду, що притаманні Всемогутньому, для якого рівні малі і великі.

У кожній з вищенаведених фраз також є ще одне знамення, яке вказує на те, що будь-яка річ є твором і мистецтвом одного-єдиного Творця. Так, між щедрістю і економією, швидкістю і виваженістю, дешевизною і цінністю, змішаністю і відокремленістю є контраст. Об’єднання цих протилежностей в одній дії властиво тільки Могутньому Творцю, Чия могутність безмежна.

Висновок. Незважаючи на те, що кожна окрема фраза демонструє Божественну єдність (Ахад), вони всі разом показують її більш повно, тобто явно. Отже, з цього пояснення виходить суть благородного аята:

ولئن سالتهم من خلق السموات والارض ليقولن الله

«Якщо ти спитаєш їх: «Хто створив небеса й землю?» — то вони неодмінно скажуть: «Аллаг!» Скажи їм: «Хвала Аллагу!» Але більшість із них не розуміє.» (Коран 31:25)

Тобто, якщо запитати у цих упертих безбожників, хто Творець небес і землі, вони волею-неволею скажуть: «Аллаг» .

Друже! Воістину, між Божественністю (улухіят), пророчою місією (Рісаля), Іншим світом і Всесвітом є взаємозв’язок, тобто існування і встановлення однієї з цих реалій вимагає існування і встановлення інших. Віра в одну з них робить необхідність віри в інші.

Так, наприклад, існування якоїсь книги, кожне слово якої містить цілу книгу, а кожна буква містить в собі цілий рядок, неможливо без написання її автором. Так само і Книга Всесвіту залежить від необхідності існування споконвічного Автора. Дивитися тверезим поглядом на Книгу Всесвіту і не вірити в її одвічного Автора – неможливо!

І подібно до того, як існування якоїсь будівлі, що містить безліч чудес мистецтва, дивовижних візерунків і прикрас, неможливе без будівельників та майстрів, так і існування цього світу залежить від існування Творця. Люди, чий розум не затьмарився від омани, не можуть говорити про існування світу, не визнавши існування його Творця.

Таким чином, як неможливо заперечувати існування Сонця, споглядаючи його відблиски і віддзеркалення на хвилях річок і морів, неможливо споглядати цей мінливий і оновлений в повному порядку Всесвіт і не приймати необхідність існування його Творця. Адже тільки Творець є Тим, Хто Своєю мудрістю і волею заснував цей чудовий Всесвіт, влаштував його згідно з правилами Свого приречення, упорядкував Своїми законами, прикрасив канонами Своєї милості і освітив проявами Своїх імен і якостей. Так, якщо не брати Єдиного Творця, виникне необхідність приймати незліченних богів по числу частинок і творінь Всесвіту. І в той же час, кожен той бог повинен бути в змозі створити весь цей Всесвіт, тому що кожна жива одиниця є певним змістом всіх живих істот. Коли він створює одиницю, то він повинен бути здатний створити і все людство.

Також, як існування Сонця неможливо без його сяйва, так і Божественність неможлива, без її прояву за допомогою молитви посланців.

Для демонстрації і пізнання найвищої і досконалої краси необхідно її описати посланниками. Абсолютно прекрасне мистецтво, яке досягло абсолютної краси, не може бути без слів своїх посланців.

Абсолютне панування Всевишнього (рубубіят) вимагає загального поклоніння і покори (Убуд), що можливо за допомогою проголошення свідоцтва про єдність Всевишнього з носіями пророчої місії, які є «зульджанахайн», (тобто, з одного боку, Його зразковими рабами, а з іншого – Його посланниками).

Якщо Володар краси не побажає показати її і якщо не буде відображати її дзеркал і описувати її посередників, то пізнати і побачити цю красу буде неможливо. І тільки за допомогою посланників, чиї поклоніння і покора Всевишньому являють собою дзеркало краси Творця і чиї посланницькі місії показують і оголошують про неї людям, можна побачити і показати Його красу.

Для того, щоб відкрити і показати людям повні коштовностей і дорогих речей скарбниці якогось царя, оголосити про Його могутність, багатство і царство, необхідний призначений дозволом і волею цього царя службовець. Таким службовцям є посланник.

Друже! У світі немає іншої особистості, яка володіла б подібними якостями і могла б найкращим чином виконати ці обов’язки, крім Високоповажного Мухаммада (мир йому і благо). Ця людина є найзмістовнішою, найдосконалішою і найдостойнішою! Він показує, описує, повідомляє і оголошує про Всевишнього Творця в найкращому вигляді!

Дорогий друже! Ми підійшли до опису взаємозв’язку між «вірою в Аллага» і «вірою в Інший світ» . Приготуйся і слухай!

Якщо якийсь цар не буде заохочувати тих, хто йому покірний, і карати бунтівних, то його держава піддійте до краху. З одного боку, йому необхідні милість і благовоління, а з іншого – покарання і виховання. Нагорода – необхідний наслідок милості, а виховання вимагає покарання. Місцем нагородження і покарання є Інший світ.

Кожен цар, що володіє високою мудрістю і справедливістю, заради збереження гідності своєї держави проявляє прихильність до тих, хто просить у нього притулку і допомоги, і щоб показати велич своєї влади, захищає права своїх підданих. Важлива частина цих відносин проявиться в іншому світі.

Цар, який володіє незліченними скарбами і володіє абсолютною щедрістю, йому необхідно постійне місце частувань, а також сталість і вічність володарів різноманітних потреб. Це ж можливо тільки у вічному світі.

Якийсь володар краси бажає бачити і показувати її постійно, що також вимагає існування вічного світу, бо постійна краса не може задовольнятися тимчасовим, зникаючим шанувальником – вона бажає, щоб і він був постійним.

Якийсь цар, що володіє милосердям і співчуттям по відношенню до тих, хто просить і благає його про допомогу; цар, негайно виконуючи найпростіше прохання найпростішого створення, звичайно ж, з досконалою легкістю зробить те, в чому найбільше потребують всі творіння. Безумовно, найважливішою, загальної потребою є вічний світ!

У той час, як існує царство, що перебуває в досить дивній величі, що зрозуміло з його розмаху і діяльності, ми бачимо, що для збору підданих зроблено лише тісний тимчасовий готель, який не може вмістити в себе всіх людей. Він безперервно наповнюється і спустошується. І є якоюсь ареною випробувань, яка постійно змінюється. А також, для того, щоб показати зразки деяких творів мистецтва і дарів царя, існують якісь збори, які час від часу повторюються. Такий стан явно вказує на те, що після цього тісного місця, цієї арени і виставки будуть якісь постійні місця, палаци і відкриті скарбниці, а їх жителі будуть вічними і незмінними.

Якщо є якийсь уважний цар, який записує і велить реєструвати всі дії, всі потреби і служіння свого народу, а також фіксує і зберігає всі події, фотографує і знімає все, що відбувається в своїх володіннях, то, звичайно, такий стан певним чином вказує на те, що відбудеться якийсь розрахунок, якийсь суд, якісь нагородження і покарання.

Щодо нагород і покарань є безліч обіцянок і погроз царя; якщо ці обіцянки і загрози не становлять труднощів для його могутності, і якщо вони дуже важливі для його підданих, то, зрозуміло, вони не будуть порушені, бо порушення обіцянок суперечить гідності його могутності.

Згідно досягнутого ступеня безсумнівного історичного переказу одностайним твердженням вісників, центром і місцем прояву цього грандіозного, величного царства є тільки Інший світ. Обмежена площа цього світу не може бути постійним місцем цієї величі, тому такі тлінні, нестабільні місця, подібні цим, не можуть бути основою і центром постійного царства.

Так, на обмежених місцях і майданчиках цього світу цей цар показує багато речей, зборів і розлук. Однак, вони не є самоціллю, а лише служать прикладом і зразком речей і процесів, які матимуть місце на найбільшому просторі Іншого світу, оскільки процеси, які будуть відбуватися на тому великому зборі (воскресіння), вони будуть протікати згідно з цими маленькими прикладами. Отже, показання в цьому світі тлінні, зникаючі стани, в іншому світі принесуть вічні і постійні плоди.

Так, уявити більш високу ступінь мудрості, турботи, справедливості, милості і співчуття, які проявлені цим царем на тлінних місцях і великих майданчиках цього світу, просто неможливо. Безумовно, настільки високе і велике чудове мистецтво, щоб удостоїтися істин тієї великої мудрості і справедливості, вимагає постійних місць, незмінних помешкань і вічних мешканців. В іншому випадку, доведеться заперечувати очевидні мудрість, турботу і ласку. І в той же час, доведеться припустити, що володар дій, що виходить від такої мудрості і турботи, хай вибачить Аллаг, є жорстоким тираном і марнотратом. Це ж вимагає звернення істин в їх протилежність. До того ж, є безліч доказів і підтверджень того, що ці тимчасові помешкання будуть переміщені в центр вічного царства. Оскільки царство Божественного панування вимагає нагородження і покарання, з цього випливає, що неможливо створити цей світ, не створивши інший світ; неможливо дати буття цьому Всесвіту, не давши життя іншому; неможливо створити Вічне світло!

Творець Світу володіє всеосяжної милістю – милістю, яка вбирає в себе все суще і розповсюджується на будь-яку річ. Співчуття матерів і, в деякому відношенні, навіть рослин до своїх дітей, а також легкість життя безсилих дитинчат – все це лише одна крапля з моря тієї милості! Велич цього моря милості ніяк не сполучається зі зникаючими і непостійними благами, затьмареними бідами і труднощами, і з людьми, охочими вічності. І в той же час, безповоротний відхід у небуття перетворює благо в зло, співчуття в тягар, любов в біду, насолоду на муку, і милість – в її протилежність…

З видимих прикладів управління світом стає зрозуміло, що у його Творця є такі високості як велич, слава і честь, що навіть якщо Він і відкладає, відстрочує покарання тих, хто не звеличує Його поклонінням і тих, хто нехтує Ним, то без уваги це не залишає.

Для тих, хто, вважаючи веління і заборони цього Царя нікчемними, хто не підкорився Його розпорядженням з вірою; для тих, хто поклонінням не пробудив до себе любов Творця і для тих, хто, проявивши невдячність, не чинив поваги Творцеві, безсумнівно знайдеться місце відплати і покарання.

Прекрасне мистецтво творення створінь, їх впорядкованість і навколишня їх турбота, а також користь і вигода, свідчать про те, що Всемогутній Творець, в розпорядженні якого знаходиться Всесвіт, володіє всеосяжною мудрістю. Необхідною ж умовою тієї великої мудрості є прояв милості та дарування благ покірним Йому і тим, хто шукає у Ньому притулку.

Крім цього, очевидно, що кожна річ займає відповідно відведене їй місце, кожне право дається правовласнику, потреба кожного нужденного задовольняється згідно його проханню, а бажання шукає відповіді – будь то бажання, виражені мовою здібностей, природних потреб, крайньої необхідності або нагальної потреби – не залишаються без відповіді. Для справедливості, що має такі ознаки, необхідний великий суд, де за допомогою Господньої влади права рабів [Божих] будуть захищені і забезпечені. Оскільки тлінна обитель нижнього світу не може удостоїтися істинної справедливості, з цього виходить, що у Великого і Справедливого Царя повинні бути вічні Рай і Пекло.

Господар цього світу, за свідченням Його множинних діянь, є надзвичайно Щедрим і володіє великими скарбами, подібними сонцю, повним світла і сяйва, і деревам, пишним плодами і фруктами. Виходячи з вище написаного, ця вічна щедрість і це невичерпне багатство вимагають вічного місця частувань та вічного буття володарів потреб. Адже безмежна щедрість і нескінченне багатство бажають постійного частування, що, в свою чергу, вимагає вічного існування вдячних за ці дари.

З проявів цієї чудової, мудрої і щедрої діяльності стає зрозуміло, що це вершить її Творця і є прихованою досконалістю, яку він бажає постійно демонструвати всьому світу. Це тому, що постійна досконалість бажає вічно проявлятися і вимагає нескінченного буття, захоплює собою своїх шанувальників. В іншому ж випадку, людина, приречена на абсолютне небуття, не оцінить досконалості, і замість захоплення і похвали проявить огиду і опуститься до образ.

Творець красивих, ошатних, світлих творінь володіє зрозумілою виключно Йому, незрівнянною красою, і цю приховану витончену красу ми не в силах осягнути своїм недосконалим розумом. Наприклад, одне з тьмяних дзеркал цієї краси – поверхня землі, яка кожне століття, кожну пору року, невпинно демонструє і описує її відображення.

Твердою істиною є те, що Володар піднесеної краси бажає бачити її і всі її тонкощі як особисто, так і очима інших. Виходячи з цього, якщо краса є вічною і незмінною, то і дзеркала, що показують всі її тонкощі, повинні бути вічними, незмінними. Це так, тому що вічна краса не може погодитися на тлінного шанувальника, любов якого, в цьому випадку, звертається у ворожість. Так, людина, втішаючи себе, починає ображати ту чи іншу красиву річ, недоступну її рукам і незбагненну для її розуму. У зв’язку з цим, так само, як світ вимагає існування Творця, Творець вимагає існування Іншого світу.

Творцю цього світу притаманне дуже милосердне співчуття, адже очевидно, що в цьому світі той, хто потрапив у біду і хто просить про допомогу, вона з’являється негайно. Бажання, того хто шукає відповіді – виконуються. Стає почутий голос найпростішої живої істоти, і задовольняються її потреби. Отже, Володар такого співчуття безсумнівно задовольнить найбільшу, найнеобхіднішу, найбільш нагальну та найсильнішу потребу людського роду, вимовлені від імені всіх людей їх главою – створить вічний Рай, вічне щастя і воскресіння після смерті! Тим більше, що все суще, приєднуючись до цього всеосяжного благання високоповажного глави, вимовляє «Амінь! Амінь!».

Дивись! Ця людина молить, просячи щастя, заради такої мети, завдяки якій всі творіння, з найнижчого стану абсолютного тліну, нікчемності, непотрібності і марноти, сходять до найвищих висот – до цінності, до вічності, до піднесених обов’язків і до рівня Божественних листів. Дивись! Він молить про допомогу так піднесено і просить про милість так солодко, що, нібито дає почути собі все суще небес, і приводячи їх у трепет, спонукає вимовляти «Амін! Аллагумма, амін!».

Цікаво, про що ж просить, молячись і об’єднуючись в своєму поклонінні суть поклоніння всього людського роду ця Гордість Всесвіту; про що ж просить, об’єднавши позаду себе всіх синів Адама (мир йому), ставши на цій землі і простерши руки до Великого Престолу (Арш) ця людина, що є честю людського роду і єдиною на всі часи і народи?! Послухаємо і подивимося. Для себе і для своєї умми вона просить вічності, вічного щастя, раю, і просить це все, згадуючи Прекрасні Божественні Імена, що проявляють свою красу в дзеркалах творінь, і вдаючись до їх заступництва.

Навіть якби не було безлічі причин і доказів існування Іншого світу, однієї тільки молитви цієї людини (мир їй і благо) було б достатньо для створення Раю, створення якого так само легко для могутності Милосердного Творця, як створення весни. Таким чином, подібно до того, як пророча місія цієї людини (мир їй і благо) стала причиною створення цього місця випробувань, удостоївшись сенсу لولاك لما خلقت الافلاك «Якби не ти, Я не створив би все суще», його поклоніння послужило відкриттю вічного місця щастя.

اللهم صل و سلم على ذلك الحبيب الذى هو سيد الكونين و فخر العالمين و حيات الدارين و وسيلة السعادتين و ذو الجناحين و رسول الثقلين و على اله و صحبه اجمعين و على اخوانه من النبيين و المرسلين امين

Процеси, що відбуваються в цьому світі, цілеспрямованість створінь, а також підпорядкування небесних і земних тіл одній могутності, є ознаки великого правління. З цього стає зрозуміло, що Творець, який розпоряджається цими створіннями, володіє великим пануванням (рубубіят) і дивовижною владою. Однак, цей світ зазнає змін і тліну. Він подібний до готелю, що постійно наповнюється і спустошується. Ні у світі, ні у його мешканців немає стабільності і сталості. Цей світ – безперестанку змінюється і оновлюється виставка зразків дивовижних і витончених мистецтв Творця світу. Отже, зібрані в цьому готелі, на цій виставці люди не залишаться тут надовго, адже це непостійне місце перебування.

Отже, такий стан переконливо свідчать про те, що за цим тлінним місцем перебування піде незмінне, вічне щастя з райськими садами і палацами, які будуть центром цього вічного правління, тому що тлінне не може бути основою і місцем вічного.

Так, дивлячись на це зведена для гостей Правителя житло, а також дивлячись на його мешканців, видно, що:

це житло, на будівництво якого витрачено мільйони, споруджено лише на короткочасний термін;

наявні в ньому прикраси і коштовності – всього лише макети і зразки;

гості лише пробують на смак прекрасні страви, але не насичуються;

кожен з гостей своїм особистим фотоапаратом робить знімки прикрас цього житла;

приховані службовці Правителя записують всі дії і вчинки мешканців;

щосезону Правитель руйнує, а потім оновлює мільйони тих прикрас і красивих речей для тих, хто прийшов у гості.

Крім перерахованого, спостерігається ще дуже багато дивного і незвичайного.

Отже, це положення показує, що у Господаря цього тимчасового житла є досить високі, цінні обителі і вічні, постійні палаци. Видимі в цьому невеликому житлі речі і обставини є зразками, що показують для того, щоб зацікавити гостей високими речами вічних осель.

Також, якщо звернути увагу на положення житла цього світу і навіщо знаходяться в ньому люди, то стане зрозуміло, що цей світ не є місцем, створеним для вічного в ньому перебування. Це лише якийсь зал очікування і якийсь готель для збору створінь, запрошених Всевишнім у вічний, нескінченний світ щастя – Дар ус-Салям. Видимі в цьому світі приємні речі – не для задоволення і насолоди, тому як насолоду зустрічі незрівнянно з болем розставання. Разом з тим, ніхто не може в повній мірі отримати ці насолоди, оскільки або коротке життя насолод, або життя людини. Ці насолоди і красиві речі служать тільки для повчання і напрямком до подяки, бо вони є зразками справжніх благ, приготованих Аллагом для віруючих в Раю. І ці прикрашені тлінні творіння – не для тліну і небуття. Тут фіксуються їх образи, подібності, смисли і результати, які в вічному світі стануть основою для створення вічних пейзажів для вічних жителів. Або ж у вічний світ вони візьмуть форми, бажані Вічним Творцем, тому що ці творіння – для вічності. Їх зовнішня смерть і зникнення є звільненням від обов’язків, а не знищенням.

Так, навіть якщо їх смерть і є зникненням, то вони зникають лише в одному відношенні, в багатьох інших залишаючись вічними. Наприклад, поглянь на цю створену Споконвічною могутністю квітку троянди! Подібно до того, як якесь слово, не встигнувши злетіти з вуст, зовні зникає, в той же час, з волі Аллага, залишаючи мільйони втілень в вухах, на аркушах паперу і в книгах, і зберігаючи свій сенс в умах, так само і троянда, в короткий час виконавши свій обов’язок, в’яне, вмирає і йде, в той же час залишаючи навчання в пам’яті всіх людей, що її бачили і в пам’яті насіння, що несуть в собі її наступники, свій образ і сенс. Значить, кожне насіння тієї троянди і пам’ять кожної людини є свого роду фотоапаратом для збереження і увічнення її образу, краси і місця.

О, мій друже! Людина також не є безпритульною, бродягою, безвладною живою істотою. Всі її дії і вчинки записуються і реєструються, а результати всіх її діянь зберігаються, щоб, згідно з ними, під час великого розрахунку вона отримала відповідну цьому ступінь.

Висновок: вироблені плоди щоосені руйнуються, це є якоюсь підготовкою місця для нових гостей і свого роду звільненням від повинностей, відпусткою.

А також, у розпорядженні цим світом Творця є така ясна книга (китаб-і Мубін), що не існує жодної – ні великої, ні малої – речі, яка не була б в ній записана. Серед розділів цієї книги, видимих у Всесвіті, поглянь хоча б на розділ, присвячений порядку і виваженості! Отже, ми бачимо, що в момент звільнення будь-якої речі, що має свої функції, від обов’язків, і виходу її з кола буття, Мудрий Творець закріплює безліч її образів в «Збереженої Скрижалі» (Ляух аль-Махфуз). Фіксує історію її життя в насінні і результати, а також увічнює її в безлічі прихованих дзеркал. Наприклад, коли якесь дерево «вагітне» плодами, плодами «вагітне» також і його насіння. Значить, так само, як плоди існують в структурі дерева, існують вони і в насінні. Таким же чином, дуже багато речей, що вийшли з буття, залишаються існувати в людській пам’яті.

Отже, з цих прикладів стає зрозуміло, наскільки досяжний є закон збереження і запам’ятовування. Так, Господар цих істот ретельно і дбайливо зберігає і записує все, що відбувається в Своїх володіннях. Він проявляє неймовірну увагу в справі збереження Свого правління. В Його пануванні (рубубіят) побутує абсолютна дисципліна: Він записує і змушує записувати навіть самий пересічний випадок і найпростіше служіння.

Безумовно, досяжний і точний закон збереження потрібен для Великого Суду, який буде проведений в іншому світі. Цей закон збереження, чинний для всіх речей, поширюється також і на людину, котра є самою шляхетною серед створінь, бо людина – свідок дій, положень і станів, що стосуються панування (рубубіят) Всевишнього. Серед громад створінь вона є глашатаєм єдності Аллага. Вона зроблена спостерігачем вихваляння Аллага усіма істотами і удостоєна честі бути великим намісником. Людина удостоєна настільки великої честі і високого ступеня! Так Хай не вважатиме себе безпритульною і безвідповідальною! Їй так само доведеться нести детальний звіт на великому Суді. Пройшовши через нього, вона відправиться в місце, яке заслуговує.

Так, для одвічної могутності створення воскресіння після смерті подібно створенню весни слідом за зимою. Так само, як для рослин, для людини настають осінь і весна. Чудеса могутності, що відбулися в минулому, є твердим свідченням і аргументом того, що Творець створив всі ймовірні форми майбутнього.

Власник цього світу багаторазово обіцяв воскресіння з мертвих, яке для Його могутності легко і просто, а для Його рабів – надзвичайно важливо і вкрай необхідно. Відомо, що порушення обіцянки суперечить гідності могутності і милосердя панування, так як воно (порушення) є ознакою або невігластва, або слабкості, що з огляду на свою абсурдність ніяк не може бути властивим абсолютно Всемогутньому і абсолютно Мудрому.

Разом з тим, воскресіння людей подібно відродженню рослин. Як бачити одне можна заперечувати інше?! Обіцянка ж створити воскресіння є безперечною – як за переказами всіх пророків (мир їм) і згідно єдиній думці великих людей, так і відповідно до аятів Благородного Корану.

Наприклад, الله لا اله الا هو ليجمعنكم الى يوم القيامة لا ريب فيه و من اصدق من الله حديثا

«Аллаг! Немає бога, крім Нього! Ми неодмінно зберемо вас у День Воскресіння, у якому немає сумніву! А хто ж правдивіший за Аллага словом?» (Коран 4:87)

Цей благородний аят з великою суворістю і силою обіцяє воскресіння з мертвих. Однак, деякі люди дуже невдячні і не визнають цих слів Всевишнього, на істинність і правоту яких вказує все суще, натомість цього, покладаються на свою дурість.

У цьому світі подають ознаки величного панування (рубубіят) і промені грандіозного правління. Ми бачимо, що величезна Земля, разом зі своїми мешканцями, вигодовується і виховується під велінням цього панування (рубубіят) немов якась ручна і смиренна тварина. Її смерть восени і пожвавлення навесні, її подібні мавлеві рухи, а також всі інші процеси підпорядковані цьому велінню. Подібно до цього, впорядкованість і підпорядкованість Сонця і планет, а також їх стану залежні від цього веління. Тим часом, це величне нескінченне панування і це вічне правління не може будуватися на таких слабких, зникаючих і тимчасових засадах. Вони не можуть бути засновані на мінливому, тлінному світі, повному прикрощів і бід. Цей світ є лише тимчасовим місцем, влаштованим в великому і широкому колі того грандіозного панування для випробування людей, а також для оголошення і показу чудес могутності. Потім, зруйнувавшись, він буде перетворений для того, щоб стати частиною грандіозного, великого, вічного, нескінченного світу. Виходячи з вищевикладеного, для Творця цього, схильного до змін світу, необхідне існування іншого світу – незмінного і постійного.

Разом з тим, що перейшли від зовнішнього, поверхневого до істини – володарі світлих душ і освічених сердець, носії блискучих розумів, що ввійшли в коло наближених до Аллага людей, без сумніву повідомляють про тверді обіцянки і суворі погрози Всевишнього Творця, що стосуються підготовки Їм місця нагородження для покірних і місця покарання для бунтівників. Відомо, що невиконання обіцянок є ницістю. Творець світу Пречистий від усякої ницості і ганьби. У той же час, повідомлення людей істини, пророків (мир їм), святих (Аулія) і праведних вчених (асфія) про ті реалії, всіма своїми словами і тими знаменами явно підтверджує і підтримує Всесвіт.

О, людино, Чи є більш вірні повідомлення і слова, ніж ці?!

На вузькій і тимчасовій поверхні Землі Розпорядник цього світу постійно показує безліч прикладів і зразків великої площі світу Іншого.

Наприклад, слід звернути увагу на відродження рослин, що здійснюється на земній поверхні весняною порою. Так, за шість днів з насіння тих перемішаних рослин безпомилково, без плутанини, без змін, створюються і повертаються їх померлі, згнилі та зниклі тіла. Для могутності, яка провадить на просторі Землі це воскресіння рослин, не важко створити за шість днів небеса і землю. І хіба допустимо, що для цієї могутності створити людське воскресіння не було настільки ж просто і швидко, як оком змигнути?! Так, хіба може бути складним людське воскресіння, що складається лише з однієї сторінки, для могутності, яке одночасно, без помилок і плутанини, в короткий час повертає повністю зітерті слова старих записів на трьохстах сторінках воскресіння рослин?! Та ніколи!

Отже, Володар цієї могутності мовою Корану велить:

فانظر الى اثار رحمت الله كيف يحيى الارض بعد موتها ان ذلك لمحيى الموتى وهو على كل شىء قدير

«Поглянь на прикмети милості Аллага, на те, як Він оживляє землю після її смерті! Воістину, Він оживляє мертвих і Він спроможний на кожну річ!» (Коран 30:50)

Цей благородний аят явно свідчить на користь істинності цього положення.

Дорогий друже! З цих розпоряджень і справ Аллага стало зрозуміло, що вироблені на земному просторі воскресіння рослин і їх розмноження, а також інші збори і розставання не є самоціллю, тому що здійснюються на великому просторі Іншого світу великі та важливі церемонії ніяк не пов’язані з цими незначними і нестійкими плодами, які отримуються на короткий час. Ці незначні плоди – лише деякі приклади і зразки по образам, і результатами яких повинні проходити процеси на тому величезному зібранні. Отже, образи цих тлінних речей принесуть в тому світі вічні плоди.

А також ми бачимо, що Вічний Творець і Правитель показує на цих схильних до руйнування місцях і приречених на зникнення просторах сліди такої яскравої мудрості, такої явної прихильності, такої високої справедливості і загальної милості, що людина не з кам’яним серцем і з неосліплими очима явно розуміє: мудрості, більш досконалої, ніж ця, бути не може. І не може бути ширшої прихильності, більш величної справедливості, більш досяжної милості, ніж ті, прояви, ознаки та плоди яких нам видно. У такому випадку, якщо в країні того правителя буде постійне місце, міцних помешкань і постійно проживають жителі, то носіям серця і розуму доведеться заперечувати ці видимі мудрість, прихильність, милість і справедливість. І в той же час, з цього буде слідувати, що Господар такої мудрої діяльності – хай вибачить Аллаг – повинен буде марнотратним і несправедливим. Це ж є абсурдом, що звертають справжню суть тих речей в її протилежність.

О, слухай мої слова, друже! Ти не подумай, що докази існування і настання воскресіння з мертвих обмежені тільки наведеними тут частиною ознак. З показаних Шляхетним Кораном нескінченних ознак виводиться наступна істина: наш Творець перенесе нас з тимчасових виставок нижнього світу в постійні місця Свого вічного панування, і цю мінливу країну перетворить в країну незмінну. І знову не подумай, що серед прекрасних імен [Аллага] воскресіння з мертвих та Іншого світу вимагають тільки імена Мудрий, Щедрий, Милосердний, Справедливий і той, що Зберігає. Швидше, кожне ім’я, пов’язане з управлінням Всесвіту, робить Інший світ і воскресіння з мертвих необхідними.

Висновок. Воскресіння є істиною, про настання якого одноголосно стверджують: Славнозвісний Творець, з усією Своєю могутністю, красою та іменами. Це чудово викладає Коран, що містить в собі єднання всіх небесних книг, пророків, святих (Аулія) і праведних вчених (асфія), а також Високоповажний Мухаммад (мир йому і благо) – Гордість Всесвіту, досконалий з створінь і дуже достойний з людей. Подібно до цього і Всесвіт, всіма своїми ознаками й словами, свідчить про буття і створення воскресіння з мертвих. При цьому кожна його частина – одинична або множинна, детальна або ціла – має дві сторони: однією він звернений до Творця, вказуючи на Його єдність, а іншою дивиться на Інший світ, вимагаючи існування воскресіння і вічного життя.

Наприклад, існування людини і її створення вказують на необхідність буття і єдності Творця, а її раптова смерть і зникнення – при тому, що її сподівання і здатності спрямовані до вічності – свідчать про існування Іншого світу. Видимі в усьому сущому мудра впорядкованість, прекрасна прихильність, милостиві дари і справедлива виваженість є свідками буття і єдності Мудрого Творця, а також вказують на створення і існування Іншого світу і вічного щастя.

اللهم اجعلنا من اهل السعادة واحشرنا فى زمرة السعداء و ادخلنا الجنة مع السعداء بشفاعة نبيك المختار فصل وسلم عليه وعلى اله كما يليق برحمتك و بحرمته امين امين امين

«О, Аллаг! Зроби нас з числа щасливих і воскреси нас з групою щасливих, і введи нас у Рай разом зі щасливими під заступництвом Твого високоповажного Пророка! Благослови його і його сім’ю, і вітай їх, як це личить Твоїй милості і його шані. Амінь. Амінь. Амінь».