Люди! Дякуйте вашому Господу, що створив вас і всіх тих, хто жив до вас, відтак ви досягнете благочестя! Поклоняйтеся вашому Господу, Який створив землю килимом для вас, а небеса — покрівлею для вашої оселі, і надав із неба дощ, щоб ви змогли виростити плоди та харчі для прожитку! І не додавайте Аллагу співтоваришів, оскільки немає іншого Бога і Творця, крім Нього!
Вступне слово
Лише поклоніння (ібадат) Аллагу зміцнює і утверджує людину у вірі, робить всі постулати віри природними для неї.
Тож вплив принципів віри (іману) буде надто слабким без зміцнення постулатів віри, що базуються на совісті та раціо шляхом поклоніння. Поклоніння складається з виконання наказів Аллага та відмови від здійснення заборонених речей. Нинішнє становище ісламського світу свідчить на користь цієї максими.
Поклоніння є засобом досягнення щастя в цьому світі та в потойбіччі, засобом упорядкування земних справ людини та її вчинків, що стосуються іншого світу, засобом особистістного та загальнолюдського поступу, а також вельми піднесеним та почесним зв’язком між людиною та її Творцем.
Обставини, які пояснюють, чому поклоніння постає засобом досягнення щастя в цьому світі
Перша обставина. На відміну від тварин, людині притаманна дивовижна і тонка натура, тому в неї виникли вельми різноманітні схильності та бажання. Наприклад, людина завжди бажає собі найкращого, воліє розкоші, прагне жити гідним життям. Для задоволення своїх базових потреб у їжі, одязі та інших необхідних речах, вона потребує сили-силенної ремесел. Утім, оскільки вона не володіє навичками всіх ремесел, то змушена взаємодіяти з іншими людьми для задоволення власних потреб через взаємодопомогу та взаємообмін результатами праці.
Проте, для поступу людини завдяки наданій їй частковій свободі вибору, її тілесні потяги, розумові здібності і гнів не були обмежені Творцем, і через це у людських взаєминах інколи побутують несправедливість та злочин. Щоб уникнути скоєння цих злочинів, людське суспільство зазнає потреби в правосудді. Утім, не кожна розумна істота здатна осягнути обрії справедливості, тому існує потреба в універсальному розумі. Такий розум існує лише у вигляді закону. Таким законом може стати лише Божий Закон (Шаріат).
Також, для впровадження Шаріату і його функціонування необхідна наявність якогось авторитетного джерела чи відповідальної особи. Відтак, таким джерелом та відповідальною особою є лише Пророк. Для того, щоб панувати над своїми послідовниками, пророку необхідно володіти духовною та фізичною перевагою. Крім цього, на доказ свого тісного зв’язку з Творцем пророк має здатність оприявлювати дива.
Ба більше, для виконання Божественних наказів і заборон із боку вірян, необхідно закріпити в їхній свідомості ідею величі Творця. Цьому сприяє лише зміцнення постулатів віри, яке уможливлюється завдяки регулярному поклонінню Господу.
Друга обставина. Метою поклоніння слугує скерування думок людини до Мудрого Творця, що зумовлює послух та покірність. Власне вони привчають людину до дисципліни. Наслідком цього стає прояв мудрості, що доводиться майстерним створенням усього сущого.
Третя обставина. Людина — осердя всіх законів і правил світобудови, тому важливо, аби вона дотримувалася цих законів та правил. Інакше, слабка людська істота буде розчавлена жорсткою системою світобудови на різних рівнях Всесвіту. Єдиним шляхом до досягнення цієї мети є поклоніння Всевишньому Творцеві, що полягає у виконанні наказів та відмові від скоєння заборонених речей.
Четверта обставина. Завдяки дотриманню законів та відмові від заборонених речей (харам) людина взаємодіє з багатьма верствами суспільства. Відтак, у релігійному та громадському житті становище індивіда стане рівноцінним становищу всього суспільства з огляду на безліч функцій, покладених на індивіда, як-от: захист прав і гідності, настанови, навчання, виховання тощо. І якщо таких особистостей не існуватиме, то такі функції втратять своє значення.
П’ята обставина. Завдяки нормам Ісламу та поклонінню людина тісно взаємодіє з усіма мусульманами. А це сприяє формуванню непорушного братерства серед вірян, справжніх дружніх стосунків, що є запорукою суспільного розвитку.
Чому поклоніння є засобом до самовдосконалення?
Попри те, що, з огляду на фізичну подобу, людина, не володіє величезними розмірами тіла й міццю, натомість розглядається як представник тваринного світу, вона все ж вирізняється з-поміж інших істот високим духом, великими талантами, безліччю схильностей, незліченними прагненнями, багатьма судженнями і такими необмеженими силами, як тілесні потяги чи гнів. Окрім цього, людині притаманна дивовижна натура, немов би вона створена у вигляді каталогу для всіх істот та світів.
Поклоніння Всевишньому Аллагу підносить людську душу, розвиває в ній таланти, розрізняє та очищає її схильності, допомагає здійснити її прагнення, розширює її кругозір, впорядковує думки, обмежує силу тілесних потягів та гніву, усуває ту іржу, що забруднює її зовнішність, сприяючи удосконаленню людської істоти. Так, лише поклоніння є найвищим і найтоншим зв’язком між рабом, що поклоняється своєму Господареві, і Всевишнім Аллагом. Отже, цей тісний зв’язок є ідеальним для вдосконалення людини.
Нагадування. Осердям поклоніння є щирість (іхлас). А щирість — це здійснення поклоніння лише на виконання наказів, що надходять від Господа. Будь-яка інша причина робить це поклоніння безцільним, безглуздим, відтак — може відігравати лише роль стимулу.
Із книги «Ішаратуль-І’джаз»