Заслання в Емірдаг і суд в Афьоні

Після перебування в Денізлі, в серпні 1944 р. Саїд Нурсі був засланий в місто Емірдаг вілаєту Афьон. Перші п’ятнадцять днів він провів у міському готелі, а потім оселився в одному з будинків. Незважаючи на виправдання в суді і на повернення його книг, йому не надали свободу: його контролюють ще дужче, за ним невпинно стежать, заглядаючи в вікна і двері. У своїх листах він пише, що в Емірдазы за один день він часом має стільки труднощів, скільки у в’язниці Денізлі зазнавав упродовж місяця.

Що Саїд Нурсі говорив своїм відвідувачам?

Всім відвідували він говорив, що єдиною метою «Рісале-і-Нур» є утвердження віри, яка стане перешкодою для загроз, що постають перед країною і народом, захистить від небезпеки безбожництва і комунізму, і що в наш час служіння зміцненню віри є найважливішим обов’язком. Він говорив, що найбільше завдання нашого часу – слідування Корану, і оскільки «Рісале-і-Нур» всі свої сили спрямовує на це, то приховані безбожники, які є ворогами країни і народу, шукають різні приводи для атак на «Рісале-і –Нур» і для налаштування проти нього інших. «Однак ми зобов’язані вести мирну позитивну діяльність. У наших руках є світло і немає політичної палиці. І навіть, якщо матимемо сотню рук,  їх буде достатньо лише для світла». Устаз повідомляв, що Світло переможе противників релігії, що позитивна діяльність за масштабом свого впливу подібна атомній бомбі, що «Рісале-і-Нур» не пов’язана з політикою, що найважливішим нашим принципом є щирість (іхляс), що не дозволяє переслідувати жодної мети, крім достатку Всевишнього і, що сила Світла полягає саме в цьому, додаючи також, що якщо ми будемо діяти щиро і позитивно, милість і заступництво Всевишнього Аллага збережуть «Рісале-і-Нур».

***

У 1948 році Кримінальний Суд Афьону знову порушує справу проти Саїда Нурсі. До 1949 року він перебуває в ув’язненні, проте судовий розгляд затягується до 1956 року. Нарешті, в червні 1956 року суд Афьону одноголосно виносить остаточне історичне рішення про виправдання Саїда Нурсі і його праць «Рісале-і-Нур». Відтоді «Рісале-і-Нур» безперешкодно друкується в столичних друкарнях.

У всіх місцях свого ув’язнення Бадіуззаман займався наставництвом ув’язнених. Завдяки цим настановам чимало злочинців було перевиховано. В’язниці перетворювалися на своєрідні школи. Сам Саїд Нурсі називав в’язниці, в яких він сидів, «Медресе Юсуфа», оскільки пророк Юсуф (мир йому!) також провів багато років у в’язниці, наставляючи ув’язнених.

Перебуваючи в Афьoнскій в’язниці, яку назвали «третім Медресе Юсуфа», Устаз Саїд Нурсі написав працю під назвою «Блискучий аргумент» («Elhüccetüz-zehra»), що розповідає про єдинобожжя, пророчу місію Мухаммада (мир йому і благо!) і тлумачення сури «аль-Фатіха», що для учнів «Рісале-і-Нур»,  інших ув’язнених слугувало корисним і світлим вивченням наукових та релігійних істин.

Ще до початку подій в Афьоні, Ахмед Хамді, глава турецького управління у справах релігії, попросив у Саїда Нурсі два повних зібрання книг «Рісале-і-Нур»: одне для бібліотеки при управлінні, а інше – для себе. Але в цей час почалися арешти, і відправити книги не вдалося. Однак, вийшовши з в’язниці і прибувши в Емірдаг, Бадіуззаман насамперед відправляє Ахмеду Хамді два перевірених і підготовлених комплекти книг.

У 1952 році Бадіуззаман їде в Стамбул на судове засідання, що стосується його книги «Путівник для молоді». Суд виправдовує його. 

 

***

 

Після звільнення з в’язниці Афьон, після періоду переслідувань, заслань, отруєнь і замахів, що тривав двадцять п’ять років (1925-1950 р.р.), настає новий, спокійніший і вільний період. Істини, викладені в «Рісале-і-Нур», потрапляють до значної частини населення. Особливо «Рісале-і-Нур» починають читати студенти і молодь. «Рісале-і-Нур», яку раніше розмножували, переписуючи від руки, з 1956 року починає відкрито друкуватися в друкарнях.

До кінця свого життя Бадіуззаман Саїд Нурсі рішуче продовжував служити вірі. Всупереч труднощам, йому вдалося написати і поширити 130 праць (рісале) загальним обсягом понад 6000 сторінок. Ці книги, що є тафсiром – тлумаченням смислів Священного Корану, переконливо пояснюють істини віри відповідно до розуміння сьогодення, стали чудовим плодом його багатостраждального життя.

У березні 1960 року, будучи в тяжкому стані, Бадіуззаман наполягає на тому, щоб учні відвезли його в місто Шанлиурфу, що на південному сході Туреччини. Тут, 23 березня 1960 р., у 25 день священного місяця рамадан 1379 р. від хіджри, будучи тяжко хворим, він покинув цей світ.

Після його смерті, світло «Рісале-і-Hyp» засяяло ще яскравіше, поширившись по всьому світу. Мільйони людей як в Туреччині, так і за її межами вивчають його праці задля порятунку своєї віри.

Праці Бадіуззамана Саїда Нурсі «Рісале-і-Нур», з волі Всевишнього, мали значний вплив на розвиток Ісламу в сучасній Туреччині і в усьому світі. Сьогодні в Туреччині і в усьому ісламському світі Бадіуззаман є одним з найбільш досліджуваних та шанованих мусульманських вчених.

Сенсом його життя було щире, самовіддане служіння принципам Корану. Він говорив: «У майбутньому, де правитимуть розум, наука і технології, безсумнівно, буде правити Коран, який опирається на раціональні докази і, приписи якого розумні».