Бісміллаг — початок будь-якого блага. Тож розпочнімо нашу оповідь саме з нього. Мій нафсе, знай! Крім того, що це благословенне слово постає символом Ісламу, водночас воно уособлює молитву, яка перебуває на вустах усіх створінь, що вони її без упину повторюють мовою свого стану.
Якщо волієш збагнути, якою невичерпною, величною силою та нескінченною благодаттю є Бісміллаг, тоді послухай таке порівняльне оповідання…
Людині, що мандрує пустелями кочової Аравії, необхідно взяти ім’я, тобто заручитися заступництвом якогось племінного вождя з метою убезпечити себе від усіляких розбійників і придбати все необхідне. Інакше, наодинці, вона неодмінно потерпатиме від численних розбишак, водночас усі її потреби залишаться невиконаними.
І ось одного разу, двоє людей вийшли в мандри пустелею. Один із них був скромним, інший — пихатим. Скромний заручився заступництвом одного з вождів, а гордовитий — відмовився.
Той, хто заручився заступництвом племінного вождя скрізь мандрував у безпеці. Зустрівши на своєму шляху розбійників, він промовив: «Я тримаю свій шлях із ім’ям такого вождя, заручившись його заступництвом», — і тоді вони не наважувалися завдавати йому шкоди. Якщо він заходив до якогось намету, то мандрівника з поваги до його покровителя зустрічали та приймали з усілякими почестями.
Пихатий мандрівник втрапляв у численні біди: постійно принижувався, безперестанку тремтів в очікуванні небезпеки.
Отже, мій гордовитий нафсе! Цей світ — як та пустеля, а ти — мандрівник. Усі твої безсилля й злидні — безкрайні, а недругів і потреб у тебе — сила-силенна. У такому разі, користуйся іменем Вічного Володаря цього світу! Тоді ти врятуєшся від приниження перед усім світом і від страху перед будь-якою подією!
Так, це слово — Бісміллаг — уособлення благословенного скарбу, завдяки якому твої безкрайні безсилля та потреби возведуть тебе до безмежної могутності та милості Аллага, а ці безсилля та бідність звернуться до найкращих заступників із обителі Милосердного та Всемогутнього Творця. Той, хто виконує свої функції з цим словом на вустах схожий на воїна в армії: він діє від імені держави й нікого не боїться. Зі словами на вустах: «Із ім’ям закону та держави», він виконує будь-яку службу, зносить будь-яке випробування.
На початку нашої розповіді мовилося про те, що всі створіння мовою свого стану промовляють «Бісміллаг». Чи так це насправді?
Так, якщо ти бачиш, як певна людина примусово зігнала все місцеве населення і змусила його працювати, то ти розумієш, що ця людина не діє, керуючись своєю силою та від свого імені: безумовно, це — воїн, який перебуває на державній службі. Така людина діє від імені держави, з опертям на могутність свого володаря.
У цьому ж дусі все довкола функціонує від імені Всевишнього Аллага: дрібне, як крихти, насіння витримує величезні дерева в ім’я Аллага, піднімає важкий, як гори, вантаж. Отже, будь-яке дерево промовляє «Бісміллаг», і наповнює свої руки-гілки плодами скарбниці Божої Милості, простягаючи своє гілля до нас. Будь-який сад каже «Бісміллаг». Він постає своєрідним чавуном із «кухні Могутності», на якому одночасно готується безліч різноманітних смачних страв.
Такі благословенні тварини, як корова, верблюдиця, вівця чи коза також промовляють «Бісміллаг». Вони постають уособленням молочного джерела, що походить від Божої милості. Від імені Дарувальника Блага вони підносять нам найніжніший, найчистіший продукт, подібний до живої води. М’яке, як шовк, коріння всіх рослин, дерев і трав промовляє «Бісміллаг». Вони пробиваються крізь тверду землю та каміння. «В ім’я Аллага, в ім’я Милосердного», скажуть вони, водночас все довкола стане їм підвладне. Абсолютно вільне, подібно до розростання гілок і дозрівання на них плодів у повітрі, поширення коренів усередині твердого ґрунту і між каменів, їхнє плодоносіння під землею, а також те, що ніжне зелене листя протягом місяців не втрачає свого забарвлення під час сильної спеки, змушує замовкнути безбожного натураліста, тицяє йому у вічі, промовляючи: «І міцність, і температура, що на них ти найбільше покладаєшся, також діють за наказом Творця. Це м’яке, як шовк чи як посох Муси (мир йому), коріння підкоряється наказу:
فَقُلْنَا اضْرِبْ بِعَصَاكَ الْحَجَرَ
«Удар своєю палицею в скелю!» (Коран, 2:60), розтинаючи каміння; таке тонке та ніжне, як цигарковий папір, листя, мовою свого стану, — подібно до пророка Ібрагіма (мир йому), який був кинутий до пекельного вогнища, — читають аят проти пекельного полум’я: يَا نَارُ كُونٖى بَرْدًا وَ سَلَامًا !» (Коран, 21:69).
Оскільки всі створіння мовами свого стану кажуть «Бісміллаг» і від імені Аллага підносять нам Його дари, ми теж повинні промовляти «Бісміллаг»: повинні давати від імені Аллага і брати в ім’я Аллага. Однак ми не повинні брати що-небудь у безтурботних людей, які дають не від імені Аллага.
Запитання. Людям, які працюють продавцями, ми платимо певні кошти. А яку ж плату вимагає Аллаг — справжній Господар всього сущого?
Відповідь. Платою, яку вимагає від нас Справжній Благодійник за ці дорогоцінні блага та багатства, постають три речі: одна з них — Зікр, інша — Шукр, третя — Фікр.
На початку — «Бісміллаг» — це зікр (поминання Аллага). Наприкінці — «Альхамдулілляг» («слава Аллагу») — це шукр (подяка Аллагу). А в середині — осмислення та усвідомлення того, що ці блага, які є дорогоцінним дивом творіння, водночас постають дивом могутності та даром милості Єдиного (аль-Ахад) та Самодостатнього (ас-Самад) Творця. А також — це фікр (осмислення).
Абсолютним безглуздям стане те, коли ти цілуватимеш ноги якоїсь жалюгідної людини, що подарувала тобі від правителя дорогий подарунок, водночас не визнаватимеш самого власника подарунка (тобто правителя); ба більше, цілковитою дурницею стане те, коли ти, вихваляючи та люблячи своїх зовнішніх благодійників, забудеш про Cправжнього Благодійника.
Нафсе! Якщо ти не хочеш бути таким самим дурнем, то надавай в ім’я Аллага, бери в ім’я Аллага, починай в ім’я Аллага, працюй в ім’я Аллага! Це все…