Капелька океану Мудрого Корану

خداى پر كرم خود ملك خود را مى خرد از تو براى تو نگه دارد بهاى بى گران داده

بسم الله الرحمن الرحيم

الحمد لله رب العالمين والصلاة والسلام على سيدنا محمد وعلى اله وصحبه اجمعين

«В ім’я Аллага Милостивого, Милосердного! Хвала Аллагу богу світів! Мир і благословення нашому пану Мухаммаду, його сім’ї та всім сподвижникам!»

Знай, що твої брати, поминають Аллага і здійснюють намаз щодня!

Не встигнуть подати твердження, заяву і переконання, про які ти повідомляєш і свідчиш благословенними словами, подібними اشهد ان لا اله الا الله «Свідчу, що немає божества, крім Аллага» іمحمد رسول الله «Мухаммад – посланник Аллага» і الحمد لله «Вся хвала Аллагу» зійти з твоїх уст, як вони одразу удостоюються підтвердженням і свідоцтвам мільйонів віруючих.

Таким же чином, на правоту твоїх заяв і переконань вказують всі докази, підтвердження і свідки, які вказують на правоту і істинність Ісламу, а також на вірність і справедливість його положень.

До того ж, ці благословенні і святі слова, сказані тобою, містять в собі велике щастя, духовний світ (Фейз) і Божественну благодать (баракат).

Подібно до всіх юдеїв і ти скуштуєш серцем живу воду і райський напій з чаш цих благословенних слів.

Знай! Одне з правил [науки] усуль полягає в наступному: щодо будь-якого питання є слова, що стверджують та слова, що заперечують, так як у затверджування є помічники і його слово знаходять силу. У випадку заперечування інших помічників, він залишається один, і в його слові сили немає. Навіть якщо тисяча осіб стане що-небудь заперечувати, вони будуть рівні одній людині; якщо ж тисяча чоловіків стане стверджувати що-небудь, то кожен з них буде подібний до тисячі, адже їх погляди спрямовані в одному напрямку. Оскільки вони вказують на одну і ту ж точку, то надають один одному силу. У заперечуванні ж посилення один одного немає – кожен з них залишається на самоті.

Наприклад, кожен з тисячі побачили зі свого вікна зірку і які стверджують про її існування, стають помічником один для одного в своєму твердженні, тому що ця тисяча чоловіків, немов вказуючи пальцем на ту річ, підтверджує її існування. Ті, хто заперечує же, той інакший, так як для заперечення потрібна причина. Причини можуть бути різними. Наприклад, один говорить «Мої очі слабкі, я не міг побачити», інший мовить «У моєму будинку немає вікна», третій стверджує «Від холоду я не міг виглянути у вікно і розгледіти». Оскільки кожен з них вказує різну причину своїх домагань на те, що, на його думку, зірки немає, по суті справи, це не вказує на відсутність цієї зірки, так що вони не можуть стати помічниками один одному.

Виходячи з цього, об’єднання заблукалих в запереченні будь-якого положення віри має значення одиничного повідомлення. Твердження ж прихильників прямого шляху в питанні віри допомагають один одному і підсилюють сказане.

Знай, мій дорогий брате! Якщо ціле потребує будь-якої речі, то в ній має потребу і частина цього цілого. Наприклад, те, що необхідно для появи на світло дерева, необхідно і для існування плода. А якщо так, то Творець плода є і Творцем дерева. Цей же Творець є Творцем землі і всього Древа Всесвіту.

Знай, мій дорогий брате! У питанні, дві сторони якого дуже далекі один від одного, і кожна з яких, немов якесь зернятко, проросло і стало деревом, розкинувши гілки, не повинно виникати сумнівів і підозр. Це так, тому що сплутати можна насіннячко, що лежить в землі разом з іншим насінням, але якщо ти сумніваєшся після того, як воно стало деревом і принесло плоди, то всі ці плоди будуть свідчити проти тебе. Якщо ти запідозриш, що це інше насіннячко, тебе спростують всі плоди цього дерева. Насіннячко, що перетворилося на яблуню, тобі не вдасться представити насіннячком колоцинту. Це можливо уявити лише в уяві або якщо всі яблука перетворяться в [гіркі плоди] колоцинту, що абсурдно.

Виходячи з цього, пророцтво – це таке насіннячко, з якого вийшло дерево Ісламу, з усіма його плодами і квітами. І Коран, подібно до Сонця, яке породило планети, спричинився до виникнення одинадцяти основ Ісламу. Так хіба може залишитися місце для сумнівів і коливань щодо цього насіння після того, як ви побачили плоди, які мають світову значимість?! Звичайно, що ні!

Знай, мій дорогий брате! Такий досить гарний птах, як павич, вилуплюється з яйця, розвивається і починає літати в небесах. І якщо після того, як він прославився на весь світ, якась людина стане шукати його досконалість, розвиток і красу, щоб він залишився на землі у шкаралупі, то, без сумніву, ця людина є дурнем. Виходячи з цього, людина, матеріально, поверхнево, зовні дивиться на переданий історією початок життя нашого Пророка (мир йому і благо), не зможе осягнути його духовну сутність і не зможе зрозуміти ступінь його цінності. На початок її життя, на її людські потреби і зовнішні стани необхідно дивитися тільки як на тендітну шкаралупу і тонку оболонку, з яких вийшло сонце двох світів і подібне райське Тубі древо Мухаммада (мир йому і благо), полите Божественною благодаттю і досягнуте досконалості завдяки Господньої ласки. Тому, почувши що-небудь звичайне, що стосується початкового періоду життя славного Пророка (мир йому і благо, не потрібно на ньому зупинятися – необхідно відразу підняти голову і подивитися на світ, поширений їм по всьому світу.

Разом з тим, людина, що дивиться на початок його життя з сумнівом і підозрою, швидше за все, не розрізняє [понять] основи і удостоєного, джерело і відображення, приватне і проявлене. З цієї причини він сумнівається. Так, славний Пророк (мир йому і благо) удостоєний Божественних проявів і відображає їх, але не є їх основою і джерелом, тому що ця особистість – всього лише раб Божий, якому немає рівних в покорі і поклонінні. Отже, його вкрай очевидні досконалість і розвиток не належать йому самому – це даровані прояви Милостивого і Милосердного Аллага. Як було сказано раніше, жодна річ, з точки зору самої себе, не може бути джерелом навіть для однієї частинки, але одна частинка, з точки зору приналежності своєму Творцеві, удостоюється небесних зірок. Однак, оскільки забувши Творця, цю частку розглядають як джерело, Божественне мистецтво приписують подібній ідолу природі.

Знай, мій дорогий брате! Благання, звернення до Всевишнього (дуа) є прикладами смислів єдинобожжя і поклоніння. Як того вимагають єдинобожжя і поклоніння, хтось, який звертається з благанням, думаючи про те, що «Аллаг чує бажання і сподівання, що живуть в серці», повинен бути переконаний, що Він може їх виконати. Це переконання вимагає всезнання і всемогутності Аллага.

Знай, мій дорогий брате! Сонце, що висвітлює цей світ, може висвітлити і очі мухи, відбившись у них, але неможливо, щоб іскра полум’я, потрапивши всередину очей, освітила його, бо око лусне. Так само і якась частка удостоюється прояву одвічного Сонця, однак не може містити в собі істинного впливу.

Знай, про гордий, зарозумілий і упертий нафс! Ти – осередок таких станів, як слабкість, безсилля, бідність і злидні. Ти не можеш протистояти мікробам, які вчепились у твою печінку, що можна побачити лише після багаторазового збільшення. Вони нищать тебе наповал і вбивають…

Знай, мій дорогий брате! Якщо зробити уявну подорож по площі пам’яті, що дорівнює розміру гірчичного зерна, то перед нами відкриються такі неосяжні простори, які неможливо обійти! Цікаво, яким чином той, хто не в змозі навіть перетнути площу всередині цього гірчичного зерна, зможе її охопити?! Якщо на погляд розуму такий стан гірчичного зерна, то яке ж коло, в якому мандрує розум?! Так, розум може проковтнути весь світ! ФасубханАллаг (Пресвятий Аллаг)! Він зробив гірчичне зерно для розуму подібного цілому світу, а весь світ зробив для розуму подібним до гірчичного зерна.

Знай, мій дорогий брате! Одна з найбільших людських несправедливостей така: результати спільної праці великого колективу, що принесли блага, приписують одній особистості. У цій несправедливості присутнє приховане багатобожжя (ширк), тому що присвоювання результатів праці цілого колективу тільки одній особистості подібно наділенню її незвичайною могутністю, що вона здатна створювати. Плодами таких же несправедливих диявольських уявлень були і божества древніх греків та інших ідолопоклонників.

Знай, мій дорогий брате! Здійснюючи зікр людина наділена різноманітними тонкими почуттями, притягає духовний світ (Фейз). Одна їх частина пов’язана з свідомістю серця і розуму; інша ж – несвідома, тобто незалежна від свідомості. Вони отримують духовне світло в образі من حيث لا يشعر «Звідки вони не знали». З цієї причини навіть безтурботно здійснюються зікри не позбавлені духовного світла (Фейз).

Знай, мій дорогий брате! Аллаг створив людину дивним чином: серед безлічі він володіє єдністю, серед складнощів – простотою, серед суспільства – індивідуальністю. Кожному з наявних в ньому органів, відчуттів і тонких почуттів притаманні свої незалежні насолоди і страждання. Подібно до цього, з видимою між ними швидкою взаємодопомогою стає ясно, що кожен з них отримує свою частину від насолод, страждань і прикрощів один одного. Мудрість такого створення говорить про те, що якщо людина піде шляхом поклоніння і покори Всевишньому, то удостоїться всіх видів досконалості, насолод і благ; якщо ж він піде шляхом егоїзму, то заслужить всілякі муки і страждання.

Знай, мій дорогий брате! Постійне повторення формули єдинобожжя служить для того, щоб розірвати нитки, що зв’язують серце з дуже багатьма речами, і для того, щоб відвернути обличчя нафс від коханих, яких він зводить до ступеня кумирів і поклоняється їм. Разом з тим, таке часте повторення вказує на те, що для кожного з відчуттів і тонких почуттів здійснює зікр людини є єдинобожжя (таухид). Воно (повторення) служить для того, щоб обірвати зв’язок з товаришами, яких вони (відчуття і тонкі почуття) надають Всевишньому відповідно до своєї суті.

Знай, мій дорогий брате! В отриманні користі від відплати (Саваба), що стала результатом прочитання людиною своєму, наприклад, родичеві, благородної сури «аль-Фатіха», одна людина дорівнює тисячі. Це подібно до того, як одне слово ціла громада чує так само, як один чоловік. Адже тонкі матерії подібні до типографського верстата – з одного друкованого відбитка слова виходить тисяча слів. Це також вказує на те, що світлі речі, всупереч своїй єдності, множаться, тобто в одній світлій духовній речі міститься тисяча Саваба.

Знай, мій дорогий брате! Шановна Ступінь (Макам аль-Махмуд), якій удостоєний славний Пророк (мир йому і благо), подібна до певної Божественної скатертини частувань. Так, милість, благодать і дари розподіляються з цієї скатертини. Благородні Салават, читаються славному Пророку (мир йому і благо) – Прийняття запрошення до цієї скатертини.

А також, коли людина, що читає благородний Салават, описує особистість Пророка (мир йому і благо) якимись якостями, нехай замислиться, до чого ця якість має відношення, щоб знову і знову надихатися на проголошення Салавата.

Знай, про вчених релігії!* [Ця частина особливо важлива.] Нехай тебе не засмучують невисокий дохід і відсутність попиту на твої знання, адже мирська нагорода залежить від потреби, а не від особистої цінності. Особисті ж гідності звернені до нагород Іншого світу, тому збережи їх для відплати в світі вічному, не продавай правду за копійчане мирське добро.

Знай, про журналіста, що веде мовлення з газетних трибун, немов громадський проповідник! У тебе є право принижувати себе (свій нафс) і з жалем оголошувати про свої недоліки, проте ти зовсім не маєш права плямувати Іслам, несучи ахінею, це суперечить ісламським засадам!

Хто тебе уповноважив?! Звідки ти береш фетви?! За яким правом ти несеш нісенітницю про Іслам від імені народу і умми, поширюючи свою помилку?! Нехай не буде твій народ і умму такими ж заблудлими, як ти! Кого ти вводиш в оману?! Це мусульманська країна! Поширювати в газетах що-небудь, не прийняте більшістю віруючих, означає закликати народ до омани і порушувати права умми. Закон не дозволяє порушувати права навіть однієї людини! Так як же ти наважуєшся порушувати права цілого народу і навіть всього ісламського світу?! Замовкни ж!

Знай, мій дорогий брате! Ворожість невірних по відношенню до мусульман і послідовників Корану виходить з природи невіри, тому як невіра (куфр) – протилежність віри (іман). Разом з тим, Коран засуджує заперечення Аллага і їх невіруючих предків до Свого вічного покарання.

Виходячи з цього, любов мусульман до невірних, які не можуть любити мусульман, марнується, бо вона не може зустріти їх взаємність. Чекати від них допомоги марно – потрібно лише, кажучи حسبنا الله ونعم الوكيل «Достатньо нам Аллага! Прекрасний же Він Опікун!»(Коран 3: 173), вдаватися до Всевишнього Аллага.

Знай, мій дорогий брате! Наведемо різницю між цивілізацією невіруючих і цивілізацією віруючих.

Перша з них – надягла цивілізований одяг страшної дикості. Зовні вона блищить, а зсередини спалює; зовні вона красива, а всередині потворна і брудна. На вигляд це приємний, але по суті огидний диявол.

Друга цивілізація – привабливий ангел, внутрішньо наповнений світлом, любов’ю і співчуттям, а зовні володіє милістю, братством і взаємодопомогою.

Так, як того вимагають віра і єдинобожжя, віруючий сприймає Всесвіт як колиску братства. Саме братство є сполучною ланкою всіх створінь – особливо людей і особливо мусульман! Адже з позиції віри всі віруючі – брати, які подібні до кровних братів, що жили під милосердним крилом одного батька.

Невіра ж це холод, що розриває братські узи навіть серед кровних братів. Воно породжує відчуженість і перетворює все і вся у взаємних ворогів. У національному патріотизмі [невіруючих], якщо і є якесь братство, то воно тимчасове і обмежене вічною розлукою і розставанням. Що ж стосується видимих в цивілізації невіруючих благ і високого прогресу, то вони повністю запозичені з ісламської цивілізації, з повчань Корану і з небесних релігій, і є їх відображенням. Це доведено і роз’яснено в моїх творах «Лемаат» і «Сунухат».

راجعهما ترى امرا عظيما غفل عنه الناس

* * *

Знай! Врата іджтихада в питаннях релігії відкриті. Однак, в даний час є шість перешкод для входження в них.

Перша перешкода

Подібно до того, як під час суворих зимових бурь закриваються навіть вузькі щілини, і відкривати нові двері зовсім нерозумно; подібно до того, як під час великого селевого потоку відкриття в стінах отворів для ремонту призводить до затоплення, так само і під час поширення безлічі гріхів, навали чужих звичаїв, множення нововведень і руйнувань, влаштованих єрессю, відкривати в замку Ісламу під ім’ям іджтихада нові ворота і отвори в його стінах (через які зможуть пройти руйнівники) є злочином проти Ісламу.

Друга перешкода

Іджтіхад не може стосуватися основ релігії, тому що вони тверді і визначені. Ці основи подібні їжі і беруть участь в утриманні, але в наш час вони розхитані і не дотримуються в повній мірі. І тоді, коли всі сили і старанність необхідно направити на їх відновлення і відродження; тоді, коли в теоретичній частині Ісламу вже є щирі та чисті рішення праведних попередників (саляфов-і саліхін), які підходять для всіх часів, усуватися від них і на догоду своїх забаганок виносити нові рішення (іджтихад) є зрадою, що породжує нововведення (бід’а).

Третя перешкода

Кожній епосі властиві певні цінності, які залучають уми і яким люди віддають перевагу. Наприклад, в наш час найбільш почесними і кращими є заняття політикою і забезпечення мирського життя. За часів же благочестивих попередників (саляфов-і саліхін) найбільшу цінність на «ринку» представляли витяг зі Слів Творця небес і землі того, що веде до Його достатку і того, що Він від нас бажає, а також досягнення вічного щастя в вічно відкритому Іншому світі за допомогою світла Пророцтва і Корану. У зв’язку з цим, в ті часи всі уми, серця і душі були звернені до розуміння і вивчення того, що веде до Божественного достатку. Тому, котрі володіли здібностями і можливостями витягували урок з будь-яких ситуацій, подій та розмов, що мали тоді місце, що, в свою чергу, розвивало в них здатності до Іджтихад.

Зараз же, неуважність в думках і серцях, слабкість старанності і зосередженості, а також пристрасть людей до користування великим попитом політики і філософії, привели до того, що всі здібності звернені до сучасних наук і світського життя. В результаті відсутній вірний іджтихад, здатний бути застосованим до релігійних положень.

Четверта перешкода

Якщо людина, яка увійшла в Іслам через врата іджтихада і схиляється до розширення його – Ісламу – положень, має на меті коритися його основним приписам і досягти богобоязливості і досконалості, то це прекрасно. Однак якщо це людина, яка відходить від основних приписів Ісламу і яка життю вічному воліє життя мирське, то її заняття іджтихад – схильність до руйнування. Вона шукає шлях відходу від зобов’язань.

П’ята перешкода

Поява будь-якої постанови відбувається з якої-небудь причини, а також пов’язане з якоюсь користю. Однак, користь не є основною причиною – вона лише якась мудрість, згідно з якою будь-чому віддають перевагу. Думки цього часу звернені саме до мирського щастя. Погляд же Шаріату спрямований, перш за все, на щастя Іншого світу і лише побічно до світу земного, тому що цей світ є засіб досягнення миру Іншого.

Є безліч речей, до яких масово пристрастилися люди і які набули характеру загального лиха, увійшовши в категорію першої необхідності. Оскільки подібні речі народжені зловживаннями і схильністю до забороненого, їх не можна віднести до категорії необхідності, що перетворює заборонене в дозволене. Вони не можуть входити в розряд послаблень, допустимих Шаріатом. Наприклад, якщо якась людина, зі злого наміру, забороненим чином сп’янить себе, то не зможе уникнути відповідальності за справи, скоєні в стані сп’яніння. У наш час іджтихад такого роду є не «небесним», а земним. Втручання в розпорядження Творця небес і землі за допомогою подібного іджтихада відкидається. Наприклад, деякі безтурботні люди схвалюють читання хутби турецькою мовою – особливо для того, щоб народ знав про політичні події. Тим часом, такого роду політичні події не позбавлені брехні, хитрості і диявольських задумів. Ступінь хутби ж призначена для донесення Божественних законів.

Запитання: «Прості люди не знають арабської і не зможуть зрозуміти цей текст».

Відповідь: «Прості люди потребують основних, безперечних приписів релігії. Сходам хутби відведена роль донесення до народу подібних приписів. Ці приписи в арабському «вбранні» знайомі і відомі простим людям – якщо не в подробицях, то в загальному вигляді. Разом з тим, в інших мовах немає величі, височини, гідності та сили, які є в арабській».

Знайте, перебувають у темряві безтурботні дурні, що глухо і сліпо поклоняються причині! Всі частинки Всесвіту і все що складається з них речі п’ятдесятьма п’ятьма аспектами свідчать про необхідність існування і про єдність Всевишнього Аллага. Опишу одну з таких сторін. Отже, якщо надати створення речей їм самим або причинам, то це викличе нерозуміння, що спричинить за собою заперечення і відкидання, приводячи до омани. Помилка, у свою чергу, стане причиною духовних страждань і нестями, що доводить душу і розум до втечі, змусить їх вдатися до Необхідно Сущого Творця. Адже будь-яка складність дозволяється Його могутністю, будь-який заплутаний вузол розв’язується по Його волі, а серця заспокоюються Його поминанням.

Вищевикладену істину я поясню за допомогою наступного зіставлення. Отже, той хто створив все суще є або необхідним (ваджіб) і єдиним (вахид), або чимось ймовірнісним (мумкін) і множинним. Якщо він необхідний і єдиний, то немає ні складності, ні старанності. Якщо ж такі і є, то вони уявні. У разі ж надання [створення] причин, складності та дивацтва перестають бути уявними, стаючи безсумнівними і дійсними, адже серед численних причин, що позбавлені слабкостей і недоліків, жодна з них не здатна звалити на свої плечі нічого з того, що обумовлено цими причинами. До того ж, в процесі створення однієї речі необхідна співучасть нескінченного числа причин. Наприклад, оскільки бджола пов’язана з усім сущим, то якщо її створення приписати причинам, знадобиться співучасть неба і землі.

Разом з тим, виникнення безлічі від одного не складніше, а легше, ніж виникнення одного через безліч. Наприклад, порядок і справи, що здійснюються безліччю пересічних рядових під командуванням одного командира, самі ці рядові зможуть влаштувати і зробити з великими труднощами.

Разом з тим, поряд з незліченними труднощами і дивацтвами, що мають місце в разі надання створення причин, виникає грунт для безлічі нісенітниць:

1) в кожній частинці знадобиться уявити присутність якостей Необхідно Сущого;

2) в божественності потрібна співучасть нескінченної кількості товаришів;

3) знадобиться, щоб кожна частинка була як повелителем, так і підлеглим, як каміння купольної споруди, які, спираючись один на одного, рятуються від падіння;

4) також буде потрібно, щоб кожна частинка володіла такими якостями, як свідомість, воля і могутність, оскільки прекрасна творчість вимагає наявності цих якостей.

Для пояснення цієї істини, наведемо кілька прикладів.

Перший. Виходячи з секрету прозорості, Сонце однаково відбивається в частинках скла, в земних морях і в небесних тілах.

Другий. По секрету протистояння (знаходження навпаки). Ступінь відображення лампи, що стоїть в центрі, однакова в усіх розташованих по колу дзеркалах.

Третій. В отриманні сяйва від речі, що світиться і при освітленні світлом одне і тисяча – рівні. Така необхідна вимога речі, що світиться.

Четвертий. Згідно секрету рівноваги, якщо на чаші деяких чутливих терезів покласти два горіха або два сонця, а потім до однієї з них додати що-небудь, то вона переважить другу, піднявши її вгору.

П’ятий. У приведення в рух великого чи малого судна, а також в маневруванні різниці немає, будь його капітаном дитина або дорослий, оскільки існує певний порядок.

Шостий. Абстрактна суть – наприклад, «говорить жива істота» – однакова і для великої, і для маленької одиниці.

Висновок. Дані приклади, що лежать в колі ймовірного, прояснили, що при наданні чого-небудь одному відсутня різниця між малим і великим. Тому, внаслідок таких наявних в речах секретів, як порядок, рівновага, підпорядкування творчим велінням, а також внаслідок осяяності одвічної могутності і прозорості внутрішніх сторін речей, для Необхідно Сущого відсутня відмінність між пожвавленням мухи і землі, між створенням дерева і небес, між створенням частки і Сонця. Так, рівність і відсутність відмінностей видно на власні очі. Зверни увагу на наявні особливо у фруктах і овочах візерунки і мистецтво одвічної могутності, невідомої за своєю суттю, але відомої своїми чудесами: якщо їх доручити причинам, то вони будуть загублені ними.

Підсумок. У питанні створення живих, існуючих, світлих речей є три пункти.

Перший пункт: для того, щоб зіткнення могутності з низинними справами зовні не проглядалося, як прикриття призначені причини.

Другий пункт: оскільки зовнішня сторона життя, існування та світла так само прозора, як і внутрішня, то щільні завіси у вигляді причини не були встановлені. Якщо і є якісь причини, що нагадують тонкі завіси, що просвічуються, то крізь них видно Десницю могутності.

Третій пункт: у впливі та створенні, що здійснюються Споконвічною могутністю, немає труднощів. Так, для могутності, яке виводить з насіння інжиру величезне дерево і з тонкого стебла велику диню, ніщо не представляє складності. Існування і явність Володаря могутності, відомого такими чудесами, більш очевидні, ніж існування і явність Всесвіту, тому що кожне творіння вказує на самого себе лише з кількох зовнішніх сторін, а на свого Творця – як зовні, так і умоглядно – з дуже багатьох сторін. І якщо зажадати від причин створити хоч би яке не було творіння – нехай навіть вони всі разом, спільно допомагатимуть один одному, то вони не зможуть створити нічого подібного.

Знай, мій дорогий брате! Простір людського розуму і думки настільки широкий, що осягнути його неможливо, і настільки вузько, що в ньому не вміститься навіть вістря голки! Так, часом воно обертається в одній частці, плаває в одній краплі і обмежується однією точкою. Іноді бере в свої руки весь світ немов кавун і запрошує Всесвіт погостювати в покоях розуму. Іноді настільки переступає межі та спрямовується увись, що намагається побачити Необхідно Сущого Творця. Часом зменшується до розмірів частки, а іноді збільшується до розмірів небес. Буває, уміщається в одній краплі, а трапляється, вбирає в себе весь Всесвіт…

Знай, мій любий друже! Блага Аллага, даровані людині – будь вони зовнішніми або внутрішніми – досягають його за певних умов. Наприклад, використання людиною таких дарів, як світло, повітря, їжа, голос і звук, можливо лише при відкритті таких засобів, як очі, вуха, рот і ніс. Ці дари знаходять існування лише будучи створеними Аллагом. У руках людського бажання і волі є тільки можливість їх відкрити.

Виходячи з цього, нехай він не думає, що ці дари – безхазяйна знахідка, за яку не доведеться відповідати. Вони підносяться лише з волі Істинного Дарувальника. Людина ж добровільно їх приймає. Потім, в залежності від потреби, по волі Дарувальника, вони розподіляються по організму.

Знай, мій дорогий брате! Подібно до того, як підсумок будь-якої речі за своїм порядком і красою не поступається її початку, зовнішній вигляд речі, по майстерності і мудрості, чи не краще, ніж її нутро. Тому, не приписуй випадковостям внутрішні сторони і підсумки речей, вважаючи їх безхазяйними. Мистецтво і мудрість, закладені у квітці і в плоді, який вийшов з ней, не нижче, ніж майстерність і візерунок насіння і виходить з нього паросток. Виходячи з цього, Всевишній Творець є і Першим (аль-Авваль), і Останнім (аль-Ахіри), і Явним (аз-Захір), і Прихованим (аль-Батин). و هو السميع العليم «І Він – Чує та Знає».

Знай, мій дорогий брате! Неповторне красномовство Корану (і’джаз) є захистом від спотворень. Так, оскільки Коран є дивом, то людина не в силах зробити його подобу. Його неможливо спотворити, змінити, замінивши його аяти іншими словами, тому що тлумачам, авторам і перекладачам не вдасться видати свій спотворений стиль за стиль аятів Корану. На аятах стоїть печатка чудесного красномовства. Слова, які не проштамповані цією печаткою, не можуть називатися аятами. Таким чином, чудове красномовство не сприймає спотворень і змін.

Знай, мій дорогий брате! У тому, що Шляхетний Коран, перераховуючи блага, ознаки та докази, багаторазово повторює величний аят فباى الاء ربكما تكذبان «То які з Господніх благ ви заперечуєте?» (Коран 55:13) вказує на найбільшу непокору, найсильніші безчинства і найбільшу невдячність джинів і людей, що породжуються тим, коли вони не сприймають благо як дар, і з цієї причини безтурботно відносяться до Дійсного Дарувальника. Через безтурботність до Дарувальника вони приписують ці дари причинам або випадковостям, заперечуючи те, що вони даровані Аллагом. Виходячи з цього, на початку всього благого віруючим слід вимовляти «Бісмілля», і будучи вдячними, пам’ятати про те, що цей дар виходить від Аллага і усвідомлено приймати його в ім’я Аллага.

Знай, мій дорогий брате! Коли людина серцем і думками замислюється над Божими істинами – особливо під час намазу і у поклонінні, на його серце і розум, з боку диявола і нафсу нападають, немов мухи, брудні, мерзенні і кепські намови (васваса) і спогади. І той, хто намагається прогнати ці марні, уявні, кепські речі, виявляється переможеним. Єдиний спосіб перемогти їх і прогнати – відмовитися від захисту і не звертати на них уваги. Так, якщо відмахуватися від бджіл, вони підсилюють атаку; якщо ж їх не чіпати, вони залишають людину і відлітають. До того ж, подібні намови не завдають ніякої шкоди ні Божественним істинам, ні твоєму серцю. Адже якщо через брудні отвори дивитися на Сонце і зірки або на райські квіти, то цей бруд не забруднить їх, і не зробить поганого впливу. * [Примітка. Ці кепські слова не належать твоєму серцю, бо вони його засмучують. Швидше, вони виходять з диявольських уст (Лумме-і Шайтаном), що розташовані поруч з серцем. Коли ти, припустимо, перебуваючи під час намазу перед Каабою і перед поглядом Всевишнього, міркуєш над аятами, ці уявні асоціації хапають тебе і направляють до далеких, нікчемних і порожніх речей … Наприклад, відображення змії в дзеркалі не вкусить, відображення вогню не обпече, а відображення нечистот не забруднить дзеркало.]

Знай! До чого ця гордість і ця безпечність?! Що це за пихатість, що за самовдоволення і величавість?! Воля в твоїх руках – шириною з волосся, а сил у тебе – розміром з маленьке зерно. Життя твоє згасне, залишивши лише один промінчик історії. Пройшов твій вік і згас твій розум, і залишився лише один сполох. Слава твоя пішла і залишилася тобі лише мить. Час твій пройшов, і чи є у тебе інше місце, крім могили?! Бідолаха! Чи є межа твоєму безсиллю і нужді?! Сподівання твої нескінченні, а смерть близька. Так, яким буде стан людини, що знаходиться в безсиллі і нужді, позбавленої сил і свободи вибору?! Перебуваючи в такому безсиллі, необхідно покладатися на володіння скарбами милості – Милостивого і Милосердного Творця. Він – точка опори для кожного, і він – джерело допомоги кожному недолугому!