Пахощі подуву прямого шляху Корану

 بسم الله الرحمن الرحيم

الحمد لله رب العالمين على رحمته على العالمين برسالة سيد المرسلين محمد صلى الله عليه وعلى اله وصحبه اجمعين

«В ім’я Аллага Милостивого, Милосердного! Хвала Аллагу, Господу Світів, за Його милість до світів, надану посланням Ватажка Посланців – Мухаммада, хай благословить його Аллаг і вітає його, його родину та сподвижників»

Знай, мій дорогий брате! Всесвіт, всіма явними і прихованими рівнями і видами, вимовляючи لا اله الا هو «Немає божества, крім Нього», проголошує єдинобожжя, так як цього вимагає наявне між ними єднання.

Всі рівні і види, з усіма основними частинами, проголошують свідоцтво لا رب الا هو «Немає Господа, крім Нього», оскільки цього вимагає схожість між ними.

Основні частини, з усіма своїми органами, свідчать لا مالك الا هو «Немає Господаря, крім Нього», чого вимагає взаємна схожість.

Органи, з усіма своїми частинами, свідчать لا مدبر الا هو «Немає передбачаючого, крім Нього», тому що між ними є взаємодопомога і взаємозв’язок.

Частини ж, з усіма одиницями, свідчать لا مربى الا هو «Немає Покровителя, крім Нього», так як збіг між ними вказує на те, що вони написані одним пером.

Одиниці, з усіма клітинами, вимовляють свідоцтво: لا متصرف فى الحقيقة الا هو «Немає істинного Розпорядника, крім Нього».

Клітини, з усіма частинками, заявляють لا ناظم الا هو «Немає Упорядника, крім Нього», бо цього вимагає єдиний зв’язок між елементарними частинками.

Частинки ефіром проголошують єдинобожжя єдиною істиною لا اله الا هو «Немає божества, крім Нього», бо цього вимагає простота ефіру, його нерухомість і швидкість упорядкованого виконання наказів Творця.

Знай, мій дорогий брате! Ніхто не має права заперечувати Всевишньому і скаржитися на Нього. Адже в світобудові є тисячі мудростей, що суперечать примхам незадоволеного, задоволення якого приведе їх в гнів. Тисячами мудростей не можна жертвувати заради задоволення однієї особи.

و لو اتبع الحق اهواءهم لفسدت السموات و الارض

«Якби істина йшла за їхніми бажаннями, то згинули б небеса, земля й ті, хто на них…» (Коран 23:71)

Якщо слідувати примхам кожного, то порушиться гармонія світу.

О, незадоволений! Хто ти такий, щоб заперечувати і виставляти свої особисті примхи в якості інженера всієї світобудови?! Як ти смієш оцінювати блага Всевишнього своїм зіпсованим смаком?! Звідки ти знаєш, що сприйняте тобою за благо не виявиться карою?! Ким ти себе уявив, щоб заради задоволення твоєї нікчемної примхи зупинило хід «колесо Всесвіту»?!

Знай, мій дорогий брате! Той, хто виробляє будь-яку дію в одній клітці органу якогось організму перш за все повинен мати уявлення про весь організм, адже частина має взаємозв’язок з усією системою цілого. Так, будь-яка дія в якій-небудь частині проводиться у разі волі Творця цілого.

Знай, мій дорогий брате! Чи буде відповідати такій якості Мудрого Творця, як Хафіз (збереження), яке з великою милістю, прихильністю і мудрістю зберігає яйця таких маленьких тварин, як комахи, а також ікринки риб і насіння рослин, якщо Він знехтує і не збереже ваші діяння, які стануть насінням дерев, що приносять плоди в іншому світі?! Адже ти є носієм великої відповідальності і халіфом (намісником) Землі!

Так, почуття самозбереження, яке є в кожної живої істоти, вказує на те, що його життя, за допомогою проявів Імен [Аллага] Живий (аль-Хайй), Хранитель (аль-Хафіз) і Вічний (аль-Баки), знайде вічне існування.

Знай, мій дорогий брате! Той, Хто на всіх стадіях розвитку інжирового насіння оберігає його, рятує від розкладання і ретельно зберігає в ньому все необхідне для формування інжирових дерев, безумовно, не залишить без уваги, збереже всі дії людини, що носить титул халіфа (намісника) на Землі.

Знай, мій дорогий брате! Зі зміною слів сенс не змінюється, залишається тим самим. Кора розривається, але серцевина залишається цілою. Одяг рветься, але тіло залишається неушкодженим. Тіло після смерті розкладається, але душа залишається вічною. Організм старіє, але его залишається молодим. Численність, суспільство розпадається, але одиниця залишається. Безліч розділяється, але єдність постійна. Матерія розкладається, але світло вічне. Виходячи з цього, зміст, що залишається незмінним від початку життя і до кінця, не дивлячись на те, що змінює безліч тіл і проходить через багато стадій і станів, зберігає свою цілісність. Також, подолавши смертну агонію, він благополучно продовжить свій шлях у вічність.

Разом з тим, цей закон збереження, що має місце в схильності до тліну матерії, звичайно ж, поширюється на дух і сенс, які пов’язані з вічністю.

Знай, мій дорогий брате! Велич, гідність і самостійність Божественності (Улухіят) вимагають того, щоб будь-яка річ – мала або велика, велика або незначна – перебувала в Його розпорядженні. Твої нікчемність і незначність не можуть бути причиною того, щоб ти залишився поза Його владою. Адже якщо ти і далекий від Нього, то Він близький до тебе. А також, нікчемність будь-якої твоєї якості не вимагає нікчемності твого існування. Забрудненість зовнішнього боку (мульк) не означає того, що і внутрішня сторона (малякут) брудна. До того ж, велич Творця не вимагає того, щоб нікчемні речі знаходилися поза Його владою. Навпаки, справжня велич вимагає того, щоб Творець був один, а Його влада і правління охоплювали абсолютно все.

Знай, мій дорогий брате! У міру зростання щільності матеріальної речі зменшується її здатність проникнення в тонкі і приховані речі. Однак, чим світліше і яскравіше світло і світлі речі, тим більше і глибше їх проникнення в тонкі і приховані речі. А також, чим тонше вони стають, тим більше можуть проявити внутрішній зміст матеріальних речей (подібно рентгенівським променям). Якщо така властивість ймовірних істот (мумкінат), то буде зрозуміло, якою мірою Необхідно Сущий (ваджіб), Єдиний Всевишній, що є «Нур уль-Анвар», повинен бути نافذ الخفايا عالم بالاسرار «Той, Хто проникає в приховане і Обізнаний у таємному».

Значить, Його велич вимагає повного охоплення і абсолютного впливу.

Знай, мій дорогий брате! Розумінню простих людей, що становить абсолютну більшість, Коран приділив таку увагу, що в питаннях, які містять кілька рівнів і сторін, Коран викладає найближчу сторону до розуміння простого люду, найясніший на їх погляд рівень. Адже в іншому випадку аргумент буде менш зрозумілий, ніж результат. Оповідання Корану про Всесвіт ведеться для доказу і пояснення якостей Творця. Тому, чим ближче воно буде до ступеня розуміння абсолютної більшості, тим більше буде відповідати повчанням.

Наприклад, зі знамень, що вказують на правління Творця, аятом

ومن اياته خلق السموات والارض واختلاف السنتكم و الوانكم

«Серед Його знамень – створення небес і землі, а також відмінності між мовами й кольорами. Воістину, в цьому – знамення для жителів світів!» (Коран 30:22)

згадується про самий явний і наочний рівень. Тим часом, за цим рівнем є рівень індивідуальності осіб. Розуміння першого рівня легше, ніж розуміння другого.

А також, аятом

ان فى خلق السموات والارض واختلاف الليل والنهار

«Воістину, у створенні небес і землі…» (Коран 2: 164)

згадується найочевидніший рівень. За цим рівнем є рівень того, що, згідно з законом, що діє з волі і веління Всевишнього, Земля рухається і обертається навколо Сонця. Однак оскільки цей рівень, на відміну від першого, в деякій мірі прихований, він не наводиться.

А також, фразою:

و جعلنا الجبال اوتادا

«І Ми зробили гори опорами» (Коран 78: 7)

показана найпопулярніша сторінка. Тим часом, за цією сторінкою також є сторінка, де було написано: «Подібно до якогось судна, захищеного щоглами і палями від небезпеки, Земля укріплена палями гір, що вони бережуть її від розколювання, яке може виникнути внаслідок хвилювань, що відбуваються всередині». Однак, оскільки не кожен простолюдин зможе прочитати цю сторінку, вона не згадана. Під цією сторінкою також є наступне зауваження: «Для того, щоб зберегти життя і забезпечити його необхідним, гори зроблені опорою Землі. Адже гори є сховищем води, фільтром атмосфери (вони очищають повітря) і захистом суші, оберігає її від навали морів. По суті, ці основні елементи є опорою життя».

Виходячи з вищеописаного секрету Корану, Шаріат бере до уваги появу і зникнення молодого місяця, тому як для простих людей легше побачити молодий місяць, ніж рахувати дні і місяці. А також, за своєю мудрістю цього секрету, для закріплення [смислів] в свідомості простолюду і з’явилися повторення в Корані.

Знай, мій дорогий брате! Істини, викладені в аятах Корану, набагато вищі і ширші фантазій, про які оповідає поезія. З цієї причини, вони не вважаються поезією. А також, аяти оповідають про атрибути і діяння свого Господаря, а поезія безглуздо розповідає про сторонніх. До того ж, розповідь аятів Корану про звичайні речі, в основному, є дивовижно, а те, що поезія називає дивовижним, в більшості випадків є простим.

Знай, мій дорогий брате! Є дуже багато різновидів дзеркал, які проявляють єдність Творця, і сторінки, що описують Його аргументи. Всі вони взаємопов’язані і мають один центр. Тому, якщо Його показує одне дзеркало або одна сторінка, то і у всіх інших можна побачити і прочитати. Однак, якщо неможливо побачити в одному з них, то це не означає, що не видно і у всіх інших.

Знай, мій дорогий брате! Неможливо, щоб той, хто написав слово був не тим, хто написав його букви; неможливо, щоб той, хтоо написав сторінку був не тим, хто написав її рядки; неможливо, щоб той, хто написав книгу був не тим, хто написав її сторінки. Подібно до цього, неможливо, щоб той, хто створив мурашок був не тим, хто створив тварин; неможливо, щоб той, хто створив тварин був не тим, хто створив Землю, і неможливо, щоб той, хто створив Землю був будь-ким іншим, крім Господа світів!

Одна з ознак всеосяжного панування Всевишнього така: в Книзі Всесвіту є такі великі літери, у деяких з них записано слово, в деяких – фраза, а в деяких – ціла книга. Наприклад, в цій книзі море, ліс і земля стоять на положенні деяких букв. У першій букві записано слово «риба», у другій – фраза «дерево», а в третій – книга «тварина». Більш того, подібно до того, як в букви ي «Йа» і س «Син» вписують цілу суру يس «Йасін», також є деякі твори, в назві, в насінні яких, що є одним словом, записана ціла сура і книга цього творіння.

Знай, мій дорогий брате! Подібно до того, як між зірками і сонцями є схожість, між ними є і рівність. Тому, жодне з них не може бути Господом для іншого, але є Господом одного з них, є Господом для всіх них і для всього.

Знай, мій дорогий брате! В одній людині знаходиться ціле суспільство, на кожного з членів якого покладено обов’язки. Кожен орган і кожне почуття людини створені з будь-якою метою, і людина відповідальна за використання їх за призначенням. Кожному органу і почуттю призначений особливий вид поклоніння. Використання його всупереч призначеному поклонінню є помилкою. Наприклад, уклін, який чинять головою перед Всевишнім Аллагом, є поклонінням, а перед ким-небудь крім Нього – помилкою. Також, поклони захоплення і любові, що здійснюються уявою поетів на адресу кого-небудь крім Всевишнього, є помилкою. Уява за допомогою цього стає грішною.

Знай, мій дорогий брате! Одна з причин омани думки людей така: вони приймають звичність за знання, тобто вважають, що володіють знанням про звичні речі і явища. Навіть незважаючи на те, що звичайні явища і речі є окремим дивом могутності Всевишнього, вони настільки звикли до них, що вважають їх пізнаними, не надаючи їм значення і уважно розглядаючи тільки надзвичайні і швидкоплинні прояви. Вони схожі на людину, яка стоїть біля моря, й бачить лише гру хвиль на його поверхні та блиск сонячного світла, приносячи їх як доказ величі Творця і Владики морів, і не звертаючи уваги на дивовижний світ мешканців морських глибин.

Знай, мій дорогий брате! Людські відомості і аксіоми, що стосуються Землі, ґрунтуються на звичності. Звичність ж є якоюсь завісою, що прикриває складне невігластво (джахлі мураккаб). Якщо подивитися на реальність, то передбачуване знанням виявиться невіглаством. Виходячи з цього секрету, Коран своїми аятами (знаменнями) звертає увагу людей на звичні їм речі. Аяти, немов зірки, пронизують завісу звичності, беруть людину за вухо і, схиляючи її голову, показують під завісою звичності незвичайні чудеса в звичайних, здавалося б, речах і явищах.

Знай, мій дорогий брате! Взаємозв’язок, відносини і навіть спілкування, мають місце між двома речами, не вимагають того, щоб вони були подібні або рівні один одному. Наприклад, крапля дощу або квітка якогось плоду мають зв’язок і відносини з Сонцем.

Виходячи з цього, о людино, твоя нікчемність не може бути причиною, яка приховала б тебе від прихильного погляду Творця Світів.

Знай, мій дорогий брате! Подібно як відбуваються в морі приливи і відливи, серед праведників (Аулія) здобули популярність такі явища, як «Бастія-і заман»* і «тай-і Мекан». Наприклад, згідно з переказами, описаними в книзі «Йавакіт», Імам Ша’рані за один день два з половиною рази прочитав (вивчив) велику збірку під назвою «Фютухат-і Мекка».

* [Тривалість Вознесіння Пророка (Мі’радж), що склала кілька хвилин, по секрету «простягання (розширення) часу» (Баст-і заман) рівна багатьом років, це підтверджує факт існування цієї істини і фактично показує її прояв. У проміжку часу Мі’раджа в кілька годин існує широта, охоплення і протяжність в тисячі років, тому що Пророк (мир йому і благо), за допомогою Мі’раджа увійшов в Світ Вічності. Кілька хвилин Миру Вічності включають в себе тисячі років цього світу.

Також, є засновані на цій істині випадки, коли деякі праведники (Аулія) за одну хвилину виконували справи цілого дня, деякі за одну годину виконували завдання цілого року, а деякі за одну хвилину прочитували весь Коран. Також і під час написання «Рісале-і Нур» було багато випадків, пов’язаних з цією істиною. Наприклад, «Дев’ятнадцятий Лист» складається зі ста п’ятдесяти сторінок. Більше трьохсот чудес пророка (му’джіза), описуваних в ньому, були написані, не звертаючись до жодних книг, по пам’яті, в горах і садах, на протязі чотирьох днів, працюючи в день по три години, тобто в сумі за дванадцять годин. «Каталог рамадане» був написаний за сорок хвилин, «Двадцять восьме Слово» – за двадцять хвилин, що доводить явище «Бастія-і заман» (простягання часу).

Подібно до того, як аят

قال قائل منهم كم لبثتم قالوا لبثنا يوما او بعض يوم

«Один з них сказав: «Скільки ви пробули тут?». Вони сказали: «Пробули ми день або частину дня» (Коран 18:19)

вказує на «тай-і заман», так і аят

وان يوما عند ربك كالف سنة مما تعدون

«… і день у твого Господа дорівнює тисячі років по тому, як ви вважаєте» (Коран 22:47) показує «Баст-і заман».]

Не варто заперечувати подібні явища, вважаючи їх дивними, тому що є безліч прикладів, що полегшують розуміння і прийняття такого роду явищ. Наприклад, за одну годину сну ти бачиш події цілого року. Якби за цю годину ти замість тих справ займався читанням Корану, то прочитав би його кілька разів. Для праведників (Аулія) цей стан відкривається під час неспання. Час розширюється, процес наближається до сфери душі. Душа ж не обмежена часом. Справи і вчинки праведників (Аулія), чий дух здолав тіло, відбуваються зі швидкістю душі.

Знай, мій дорогий брате! Отримуючи в результаті одного доказу єдинобожжя, через велич, деякі люди не можуть вмістити в своїх вузьких умах і не здатні подужати своєю зіпсованою уявою. У такому стані, щоб відкинути цей твердий, достовірний доказ, вони кажуть: «Цей доказ не може привести до настільки великого результату», таким чином знаходячи привід для його заперечення.

Хіба ці бідолахи не знають, що цей результат заснований на вірі (іман)?! Доказ же є лише певним отвором для того, щоб його побачити. Або ж, він подібно мітлі, що змітає сумніви, які осідають на цьому результаті. Разом з тим, доказів не один і не тисячі – їх стільки, скільки частинок у Всесвіті!

ФасубханАллаг! Наскільки тонка завіса між зовнішньою (мульк) і внутрішньою (малякут) сторонами буття, і наскільки велика відстань між ними! Наскільки короткий і, в той же час, наскільки довгий шлях між дольним світом (дунья) і світом вічним (ахірат)! Яка ніжна і яка груба завіса між знанням і невіглаством! Наскільки прозора перепона між вірою (іман) і невір’ям (куфр) і, в той же час, наскільки вона щільна! Як мало відстані між поклонінням і гріхом, хоча вони також далекі один від одного, як Рай і Пекло! Яке коротке життя і які довгі прагнення! Так, між теперішнім і минулим є настільки тонка завіса, що вона не перешкоджає душі проходити в минуле. Відносно до тіла, яке нескінченне. До того ж, між зовнішнім (мулькй) і внутрішнім (малякут), між дольним (дунья) і вічним (ахірат) світами є прозора для людей серця, але щільна (темна) для людей пристрасті тонка завіса. Між ніччю і днем є така легка завіса, що із закриттям очей настає ніч, а з відкриттям – день. Подібно до цього, якщо очі нафс закриються для духовного світу, він залишиться серед вічної ночі, а якщо розкриються для духовності, то настане день.

А також, якщо людина буде розглядати Всесвіт в ім’я Аллага, то все, що б вона не споглядала, буде для неї знанням; якщо ж вона безтурботно стане розглядати Всесвіт у світлі причин, то навіть сприйняте нею як «знання» буде невіглаством. Також і той, хто дивиться поглядом віри і єдинобожжя, бачить світ світлим. В іншому випадку, світ бачиться йому в темряві.

До того ж, людські діяння мають дві сторони: якщо намір буде заради Аллага, то діяння людини будуть прозорим дзеркалом світлих проявів; якщо ж воно буде не заради Нього, то діяння людини покажуть похмуру картину.

Також і життя має дві сторони: одна з них темна, звернена до дольного світу (дунья), а інша – прозора, що дивиться на світ вічний. Нафс вибирає темну сторону, але бажає вічного щастя, що є результатом прозорого боку.

Знай, мій дорогий брате! Ключ від Всесвіту знаходиться в руках людини. Врата світу зовні здаються відкритими, але по суті є закритими. Аллаг дав людині ключ, іменований «Я», який відкриває всі ці врата і приховані скарбниці. Однак «Я» саме по собі є якоюсь загадкою за закритими дверима. Якщо відкрити його двері, то відкриються і врата Всесвіту.

Так, Аллаг дав людині якесь его, якусь свободу, що служить уявною, символічною одиницею виміру пізнання якостей Господньої діяльності (Рубубіят).

«Я», за цінністю і величиною представляє собою тоненьке волокно в людській суті, якусь свідому нитку в товстому канаті людського буття і букву «Аліф» з книги його особистості, та має дві грані. Одна з цих граней звернена до добра. За допомогою неї воно лише сприймає світло (Фейз), але дійовою особою не є. Інша грань звернена до зла. У цій межі воно вважає себе дійовою особою.

Сутність «Я» є уявною, його панування уявне, а буття, само по собі, не може витримати і покласти на себе нічого. Швидше, подібно термометру, що вимірює температуру, воно є певним вимірником для пізнання абсолютних, всеосяжних якостей панування (рубубіят) Необхідно Сущого Аллага.

Якщо людина буде розглядати своє его як якийсь вимірювач, то знайде в своїх знаннях підтвердження відомостям, що надходять з Всесвіту, а в своїх якостях – підтвердження якостей і діянь Всевишнього. Потім вона поверне все істинному Господарю. В такому випадку, увійшовши під охоплення займенники من «Хто» з аята قد افلح من زكيها «Блажен той, хто її очистив» (Коран 91: 9), вона належним чином виконає покладену на неї відповідальність. Однак, якщо вона, розглядаючи себе як щось незалежне, буде вірити, що сама є господарем, то увійшовши під вирок аята قد خاب من دسيها «Нещасний той, хто її приховав» (Коран 91:10) вчинить зраду по відношенню до покладеної на неї відповідальності. Адже небеса і земля, жахнувшись, відмовилися нести саме цю грань «Я», тому що саме вона породжує всі види помилок, багатобожжя і зла. Якщо своєчасно, за допомогою суворого виховання, не схилити її голову, то воно збільшиться настільки, що поглине всю людину. Якщо йому також додасть силу его нації, то воно почне виступати проти наказів Творця. В повному розумінні слова перетвориться в сатану. Потім, порівнюючи з собою всі створіння і причини, впаде в велике багатобожжя (ширк). Так спаси Аллаг!

Один важливий пункт

«Я» має дві грані. Одну з них взяло пророцтво, а другу – філософія.

З точки зору першої межі, «Я» є джерелом справжнього, істинного поклоніння і покори Всевишньому. Його сутність є носій сенсу іншого і не є самостійним. Його буття залежить від іншого і не є основним. Його володіння чим-небудь уявне і не є істинним. Його обов’язок – служити певним мірилом для того, щоб зрозуміти якості Творця. Пророки (мир їм), розглядаючи «Я» в такому аспекті, повністю довірили все суще Аллагу і постановили, що Він не має співтоваришів ні в Своїх володіннях, ні в Своєму пануванні (Рубубіят), ні в Своїй Божественності (Улухіят). З цієї межі «Я» Аллаг виплекав дерево поклоніння Туба, гілки якого прикрасили сад Всесвіту такими благословенними плодами, як пророки (Анбія), святі (Аулія) і праведники (сіддікін).

Філософія ж, яка прийняла другу грань «Я» і вважала його буття основним, незалежним і справжнім господарем. Воно стурбоване лише самолюбством і поліпшенням життя. Ця похмура грань «Я» породила різноманітні види багатобожжя і помилки. Наприклад, на гілці грубої, тваринної пристрасті народилися ідоли, на гілці почуття гніву з’явилися фараони і намруди, а сила розуму вивела атеїстів, матеріалістів і філософів, які надають Необхідно Сущому одне створіння, а решту Його володінь роздають іншим.

Висновок. Незважаючи на те, що «Я» за своєю суттю подібно повітрю, пару, через надане йому значення, воно приходить в стан рідини. Потім, стаючи звичним, збільшується в об’ємі. Потім, через безтурботність і непокори настільки розростається, що проковтує свого господаря. Порівнюючи з собою інші створіння і причини, починає протистояти велінням Творця. «Я» в людині є маленьким світом, подібно «Природі» у Всесвіті, що є великою людиною. Обидва вони є ідолами.

Знай, мій дорогий брате! Добро і благодіяння живуть з наміром. Їх псують самовпевненість, лицемірство і показуха. Основа совісті, природно відчувається внутрішньою свідомістю в совісті, порушується з наміром і вторинною свідомістю.

Так само, як діяння живуть з наміром, намір, в деякому відношенні, є смертю природних станів. Наприклад, намір бути скромним псує скромність; намір до прояву зарозумілості усуває її; навмисна, штучна радість радістю не є; намір на смуток і тугу полегшує їх і т. д.

Знай, мій дорогий брате! Всесвіт – це якесь дерево. Елементи – це гілки цього дерева, рослини – його листя, тварини – його квіти, а люди – його плоди. З цих плодів самим сяючим, світлим, прекрасним, найдостойнішим, поважним і найкращим є пан всіх пророків і посланників, глава побожних, улюбленець Господа Світів – Високоповажний Мухаммад.

عليه افضل الصلوات مادامت الارض و السموات

«Найкращі йому блага, поки є земля і небеса!»

* * *

اِلٰهٖى ٠ اَلذُّنُوبُ اَخْرَسَتْنٖي ٠ وَ كَثْرَةُ الْمَعَاصٖى اَخْجَلَتْنٖى ٠ وَ شِدَّةُ الْغَفْلَةِ اَخْفَتَتْ صَوْتٖى ٠ فَاَدُقُّ بَابَ رَحْمَتِكَ ٠ وَ اُنَادٖى فٖى بَابِ مَغْفِرَتِكَ بِصَوْتِ سَيِّدٖى وَ سَنَدِى الشَّيْخِ عَبْدِ الْقَادِرِ الْگَيْلَانٖى وَ نِدَائِهِ الْمَقْبُولِ الْمَاْنُوسِ عِنْدَ الْبَوَّابِ ٠ بِيَا مَنْ وَسِعَتْ رَحْمَتُهُ كُلَّ شَىْءٍ ٠ وَ يَا مَنْ بِيَدِهٖ مَلَكُوتُ كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ يَا مَنْ لَا يَضُرُّهُ شَىْءٌ ٠ وَ لَا يَنْفَعُهُ شَىْءٌ ٠ وَ لَايَغْلِبُهُ شَىْءٌ ٠ وَ لَا يَعْزُبُ عَنْهُ شَىْءٌ ٠ وَ لَا يَؤُدُهُ شَىْءٌ ٠ وَ لَا يَسْتَعٖينُ بِشَىْءٍ ٠ وَ لَا يُشْغِلُهُ شَىْءٌ عَنْ شَىْءٍ ٠ وَ لَا يُشْبِهُهُ شَىْءٌ ٠ وَ لَا يُعْجِزُهُ شَىْءٌ ٠ اِغْفِرْلٖى كُلَّ شَىْءٍ حَتّٰى لَا تَسْئَلَنٖى مِنْ شَىْءٍ ٠ يَا مَنْ هُوَ اٰخِذٌ بِنَاصِيَةِ كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ بِيَدِهٖ مَقَالٖيدُ كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ يَا مَنْ هُوَ الْاَوَّلُ قَبْلَ كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَالْاٰخِرُ بَعْدَ كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ الظَّاهِرُ فَوْقَ كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ الْبَاطِنُ دُونَ كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ الْقَاهِرُ فَوْقَ كُلِّ شَىْءٍ ٠ اِغْفِرْلٖى كُلَّ شَىْءٍ اِنَّكَ عَلٰى كُلِّ شَىْءٍ قَدٖيرٌ ٠ وَ يَا عَلٖيمًا بِكُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ مُحٖيطًا بِكُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ بَصٖيرًا بِكُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ يَا شَهٖيدًا عَلٰى كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ رَقٖيبًا عَلٰى كُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ لَطٖيفًا بِكُلِّ شَىْءٍ ٠ وَ خَبٖيرًا بِكُلِّ شَىْءٍ ٠ اِغْفِرْلٖى كُلَّ شَىْءٍ مِنَ الذُّنُوبِ وَ الْخَطٖيئَاتِ حَتّٰى لَا تَسْئَلَنٖى عَنْ شَىْءٍ ٠ اِنَّكَ عَلٰى كُلِّ شَىْءٍ قَدٖيرٌ ٠ اَللّٰهُمَّ اِنّٖى اَعُوذُ بِعِزَّةِ جَلَالِكَ وَ بِجَلَالِ عِزَّتِكَ وَ بِقُدْرَةِ سُلْطَانِكَ وَ بِسُلْطَانِ قُدْرَتِكَ مِنَ الْقَطٖيعَةِ وَ الْاَهْوَاءِ الرَّدِّيَّةِ ٠ يَا جَارَ الْمُسْتَجٖيرٖينَ اَجِرْنٖى مِنَ الشَّهَوَاتِ الشَّيْطَانِيَّةِ وَطَهِّرْنٖى مِنَ الْقَاذُورَاتِ الْبَشَرِيَّةِ وَ صَفِّنٖى بِحُبِّ نَبِيِّكَ مُحَمَّدٍ صَلَّى اللّٰهُ عَلَيْهِ وَ سَلَّمَ بِالْمُحَبَّةِ الصِّدّٖيقِيَّةِ مِنْ صَدَإِ الْغَفْلَةِ وَ اَوْهَامِ الْجَهْلِ حَتّٰى تَفْنَى الْاَنَانِيَّةُ وَ يَبْقَى الْكُلُّ لِلّٰهِ وَ بِاللّٰهِ وَ اِلَى اللّٰهِ وَ مِنَ اللّٰهِ غَرْقًا بِنِعْمَةِ اللّٰهِ فٖى بَحْرِ مِنَّةِ اللّٰهِ مَنْصُورٖينَ بِسَيْفِ اللّٰهِ مَحْظُوظٖينَ بِعِنَايَةِ اللّٰهِ مَحْفُوظٖينَ بِعِصْمَةِ اللّٰهِ عَنْ كُلِّ شَاغِلٍ يُشْغِلُ عَنِ اللّٰهِ ٠ فَيَا نُورَ الْاَنْوَارِ ٠ وَ يَا عَالِمَ الْاَسْرَارِ ٠ وَ يَا مُدَبِّرَ الَّيْلِ وَ النَّهَارِ ٠ يَا مَلِكُ ٠ يَا عَزٖيزُ ٠ يَا قَهَّارُ ٠ يَا رَحٖيمُ ٠ يَا وَدُودُ ٠ يَا غَفَّارُ ٠ يَا عَلَّامَ الْغُيُوبِ ٠ يَا مُقَلِّبَ الْقُلُوبِ وَ الْاَبْصَارِ ٠ يَا سَتَّارَ الْعُيُوبِ ٠ يَا غَفَّارَ الذُّنُوبِ ٠ اِغْفِرْلٖى ذُنُوبٖى ٠ وَارْحَمْ مَنْ ضَاقَتْ عَلَيْهِ الْاَسْبَابُ وَ غُلِّقَتْ دُونَهُ الْاَبْوَابُ وَ تَعَسَّرَ عَلَيْهِ سُلُوكُ طَرٖيقِ اَهْلِ الصَّوَابِ وَانْصَرَمَتْ اَيَّامُهُ وَ نَفْسُهُ رَاتِعَةٌ فٖى مَيَادٖينِ الْغَفْلَةِ وَ الْمَعْصِيَّةِ وَ دَنِىِّ الْاِكْتِسَابِ ٠ فَيَا مَنْ اِذَا دُعِىَ اَجَابَ وَ يَا سَرٖيعَ الْحِسَابِ ٠ وَ يَا كَرٖيمُ يَا وَهَّابُ اِرْحَمْ مَنْ عَظُمَ مَرَضُهُ وَ عَزَّ شِفَائُهُ وَ ضَعُفَتْ حٖيلَتُهُ وَ قَوِىَ بَلَائُهُ وَ اَنْتَ مَلْجَئُهُ وَ رَجَائُهُ ٠ اِلٰهٖى اِلَيْكَ اَرْفَعُ بَثّٖى وَ حُزْنٖى وَ شِكَايَتٖى ٠ اِلٰهٖى حُجَّتٖى حَاجَتٖى وَ عُدَّتٖى فَاقَتٖى وَ انْقِطَاعُ حٖيلَتٖى ٠ اِلٰهٖى قَطْرَةٌ مِنْ بِحَارِ جُودِكَ تُغْنٖينٖى وَ ذَرَّةٌ مِنْ تَيَّارِ عَفْوِكَ تَكْفٖينٖى يَا وَدُودُ يَا وَدُودُ يَا وَدُودُ يَا ذَا الْعَرْشِ الْمَجٖيدُ يَا مُبْدِئُ يَا مُعٖيدُ يَا فَعَّالًا لِمَا يُرٖيدُ اَسْئَلُكَ بِنُورِ وَجْهِكَ الَّذٖى مَلَأَ اَرْكَانَ عَرْشِكَ وَ بِقُدْرَتِكَ الَّتٖى قَدَرْتَ بِهَا عَلٰى جَمٖيعِ خَلْقِكَ وَ بِرَحْمَتِكَ الَّتٖى وَسِعَتْ كُلَّ شَىْءٍ لَا اِلٰهَ اِلَّا اَنْتَ يَا مُغٖيثُ اَغِثْنٖى وَاغْفِرْ جَمٖيعَ ذُنُوبٖى وَ سَقَطَاتِ لِسَانٖى فٖى جَمٖيعِ عُمْرٖى بِرَحْمَتِكَ يَا اَرْحَمَ الرَّاحِمٖينَ اٰمٖينَ اٰمٖينَ اٰمٖينَ

وَ الْحَمْدُ لِلّٰهِ رَبِّ الْعَالَمٖينَ

***