Життя в Барлі та поява «Рісале-і-Hyp»

Бадіуззаман був засланий в Барлу в 1925-1926 р.р. Там він пробув вісім років. Саме в Барлі він починає писати праці «Рісале-і-Hyp», в яких аргументовано розтлумачує основи віри, її істини з урахуванням викликів сучасності. Ці книги, які поширюються з рук в руки на території Туреччини, зважаючи на свою особливу ​​актуальність, користуються значною популярністю у народу, який відчував, що його віра в небезпеці. У праць Бадіуззамана з’явилися учні, які вручну їх переписували та поширювали. Цим книгам судилося протистояти таким ідеологіям, як атеїзм і комунізм, які насаджуються турецькому народу, який століттями служив Ісламу, а також сприяли порятунку віри і духовності багатьох людей як в Туреччині, так і за її межами.

У цей час починається епоха диктатури, що тривала упродовж двадцяти п’яти років. Закулісні сили почали запускати в дію свій план, згідно якого за тридцять років нове покоління повинно було знищити Коран власними руками. Для викорінення Ісламу були реалізовані небачені в історії руйнування і злочини. Докладалися  неймовірні зусилля для відділення турецького народу, який століттями, ще з часів Аббасидів, служив Ісламу, від власної релігії, для розриву його зв’язку зі своєю вірою, для руйнування мирського і вічного щастя мільйонів людей. Замість закладених в Ісламі основ високого матеріального і духовного прогресу і цивілізації насаджувалися темні принципи атеїстичної філософії, а також впроваджувалися хибні думки й ідеї з аморальної літератури.

Релігійних людей в той жахливий період панування безбожництва всіляко намагалися опорочити, принизити. Навіть були ідеї знищити Коран і, як в Росії, повністю викорінити релігійний світогляд, проте оскільки в середовищі мусульманського народу це могло б призвести до результатів, протилежних очікуваним, від цієї ідеї відмовилися і вирішили виховати молодь у відповідності з новою освітньою методикою, щоб вона добровільно відмовилася від Корану і зв’язку з  Ісламом.

Вивчаючи життя Бадіуззамана Саїда Нурсі, необхідно враховувати, що його самовіддане служіння на шляху збереження і зміцнення віри за допомогою «Рісале-і Нур» припало саме на роки, коли почався небачений в світі раніше період жахливого безбожництва. Адже під тиском настільки важких, небачених в історії обставин навіть служіння завбільшки з зернятко може мати цінність завбільшки з гору, і навіть мала справа може принести великі плоди, маючи неабияке значення. Отже, «Рісале-і-Нур» є плодом і результатом саме такого страшного, але важливого часу.

Автор цих праць, Бадіуззаман Саїд Нурсі, був великим сподвижником на поприщі духовної боротьби за віру в часи жахливих утисків, спрямованих на знищення віри й релігії, що тривали упродовж двадцяти п’яти років.

У своїй боротьбі з противниками віри і Корану в «Рісале-і Нур»  обрано не шлях примусу і розбрату, а доказів і переконання.

У ті страшні часи розквіту безбожництва та омани за Саїдом Нурсі постійно наглядали, стежили, він перебував не у найкращій ситуації. Бадіуззаман, зазнаючи численних утисків та обмежень, за допомогою ста тридцяти праць «Рісале-і-Нур», написаних і поширених ним в умовах заслання, в ізоляції, немов красномовний оратор виголошував промову в мечеті Анатолії і всього ісламського світу, ділячись з мусульманами уроком, отриманим з Корану. Бадіуззаман, наче піднявшись на вершину мінарету чотирнадцятого століття з часу хіджри пророка Мухаммада (Мир йому і благо!) і двадцятого століття від Різдва Христового, голосно звертається до своїх сучасників – до мусульман і до всього людства – наче мудрий наставник, наче дороговказ звертається до вишикуваних в ряди майбутніх поколінь, які прийдуть у наступному столітті.

Незважаючи на всі випробування на засланні, Саїд Нурсі, свято служачи заради здобуття всім людством щастя і благополуччя в обох світах, був найщасливішою людиною свого часу.