Удар по безтурботності та настанова
بِسْمِ اللّٰهِ الرَّحْمٰنِ الرَّحٖيمِ
وَمَا الْحَيٰوةُ الدُّنْيَا اِلَّا مَتَاعُ الْغُرُورِ
«В ім’я Аллага, Милостивого та Милосердного»
«…Земне життя — лише оманлива втіха»
(Коран, 3:185)
Мій безталаний нафсе, що поринув у безтурботний стан, уявивши це життя солодкавим і забувши про вічне життя заради мирського світу! Чи знаєш ти, на кого схожий? Ти схожий на страуса, який бачить мисливця, втім не може злетіти, і тому ховає свою голову в пісок, аби мисливець не помітив його! Однак майже все його тіло все одно перебуває на поверхні. Мисливець бачить страуса попри те, що тварина сховала свою голову в пісок і нічого не бачить.
Нафсе! Зверни ж увагу на цю метафору і збагни, що віддача себе лише цьому тлінному світу перетворює приємну насолоду на гірке страждання.
Приміром, у селищі Барла мешкають дві людини. В одного з цих людей дев’яносто дев’ять із сотні друзів переселилися до Стамбула. Останній із тих друзів також незабаром переїде туди. Із цієї причини, ця людина несамовито бажає також переїхати до Стамбула, повсякчас думає про це, бо воліє побачити друзів. І коли їй скажуть: «Їдь до Стамбула!», то вона з радістю переїде туди. У другої ж людини дев’яносто дев’ять із ста друзів зникли: одні загинули, інші — зникли безвісти. Ця людина гадає, що вони зникли назавжди, тому вона шукає втіхи в єдиному гостеві, завдяки якому намагається забути про гіркий біль від втрат та розлуки.
Нафсе! Усі твої близькі та друзі разом із Пророком пішли в засвіти. Деякі з людей, хто залишився тут також прямують у той бік. Тож не відвертайся від смерті та могили через страх! Сміливо поглянь на могилу, почуй її, сміливо усміхнися смерті і збагни суть її вимог! Не бери прикладу з другої, безтурботної людини! Остерігайся її долі!
Мій нафсе! Не кажи: «Часи змінилися, всі люди захопилися цим тлінним світом, понад усе цінують це мирське життя, переймаючись лише турботою про нього». Утім, смерть та розлука нікуди не зникли, людські безпорадність та бідність лише збільшуються і водночас рух людини дорогою життя до могили не спинити, ба більше — він набирає обертів.
Також, не повторюй: «Я нічим не відрізняюся від інших людей». Оскільки кожна людина перебуватиме з тобою у дружніх стосунках лише до смертної години. А радість «бути в біді разом з усіма», у потойбіччі не матиме жодної ваги.
А також полиш думки про те, що ти можеш покладатися лише сам на себе! Адже якщо ти з мудрістю поглянеш на все те, що тебе оточує в цьому тлінному світі, то не зможеш знайти хаотичних чи безцільних речей. Тому постає досить логічне питання: чи може бути твоє існування в цьому світі безцільним та хаотичним?!
І всі стихійні явища, що відбуваються в природі, приміром, землетруси (Це було написано у зв’язку із землетрусом в Ізмірі), також не є випадковими. Ти можеш побачити на власні очі, що земна поверхня одягнена в барвисті шати, зіткані з майстерно переплетених ниток, що уособлюють флору та фауну; ба бальше, їй притаманні різноманітні смисли і філософія. Також ти знаєш, що Земля не обертається просто так, вона здійснює гармонійні оберти, схожі на оберти натхненного дервіша. У такому разі, чи можна вважати безглуздими та стихійними (на думку одного атеїста) такі смертоносні та життєво необхідні стихійні явища, як землетруси, які схожі на струс від духовного тягаря, що стався через гріхи людей, надто вірян. Ба більше, уявивляти марними ті гіркі втрати, що їх понесли жертви, охоплені розпукою? Адже це постає водночас великою хибою та несправедливістю.
Безперечно, за наказом Мудрого Творця, такі події уособлюють перетворення у милостиню всього тлінного майна вірян, а також спокутою гріхів, що випливають із невдячності Всевишньому Творцю. Отже, настане такий момент, коли ця Земля узріє невдячними діяння людини (які насправді мають увиразнювати її образ), а також такими, що суперечать ідеї єдинобожжя, визнає їх огидними. Дещо згодом, за наказом Творця, знищить їх через землетруси, водночас багатобожників відправить до Пекла, а вірян — до Раю.