Десятий Трактат

بسم الله الرحمن الرحيم

وجعلناها رجوما للشياطين

«В ім’я Аллага Милостивого, Милосердного!»

«…прикрасили нижнє небо світильниками та каменуємо ними шайтанів…» (Коран 67: 5)

Знай, мій дорогий брате! Для того, щоб піднятися до високих небес цього благородного аята і осягнути його секрет, встановимо сходи з семи ступенів.

Перша сходинка

На небесах є відповідні їм мешканці, іменовані ангелами. Адже те, що Земля, поряд зі своєю, в порівнянні з небесами, дещицею і ницістю, сповнена живих створінь, явно вказує на те, що ці ошатні небесні сузір’я заповнені розумними істотами. До того ж, настільки прекрасна прикраса небес, безумовно, служить для того, щоб залучити здивовані погляди володарів розуму. Адже красу показують закоханим в неї шанувальникам, а їжу готують для тих, хто зазнав голоду. Разом з тим, людей і джинів недостатньо для цього завдання – виконати її можуть лише відповідні небесам незліченні ангели і духовні істоти!

Друга сходинка

Між землею і небесами існує взаємозв’язок: з небес на землю сходять світло, тепло, ласка і тому подібні речі, а з землі на небеса сходять благання, поклоніння і душі. Отже, з взаємообміну, який протікає між ними, стає зрозуміло, що для жителів землі є якийсь шлях для сходу до небес, за яким, залишивши свої тіла, підносяться пророки (мир їм усім), святі (Аулія) і душі.

Третя сходинка

Судячи з того, що на небесах панують постійні тиша, спокій, гармонія, порядок і точність, мешканці небес відрізняються від жителів Землі. На небесах відсутні земні чвари, розколи, розбіжності і змішання таких протилежностей, як, наприклад, добро і зло. Тому, на небесах ніщо не порушує порядок і гармонію, а їхні мешканці з досконалою покірністю виконують дані їм накази.

Четверта сходинка

Вимоги імен Всевишнього Аллага різні. Наприклад, [значення] імені Всевишнього, яке в таких битвах, як битва при Бадрі, зажадало послання з небес ангелів на допомогу борцям благородним сахабам з невірними, вимагає також і наявності битв між ангелами і дияволами, тобто між небесним добром і земним злом. Так, Аллаг може вигнати або знищити дияволів і без повідомлення про це ангелів, однак Його панування і велич вимагають демонстративної відплати по заслугам.

П’ята сходинка

Оскільки благі духовні створіння знаходяться на небесах, то злі духовні створіння, наслідуючи їх і покладаючись на свою легкість, бажають до них приєднатися, однак мешканці небес не приймають їх і виганяють з причини їх зла. Ознакою, що вказує мешканцям явного світу – особливо людям, які зобов’язані спостерігати і бути свідками – на подібні духовні протистояння, встановлено метання (падіння) зірок.

Шоста сходинка

Поглянь на високий стиль, що застосований Чудово Викладеним Кораном для настанови людського роду на шлях покори Всевишньому і застереження від непокори.

يا معشر الجن والانس ان استطعتم ان تنفذوا من اقطار السموات والارض فانفذوا لا تنفذون الا بسلطان

Це за змістом означає: «О, ви – люди і джини! Якщо ви здатні вийти за межі небес і землі, щоб втекти за межі Моїх володінь, то виходьте, але ви не зможете вийти, не маючи на те влади».

Шляхетний Коран, оголошуючи цим аятом про безсилля людей і джинів перед всеосяжною владою Божественного панування, вигукує: «О, жалюгідна, нікчемна, безсила людина! Як смієш ти повставати проти одвічного Султана, Якому, поряд з ангелами, що виганяють диявола, покірні зірки, сонце і місяць?! Як насмілюєшся ти проявляти непокору Султану, у владі Якого є солдати, які здатні як кулі і снаряди використовувати величезні зірки?!».

Сьома сходинка

Все, що світиться на небосхилі, зветься зірками. Зірки бувають як малих, так і дуже великих розмірів. Одна їх частина стала окрасою небес, інша ж – якимись небесними балістами для вигнання дияволів. Це вигнання, показуючи людям протистояння, що має місце в такій широкій сфері, як небеса, спонукає і вчить покірних Всевишньому людей протистояти бунтівникам.

Знай, мій дорогий брате! Однією з перших особливостей, що відрізняють людину від тварини, є її зв’язок з минулим і майбутнім. Тварина не володіє свідомістю, що дозволяла би їй думати про ці два часи.

Друга особливість – її здатність до повноцінного сприйняття внутрішнього (особистого) і зовнішнього світів.

Третя особливість – здатність визначати, планувати і вибудовувати. Наприклад, вміння готувати такі необхідні для будівництва будинку матеріали, як цегла, дерево і цемент.

Виходячи з цього, найпершим і найбільшим обов’язком людини є прославляння (тасбіх) і вихваляння (тахмід) Всевишнього перш за все, мовою благ, які вона бачила у минулому, бачить зараз і побачить в майбутньому, потім мовою дарів, видимих їй в самій собі або навколо себе, а також мовою споглядання і свідоцтва вихвалянь, що здійснюються створіннями.

Знай, мій дорогий брате! «Ата» (дар), «када» (доля) і «кадар» (приречення) – це три закони Всевишнього.

«Ата» скасовує закон «када», а «када» скасовує закон «кадар». Наприклад, винесене по відношенню до чого-небудь рішення – це «кадар». Виконання рішення – це «када». Скасування ж рішення і звільнення від виконання вироку – це «ата». Подібно до того, як коріння ніжної трави пробиває твердий камінь, так і «ата» пробиває твердість (категоричність) закону «када». У свою чергу, «када», немов стріла, пронизує рішення «кадар». Таким чином, співвідношення «ата» з «када» подібно співвідношенню «када» з «кадар». «Ата» це виключення із закону «када», а «када» – виключення із закону «кадар».

Той, хто пізнав цю істину скаже:

«О, Аллаг! Мої благодіяння – від Твого «ата», а мої гріхи – від Твого «када». Якби не було Твого «ата» (Твого дару), я б загинув».

Знай, мій дорогий брате! У чому полягає секрет того, що аяти Корану закінчуються деякими висновками, що містять Прекрасні Імена Аллага?

Так, Чудово Викладений Коран часом докладно описує в своїх аятах знамення могутності Всевишнього, а потім виводить з них Його Імена. Часом, немов рулон тканини, розкриває і показує [знамення могутності Всевишнього], а потім згортає і резюмує в Його Іменах. Іноді докладно описує діяння Аллага, після чого підсумовує їх Його Іменами. Часом загрозливо говорить про людські вчинки, після чого втішає Іменами, що вказують на Його милість. Буває так, що після згадки деяких приватних задумів, для затвердження і доказу цих задумів, в якості аргументів призводить Імена, які мають значимість загальних правил. Часом згадує про незначні матеріальні речі, а потім робить короткий висновок за допомогою всеосяжних Імен Всевишнього і т. д.

Знай, мій дорогий брате !

Безсилля (‘аджз), як і любов (‘ашк), є одним із шляхів, що ведуть до Аллага, однак безсилля (‘аджз) – шлях більш безпечний і більш короткий.

Послідовники таріката, на шляху Хафі, слідували [методу] «летаіф-і ‘ашара» (десять тонких почуттів), а на шляху Джахра – [методу] «нуфус-у саб’а» (сім нафс). Цей же бідний і безсилий [раб Аллага] пізнав зі світла Корану короткий і легкий шлях (метод), що складається з чотирьох кроків.

Перший крок узятий з аята: فلا تزكوا انفسكم «Які уникають великих гріхів та розпусти» (Коран 53:32)

Другий крок – з аята: ولا تكونوا كالذين نسوا الله فانسيهم انفسهم «Не будьте ж такими як ті, хто забув Аллага. Він змусив їх забути самих себе! Вони і є нечестивцями!» (Коран 59:19)

Третій крок – з аята: ما اصابك من حسنة فمن الله وما اصابك من سيئة فمن نفسك «Що б не трапилося з тобою доброго, це – від Аллага. Що б не вразило тебе лихого, це – від тебе самого. Ми відіслали тебе Посланцем до людей, і достатньо Аллага як Свідка!» (Коран 4:79)

Четвертий крок – з аята: كل شيء هالك الا وجهه «Кожна річ загине, крім Його лику!» (Коран 28:88)

Нижче надається роз’яснення цих кроків.

Перший крок. Людина по своїй натурі і єству любить себе (свій нафс), і нікого, як себе, не любить по-справжньому. Вона вихваляє себе в ступені вихваляння божества і, не визнаючи свої недоліки і вади – права вона чи ні – люто захищає і виправдовує свій нафс. Навіть ті засоби, якими вона наділена для вихваляння Всевишнього Аллага, вона витрачає заради самовихваляння, потрапляючи, таким чином, в категорію людей, на яких вказує من «Хто» в аяті من اتخذ الهه هويه «Чи ти бачив того, хто зробив богом своє бажання?» (Коран 25:43). На цьому ступені очистити нафс можна лише не очищаючи, не виправдовуючи його.

Другий крок. Під час праці нафс відходить на задній план; коли ж настає час платні, він пробивається в перші ряди. На цьому ступені очистити його можна, діючи протилежним чином: під час праці необхідно направити його в перші ряди, а при розподілі нагород – в останні.

Третій крок. Необхідно бачити в своєму нафсі, в собі тільки недоліки, пороки, безсилля і бідність, і усвідомлювати, що все хороше є благом, дарованим Мудрим Творцем. Це ж, замість гордині, вимагає вихваляння і подяки Творцю. На цьому ступені очищення нафс полягає в усвідомленні того, що його досконалість укладено в відсутності досконалості, сила – в безсиллі, а багатство – в бідності.

Четвертий крок. Він складається в усвідомленні того, що нафс в стані самостійності (незалежності) є тлінним, тимчасовим і неіснуючим. Якщо ж він буде якоюсь подобою дзеркала, що виявляє Божественні імена, то стане видимим і існуючим. Цей ступінь його очищення полягає в тому, щоб усвідомити, що його небуття укладено в бутті, а буття – в небутті, і зробити своїм постійним вірдом формулу: له الملك وله الحمد «Йому належать всі володіння і вся хвала».

Послідовники «Вахдат уль-вуджуд», відкидаючи Всесвіт, знищують його. Послідовники ж «Вахдат уш-шухуд» прирікають всі істоти, немов каторжників, на довічне ув’язнення в тюрмі забуття.

Шлях же, роз’яснений Кораном, рятує Всесвіт і все суще як від знищення, так і від «тюрьми». Він використовує їх для такого обов’язку, як відображення прекрасних імен Всевишнього, проявів яких вони удостоюються. Разом з тим, він позбавляє їх незалежності і самостійності.

Буття людини включає в себе кілька кіл: рослинний, тваринний, людський і коло, пов’язане з вірою (іман). Часом процес очищення відбувається на рівні віри, а потім опускається на рослинний рівень. Інший же раз, протягом двадцяти чотирьох годин він протікає на всіх чотирьох рівнях. Людину підштовхує до помилки те, що вона не враховує різницю між цими чотирма рівнями. Покладаючись на вираз خلق لنا ما فى الارض جميعا «Все, що є на землі, створено для нас», вона робить помилку, думаючи, що буття людини обмежене лише тваринним і рослинним «шлунком». Потім, вважаючи, що всі цілі ставляться тільки до неї самої, знову помиляється. Вона так само помиляється, вважаючи, що цінність будь-якої речі визначається її корисністю. Навіть запашна квітка для неї краще планети Венера, оскільки її користь не стосується людини!

Знай, мій дорогий брате ! Поклоніння – це наслідок попередніх благ і плата за них. Воно не є запорукою майбутніх благ і засобом їх отримання. Наприклад, створення людини в самому прекрасному образі є попереднім благом, що вимагає поклоніння. Також, потребуючим поклоніння попереднім благом є можливість пізнання Всевишнього за допомогою наділення людини вірою (іман). Так само, як надання шлунка має на увазі надання страв йому, так і дарування життя передбачає дарування явного світу разом з усіма вхідними в нього благами. Таким же чином, після наділення людським нафсом, для цього «шлунка», немов певні скатертини, встелені зовнішні і внутрішні світи. Поряд з цим даруванням віри (іман), разом з вищезазначеними скатертинами, в якості ще однієї скатертини дані скарбниці, зібрані в Прекрасних Іменах Всевишнього Аллага. Отримавши подібні дари, необхідно невпинно бути зайнятим служінням. Блага, що сплачені після служіння і діянь, виходять тільки від Його чесноти.

Знай, мій дорогий брате! У численності одиниць видів – особливо видів дрібних тварин і комах – помітна надзвичайна, безмежна щедрість. Ця безліч одиниць, гармонійно і впорядковано знаходиться у всіх видах, і вона явно доводить, що Божественні прояви безмежні, що Сутність Всевишнього Аллага відрізняється від усіх речей, і що всі речі перед Його могутністю рівні.

Так, це щедре створення виходить від необхідності [буття] Творця: в створенні виду проявляється Його велич (Джаляль), а в створенні одиниці – Його краса (Джамаль).

Знай, мій дорогий брате! Ступінь легкості і складності в творчості людини вимірюється її знанням або невіглаством: знання і майстерність (особливо що стосуються тонких і витончених деталей) спрощують творчість, а невігластво – ускладнює його. Виходячи з цього, абсолютна легкість створення речей, всупереч обсягу і швидкості, безперечно вказує на безмежність знання Творця.

وما امرنا الا واحدة كلمح بالبصر

«Наш наказ – єдиний і виконується в одну мить.» (Коран 54:50)

Знай, мій дорогий брате! Одна з дивних сторін змістовності, якою за своєю природою володіє людина, така: Мудрий Творець встановив в цьому крихітному тілі незліченні ваги для зважування нескінченних видів Своїй милості, і створив в ньому необмежені інструменти та прилади для пізнання прихованих невичерпних скарбниць Своїх Прекрасних Імен. Наприклад, почуття і органи людини, що охоплюють такі світи, як світ звуків, світ видимих речей і світ їжі, дані для пізнання абсолютних якостей і великих діянь Творця. А також, в більш дрібну, ніж гірчичне зерно, пам’ять поміщена така інтелектуальна тонкість, яка, невпинно рухаючись і мандруючи по укладеним в тому зерні світу, не досягає його краю. Разом з тим, часом цей великий світ настільки звужується, що стає подібним якійсь частці всередині тієї тонкощі, а те зерно, в свою чергу, проковтує цю тонкість, разом з усім її простором і вивченими книгами, які не відчувають дискомфорт.

Отже, вищезгаданий секрет розкриває різні рівні людей. Так, одні люди тонуть в частці, а в інших людях тоне весь світ. Треті ж, за допомогою одного з даних їм ключів, відкривають один з найширших світів безлічі, але потопають в ньому, зі складнощами досягаючи берега єдності і єдинобожжя (таухид). Отже, шлях духовного розвитку людини складається з безлічі рівнів. На одному рівні єдинобожжя (таухид) і усвідомлення божественної присутності (хузур) досягаються з великою легкістю, а на іншому безпечність та сумніви настільки долають людину, що вона, занурюючись в безліч, в повному розумінні забуває єдинобожжя (таухид). Деякі з «цивілізованих», котрі вважають падіння – підйомом, регрес – прогресом, абсолютне невігластво – переконанням, а найглибшу фазу сну – пробудженням, відносяться до другого рівня. В осягненні істин віри вони – невігласи з невігласів!

Знай, мій дорогий брате! Велич Всевишнього (Джаляль) найбільше проявляється в образах, в цілому. Краса (Джамаль) ж проявляється в одиницях, в деталях. У зв’язку з цим, абсолютна щедрість, наявна в видах, є проявом величі (Джаляль), а візерунки часток і краса одиниць – проявом краси (Джамаль).

А також, велич є проявом єдності (Вахід), а краса – проявом єдиності (Ахад). Часом же краса (Джамаль) проявляється від величі (Джаляль). Так, краса з точки зору величі настільки ж велична, як прекрасна велич на погляд краси!

Знай, мій дорогий брате! Якщо зір бачить творіння, але проникливість НЕ бачить Творця, то це виглядає дивним і безглуздим, оскільки, в такому разі, не бачити Творця душею і серцем можна або через відсутність проникливості, або через сліпоти серця, або через обмежену проникливість і широке охоплення питання, або через позбавлення Божественної милості і допомоги (хізлан). Інакше кажучи, заперечення Творця неприйнятно в більшій мірі, ніж заперечення видимого зором.

Знай, мій дорогий брате! А посіяне на будь-якому полі насіння служить духовною стіною, що перешкоджає володінню цим полем будь-ким іншим, крім свого господаря. Таким же чином і створені на земній кулі рослини і тварини є якоюсь духовною стіною [свого Творця], яка виключає і відкидає співтовариство (ширк) і втручання.

Знай, мій дорогий брате! Деякі витончені люди, захоплені витонченим мистецтвом, прикрашають свої сади різними фігурами, арками, басейнами і фонтанами. Для того ж, щоб підкреслити красу і витонченість, вони додають грубі і безформні речі – такі, як, наприклад, скульптури у формі скель і печер. адже انما الاشياء تعرف باضدادها «Все пізнається в порівнянні». Однак, уважна людина, придивившись до цього саду, зрозуміє, що ці позбавлені краси і вишуканості речі служать для того лише, щоб посилити його красу, порядок і витонченість. Потворність потворного підсилює красу красивого, а значить, ті речі доводять до досконалості гармонію саду, і чим вони менш гармонійні, тим більше гармонійний сад.

Подібно до цього, серед створінь і творінь саду цього світу, що знаходяться на найвищому рівні порядку і гармонії (будь то тварини, рослини або неживі творіння), є деякі позбавлені краси і гармонії речі. Відсутність у них краси і гармонії є навмисним діянням Мудрого Творця з метою посилення краси і гармонії саду цього світу, і людина, здатна окинути цей сад високим, широким, поетичним поглядом, побачить це.

Разом з тим, якщо б такі речі не були навмисними, в їх образах не було б мудрих відмінностей. Так, у відмінностях є умисел, і доказом цього є відмінність рис обличчя кожної людини від всіх інших.

Знай, мій дорогий брате! Одним з достоїнств змістовної суті людини, що підносить її над іншими живими істотами, є розуміння нею вихваляння і прославляння, віддяка Творцю, котрий дарує життя живим створінням. Тобто, подібно до того, як людина розуміє свою промову, вона слухом віри розуміє вихваляння, святощі іншими власниками життя і неживими творіннями. Отже, все творіння, подібно глухому, розуміють лише свою промову, на відміну від людини, яка розуміє вказівки на Прекрасні Імена Всевишнього, що виражаються мовами всіх створінь. Виходячи з цього, цінність кожного створення частична, а цінність людини є загальною. Так, одна-єдина людина є подібною до цілого виду.

والله اعلم بالصواب

***

Знай, мій дорогий брате! Незважаючи на те, що між зовнішнім і внутрішнім (між зовнішнім чином і істиною) є схожість, насправді ж, вони дуже далекі один від одного.

Наприклад, зовнішнє єдинобожжя (таухид аз-Захір) простого народу полягає в тому, щоб нічого не приписувати кому-небудь іншому, крім Аллага. Таке заперечення є легким і простим. Істинне ж єдинобожжя (таухид аль-хакікі) послідовників істини полягає в тому, щоб поряд з приписуванням всього сущого Аллагу, бачити і читати на кожній речі друк і карбівку, що належать Йому. Таке єдинобожжя встановлює хузур і усуває безпечність.

Знай, мій дорогий брате! У чому мудрість відстрочки покарання і, до всього ж, матеріального розвитку невіруючих, навмисно прив’язаних до мирського життя?

Ці невіруючі, самі того не усвідомлюючи, своїми якостями і укладом служать появі благ, зумовлених Всевишнім для людства. Вони несвідомо впорядковують красу прекрасних створінь Всевишнього і, відкриваючи дивовижні Божественні творіння, залучають до них увагу. Значить, вони подібні до годинника, який служить на благо людства, але не знає про це. Виходячи з цього секрету, невіруючі отримують в цьому світі нагороду.

Знай, мій дорогий брате! Людина, яку супроводжує Божественна допомога, може, не проходячи через тарикат, від зовнішньої реальності перейти до істини. Так, я побачив суть таріката, не входячи в нього, в образі Фейза в Корані, і взяв його частину. Також, я знайшов шлях, що веде до знань, що є основною метою, без вивчення допоміжних наук.

Величі Божественної милості личить дарувати синам цього швидкоплинного часу короткий і благополучний шлях!

Знай, мій дорогий брате! Людина звертає свій вузький погляд на приватні речі, що стає причиною її безпечності та перешкоджає поклонінню Аллагу. Так, людина, яка увійшла в деталі і бачить тільки їх, може допустити ймовірність того, що вони обумовлені причинами. Однак, коли вона, піднявши голову, подивиться на вигляд і на ціле, то не зможе допустити виникнення навіть найпростішої, приватної речі від найбільшої причини! Наприклад, свій приватний прожиток людина може приписати деяким причинам. Проте, коли вона подивиться на джерело прожитку – землю, яка взимку абсолютно висушена і безплідна, а навесні сповнена їжі, – знайде переконання, що крім Аллага, оживляючого землю і який дає долю всім живим істотам, немає нічого, що могло б дати їй прожиток! Таким же чином, ти можеш приписати тим чи іншим причинам маленький промінь, що висвітлює твій будинок, або невелике світло в твоєму серці, але коли дізнаєшся, що цей промінь пов’язаний з сонячним сяйвом, а світло пов’язане з джерелом усього світу, то зрозумієш, що твоє житло і твоє серце висвітлює тільки Мудрий Творець, який змінює день і ніч.

А також, доказів явності і очевидності існування Творця, в порівнянні з доказами явності і очевидності твого існування, більше на кількість, яка дорівнює кількості, що вказує на Його буття, бо ти вказуєш на власне буття лише з одного боку, а на буття Творця вказують всі творіння зі всіма своїми частками. Значить, доводів очевидності Його існування більше, ніж доводів явності твого існування на кількість, яка дорівнює кількості всіх частинок Всесвіту.

Ти говориш, що причини, які спонукають тебе любити свій нафс, такі:

1) нафс – сховище всіх насолод;

2) нафс – центр існування «Я» і джерело Його вигоди;

3) нафс найбільш близький до людини.

Добре. Однак, чи не потрібно любити Творця більшою мірою, і виявляти цю любов до Нього за допомогою поклоніння, адже Він, замість тлінних насолод, дає вічні задоволення?! І якщо нафс гідний любові за те, що є центром існування, то хіба Творець, який створив це існування і підтримує його, не заслуговує ще більшої любові і поклоніння?! І якщо причиною любові до нафс є те, що він є джерело вигоди, і те, що він близький [до людини], то хіба не гідний ще більшої любові Творець цього нафс, Який є джерелом користі; хіба не гідний ще більшої любові Вічний і Ближчий, в руках Якого все благо і прожиток?! Виходячи з цього, всю любов, віддану всім створінням, і любов до себе, необхідно, об’єднавши, піднести істинно гідному любові Мудрому Творцю.

Знай, мій дорогий брате! Перед тобою стоять наступні великі, страшні проблеми, які змушують людину проявляти передбачливість:

перша – це смерть, що представляє собою розлуку людини з цим світом і з усіма коханими;

друга – шлях в жахливий світ вічності;

третя проблема це болісні страждання, які відчувають від того, що життя коротке, а шлях довгий, і тому, що у людини, крім абсолютного безсилля, немає нічого – ні дорожніх припасів, ні сил, ні можливостей.

В такому випадку, до чого ці безпечність та забуття?! Ти одягаєш окуляри безпечності та подібно до страуса, ховаєш голову в пісок забуття, щоб Аллаг не бачив тебе і щоб ти не бачив Його. Так до яких пір ти будеш піклуватися про тлінні, минущі речі і забувати про вічне і постійне?!

Знай, мій дорогий брате! Да піднесуться хвала і вдячність Всевишньому Аллагу за те, що за допомогою такого положення граматики (нахв), як смислова різниця між «буквою» (Харф) і «ім’ям», Він навчив мене дуже важливим речам. Так, подібно до того, як «буква» (Харф) є певним інструментом для пояснення сенсу чогось, все суще є якісь Божественні листи, які показують і пояснюють прояви Його Прекрасних Імен. У них написано про докази, аргументи, надзвичайні речі і чудеса могутності. Розгляд всього сущого з цієї точки зору є знання, віра і мудрість, а розглядання з точки зору «імені» (ІСМ) як чогось незалежного і що є самоціллю – це невіра і повне невігластво.

А також, виходячи з різниці між такими поняттями логіки, як «все» і «ціле» ( كلى і كل ), Я зрозумів багато тем, що стосуються Панування Всевишнього (Рубубіят). Краса (Джамаль) і Єдність (Ахад) відносяться до формулювання كلى ذو جزئيات ( «Все з частковостей»), а Велич (Джалаль) і Єдність (Вахід) – до كل ذو اجزاء ( «Ціле з частин»).

Знай, мій дорогий брате! Цей світ подібний до якогось змісту світу Іншого, і однією з вказівок цього змісту на важливі положення Іншого світу є насолода, наявна в матеріальній їжі. Для того, щоб в цьому тлінному, низькому, незначному світі дати людині відчути і зрозуміти незліченні блага, в людському тілі створені такі «інструменти», як почуття, відчуття, органи і системи. Це вказує на те, що в іншому світі, в палацах, تجرى من تحتها الانهار «Де внизу течуть ріки», будуть гідні вічності матеріальні частування.

Знай, мій дорогий брате! Коли страх і любов людини звернені до людей, страх стає бідою і стражданням, а любов приносить нещастя. Адже той, кого ти боїшся, або не шкодує тебе, або не чує твого прохання про співчуття; той же, кого ти любиш, або не визнає тебе, або не зволить відповісти взаємністю. Виходячи з цього, відверни свої любов і страх від цього світу і від його людей, і зверни їх до Мудрого Творця, щоб твій страх став приємним смиренням перед Його милістю (подібно до того, як дитина біжить в обійми матері), а любов – засобом досягнення вічного щастя.

Знай, мій дорогий брате! Ти є або плодом дерева створення, або його кісточкою. Незважаючи на те, що з матеріальної точки зору ти являєш собою якусь маленьку, безсилу, слабку частку, Мудрий Творець, Своєю милістю і Своїм витонченим мистецтвом, вивів тебе з частковості і зробив універсальним, змістовним творінням.

Так, подорожуючи просторами явного світу великими почуттями завдяки дарованому твоєму тілу життю, ти, в певній мірі, звільнився від кайданів частковості. А також, оскільки ти створений людиною, то згідно своїм задаткам подібний «цілому». А також, з наділенням тебе вірою і Ісламом, за своїми здібностями ти став «універсальним». До того ж, за допомогою дару пізнання і любові, ти став всеохопленим світлом.

Виходячи з цього, якщо ти потягнешся до цього світу і до матеріальних насолод, то станеш якоюсь безсилою, нікчемною часткою. Якщо ж своє оснащення ти спрямуєш в русло Ісламу, який кличе великою людяністю, то станеш «цілим» і «універсальним».

Знай, мій дорогий брате! Причина та провина мук, які долаються тобою через тяжкі розлуки і розставання, знаходяться в тобі самому, тому що почуття любові ти використовуєш не за призначенням. Якщо ти звернеш всю любов до Одного Єдиного Творця і будеш використовувати її заради Нього, в колі дозволеного, то удостоїшся радості і щастя від перебування з усіма улюбленими.

Так, підданий будь-якого правителя буде пов’язаний з усіма, з ким пов’язаний цей правитель в будь-якому місці своїх володінь.

Знай, мій дорогий брате! Ти готовий віддати все своє майно тому, хто розповість тобі, приміром, про те, що відбувається на Місяці, або достовірно повідомить про майбутнє, однак ти не відмовляєшся від примх і примх свого нафс, що заважає слухати Посланника Милостивого Творця, а також вірити і підкорятися цього Вірному Віснику. Вірному Віснику, що повідомляє про Творця, в колі володінь Якого Місяць подібна бджолі; що дає відомості про споконвічності, вічності, вічного життя, основних істин і великих питаннях; що показує прямий шлях від безлічі до єдності, рятуючи тебе від духовної розгубленості і помилки; Рятувати тебе від вогню розлуки і втрат живою водою віри у вічне життя; описує бажання і вимоги Творця, і що є тлумачом повідомлень Царя одвічних і Вічності!

Знай, мій дорогий брате! Ми бачимо, як Мудрий Творець з досконалою мудрістю виготовляє чудові вироби з найпростіших матеріалів. Також, для того, щоб не залишити місце для марності і марнотратства, на одну одиницю покладає численні обов’язки. Адже якби для виконання кожного з покладених на людину численних обов’язків в її голові було б виділено матеріальне місце, хоча б розміром з ніготь, то голова була б з гору Тур! Таким же чином, якщо розглядати обов’язки такого органу, як мова, то в їх число входить дегустація страв, приготованих на кухні могутності і які зберігаються в скарбниці прожитку. Він – свого роду гастрономічний експерт, розбирається в смаках всіх видів їжі.

Отже, ця мудра діяльність дає зрозуміти, що зі зміною дня і ночі, з рухомим потоком часу минущих речей, днів і століть виготовляються вироби прихованого та Іншого світів. Так, на цю істину проливають світло «вироби», виготовлені на фабриці під назвою «людина», що є подобою змісту світу. Отже, смерть і тлінність, переходячи з цього тлінного світу в приховані світи, звертаються в чисту вічність. Так, в переказах говориться, що хвилини життя людини повернуться до неї або затьмареними безпечністю, або освітленими благодійністю.

Знай, мій дорогий брате! Ми бачимо, що одиницям і індивідуумам Мудрий Творець надав різноманітну форму. Так само, як серед тварин є великі і малі особини, так і серед птахів, риб, ангелів, небесних тіл і світів існують вельми великі і вкрай малі одиниці. Мудрість цього розмаїття, переслідувана Всевишнім, така:

1) це милість настанови і полегшення роздумів;

2) це полегшення прочитання і розуміння листів могутності;

3) це демонстрація досконалості та могутності;

4) це уявлення обох видів творчості – величі (Джалаль) і краси (Джамаль).

Тим часом, не кожен здатний прочитати тонкі записи, і не кожному під силу охопити поглядом величезні речі. Отже, для полегшення і загальнодоступності настанови одна частина була написана малими, а інша – великими літерами, виконавши, таким чином, необхідну вимогу настанови.

Однак, керуючий нафс (нафс Аммара), який є учнем диявола, вважає малі розміри тіла зразком малої майстерності, погоджується з його виникненням від причин, а також, стверджує, що великі розміри тіла створені без мудрості, приписує їм безглуздість і випадковість.

Знай, мій дорогий брате! Як в щедрості, так і в харчуванні є широке розмаїття. Це виглядає далеким від мудрості і близьким до марності. Однак, ти мав би рацію, якби та чи інша річ створювалася лише з однією метою, але оскільки цілей багато, то якщо стосовно однієї з них і відчувається марність, щодо всіх цілей це – мудрість і справедливість!

Знай, мій дорогий брате! Різниця між мистецтвом людини і мистецтвом Творця полягає в тому, що людину можна побачити за її творінням, але за творінням Творця є сімдесят тисяч завіс. Однак, якщо випаде можливість побачити відразу всі творіння Творця, то темні завіси зникнуть і залишаться світлі.

Знай, мій дорогий брате! Кожна рослина і кожна тваринна особина, здатні до розмноження, бажають захопити поверхню землі для того, щоб зробити її для себе і свого роду чистим храмом, де, проявляючи Прекрасні Імена Мудрого Творця, вони б нескінченно поклонялися Йому.

Так, крайня численність яєць мурашок і птахів, ікринок риб, плодів дерев і рослин, а також насіння плодів проливає світло на цю істину. Однак, їх поклоніння, не перейшло від наміру до дій через обмеженість явного світу, приймається з огляду на знання про це відане Приховане.

Знай, мій дорогий брате! Часом благородний Коран з багатьох цілей будь-якої речі виділяє лише одну – звернену до людини. Це робиться не для того, щоб показати обмеженість мети тієї чи іншої речі, а з тим, щоб залучити людську увагу до впорядкованості, гармонійності і до інших видів користі. Наприклад, користь, згадувана в благородних аятах

والقمر قدرناه منازل * لتعلموا عدد السنين والحساب

«Так визначив Всемогутній, Всезнаючий!» (Коран 36:39). «…визначивши йому фази, щоб ви знали кількість років і лічбу…» (Коран 10: 5).

являє собою лише одну з тисяч видів користі призначення Місяця. Інакше кажучи, Місяць служить багатьом цілям, і це – лише одна з них.

Знай, мій дорогий брате! Одна з найбільш явних і не піддається підробці печаток єдинобожжя (таухид), властивих одному лише Всевишньому – створення безлічі різних речей з однієї речі. Приклад тому – створення тисяч видів рослин з простої землі, що відбувається за допомогою нескінченного знання і могутності, з легкістю і в повному порядку. Це, поза всяким сумнівом, не підлягає підробці і спростуванню доказом єдності Творця (таухид)!

Знай, мій дорогий брате! Одним з обов’язків людського життя полягає в тому, щоб свої обмежені якості і діяння зробити засобом вимірювання і розуміння всеосяжних якостей і діянь Творця. Однак, засобом розуміння великих діянь Творця під час Кінця Світу, Судного Дня і Воскресіння з мертвих в іншому світі, є щорічне весняне «воскресіння з мертвих», яке приходить слідом за осіннім «кінцем світу».

Знай, мій дорогий брате! Хтось, хто закликає мусульман до мирського життя, що подібне до потіхи і забави уві сні, і підштовхує їх вийти з дозволеного Всевишнім благого кола і увійти в заборонене коло кепського і мерзенного, схожий на захмелілого, який не може відрізнити лютого лева від покірного коня. Він плутає шибеницю з гойдалками, не відрізняє криваву рану від червоної троянди, але при цьому, вважає себе наставником, виходить з проповіддю і умовлянням.

Отже, займаючись повчанням, він зустрічає якусь людину. За спиною цієї бідолахи стоїть жахливий лев, попереду встановлена шибениця, а з боків кровоточать рани. Однак, в руках у цієї людини – двоє ліків, а на мові і в серці – два секрети. Якщо вона скористається ними, то зцілиться. Лев при цьому звернеться в коня, подібного Бураку, а шибениця перетвориться в якийсь засіб для споглядання постійно оновлювальних станів і змінюваних картин цього світу.

Той захмелілий говорить цій бідній людині:

– До чого тобі ці ліки і секрети? Кинь їх, веселися!

Людина ж відповідає:

– Ні! Ці ліки і секрети бережуть мене. Задоволень, насолод і радощів, одержуваних від них, мені достатньо. Однак якщо ти зможеш вбити цю кровожерну, як лев, смерть; якщо у тебе вийде, зруйнувавши шибеницю, закрити «врата» могили; якщо зумієш зцілити рани тлінності і загибелі на «тілі» мого життя, змінивши їх на вічне життя, то, так і бути, будемо розважатися! Якщо ж ні, то зникни з моїх очей! Ти можеш збити з пантелику тільки таких же хмільних, як ти! Я ж не п’яний, і не потребую вашого світу і ваших розваг. Адже حسبنا الله ونعم الوكيل * نعم المولى ونعم النصير «Достатньо нам Аллага! Прекрасний же Він Опікун!» (Коран 3: 173). «Який прекрасний цей Покровитель! Який прекрасний цей Помічник!» (Коран 8:40).

Знай, мій дорогий брате! Коли учні філософії і прихильники цивілізації закликають мусульман наслідувати чужі звичаї і відректися від ісламських підвалин, учні Корану заперечують це нижченаведеними словами.

Якщо ви зумієте зупинити смерть і загибель в цьому світі, позбавити людину від безсилля і бідності, то залишайте релігію і викорінюйте її підвалини! Якщо ж ні, то замовкніть! Погляньте: за нашою спиною, оголивши свої кігті і готуючись напасти, стоїть лев смертної години. Якщо послухаєш голос Корану слухом віри, то цей лев звернеться в Бурака – райського коня, який доставить нас до милості Всемилостивого Аллага. В іншому ж випадку, смерть розірве нас на частини подібно хижому звіру, і згідно з вашим помилковим переконанням, прирече на вічну розлуку з усіма і з усім.

Також, перед нами встановлені ешафоти. Якщо слідувати повчанням Корану з переконаністю віри, то з дощок цих ешафотів буде побудовано судно, подібне Ноєвому ковчегу, що доставляє до берегів благополуччя, тобто до Іншого світу.

Крім того, з правого боку є рана бідності, а з лівого – рана безсилля, слабкості. Якщо зцілити їх ліками Корану, ця бідність звернеться в прагнення потрапити до столу милості Всевишнього, а слабкість і безсилля стануть таким собі запрошенням сховатися в обителі величі і гідності Всемогутнього Творця.

Додатково до всього, ми стоїмо на довгому шляху: проходячи через цей світ і йдучи в могилу, а звідти до місця воскресіння, ми прямуємо в країну вічності. У дорозі нам знадобляться світло, здатне розсіяти морок, і провізія. На розум і на знання, на які ми покладаємося, надії немає – отримати ці світло і провізію ми можемо лише від сонця Корану і зі скарбниці Милостивого Аллага. Якщо у вас є спосіб уберегти нас від цього шляху, то добре. Інакше ж, мовчіть. Послухаємо Коран і подивимося, що він велить:

فلا تغرنكم الحيوة الدنيا ولايغرنكم بالله الغرور

«…Нехай не спокушає вас земне життя, і нехай не спокушає вас спокусник проти Аллага» (Коран 31:33)

Висновок. Той, хто тверезий, за тобою не піде. За твоїми принципами і вченням підуть лише ті, хто сп’янів від політики, від жадібності до слави, від жалості до себе подібних, від омани філософії або від розпусти цивілізації. Однак, падаючі удари на голову людини і ляпаси, що сипляться їй в обличчя знімуть з неї хміль і протверезять.

А також, людина, на відміну від тварини, зайнята і стурбована не тільки теперішнім часом. Швидше, на страждання справжнього впливають страх перед майбутнім і печаль минулого. Однак, нехай той, хто не вважає себе бунтівником, заблудлим і дурнем, послухає цю радісну звістку Корану:

الا ان اولياء الله لا خوف عليهم ولا هم يحزنون * الذين امنوا و كانوا يتقون * لهم البشرى فى الحيوة الدنيا و فى الاخرة لا تبديل لكلمات الله ذلك هو الفوز العظيم

«Так! Воістину, наближеним до Аллага немає чого боятися, і не будуть вони засмучені ті, які увірували й були богобоязливі. Чекає на них радісна звістка в житті земному й наступному. Немає зміни в словах Аллага. Це – великий успіх!» (Коран 10: 62-64)

* * *

بسم الله الرحمن الرحيم

و التين و الزيتون * و طور سينين إلى آخر السورة

«В ім’я Аллага Милостивого, Милосердного!»

«Клянуся смоківницею і оливою, клянуся горою Сінай …» (Коран 95: 1-2)

Знай, мій дорогий брате! Подібно до того, як досконале і майстерне творення кожного створіння вказує на те, що Творець присутній скрізь і поблизу кожного творіння, воно вказує і на те, що Він не перебуває в будь-якому місці або біля кого-небудь.

А також, людина потребує в усьому, тому не може поклонятися нікому, крім Всевишнього Аллага, Який має владу над всім сущим і володіє усіма скарбами.

До того ж, можливості людини щодо буття, творення, добра і дій незначні, обмежені. З цієї точки зору, людина нижче мурашки і бджоли і слабкіше павука. Однак щодо небуття, руйнування, зла і сприйняття дій, вона перевершує небеса, землю і гори. Наприклад, здійснюючи добро, вона робить його по крупинці. Якщо ж робить зло, то робить його розміром з гору. Наприклад, гріх невіри ображає і принижує все суще.

З одного боку, людина володіє свободою вибору з волосинку, частинкою сили, швидкозгасаючим полум’ям життя, швидкоплинним проміжком існування і нікчемним буттям. З іншого ж боку, вона нескінченно слабка і бідна. Все це робить її широким дзеркалом для проявів абсолютної могутності і багатства Творця. 

Відносно мирського життя людина подібна якомусь насінню, в яке здатності закладені таким чином, щоб воно проросло і принесло великі плоди. Однак, якщо вона буде використовувати ці можливості для поглинання шкідливих речовин, пораючись подібно курці в землі, гної і бруді, то марно згниє. З точки ж зору духовного життя, людина подібна дереву, гілки якого спрямовані до вічного життя.

Відносно дій і праці, людина є слабка жива істота. Коло її трудової діяльності досить вузьке. Відносно ж сприйняття, прохань і молитов, вона є поважною гостею Милостивого і Милосердного Творця. З цього боку, коло її широке як уява.

Насолоди, одержувані людиною в тваринному житті, не можуть досягти ступеня насолод навіть горобця, тому що у людини є туга, смуток і страх, а у горобця їх немає. Однак, за допомогою органів, почуттів і здібностей, закладених в ній, вона отримує більшу насолоду, ніж найрозвиненіша тварина. Якщо уважно розглянути дане положення людини, то стане зрозуміло, що така велика кількість почуттів і здібностей дано їй не для цього життя, а для життя вічного.

Оскільки людина є спостерігачем краси Божественного господства (Рубубіят), глашатаєм проявів Прекрасних імен Всевишнього і мислячим читачем Божественних листів, написаних пером могутності, то вона стала поважним творінням і халіфом (намісником) Землі.

***

يا ايها الناس انتم الفقراء الى لله

«О люди! Ви потребуєте Аллага, а Він – Багатий, Хвалимий!» (Коран 35:15)

Знай, мій дорогий брате! Людські безсилля, бідність і злидні не мають меж так само, як не знають меж і її недоліки.

Подібно до того, як за допомогою почуття голоду, закладеного в людському єстві, пізнаються наявні в благах насолоди, так само і недоліки людини вказують на ступінь досконалості Всевишнього Творця, бідність – на рівень багатства Його милості, а безсилля – на Його Могутність і велич. Різноманітність людських потреб служить способом досягнення різних благ і дарів Всевишнього.

В такому випадку, мета людського єства – це поклоніння. Поклоніння ж полягає в тому, щоб словами استغفرلله «Прости мене, Аллаг!» І سبحان لله «Аллаг Пречистий» оголошувати про свої недоліки перед Всевишнім Аллагом.

***

ان الابرار لفى نعيم * و ان الفجار لفى جحيم ٍ 

«Воістину, праведники опиняться у блаженстві! А грішники, воістину, опиняться у пеклі!» (Коран 82: 13-14)

Знай, мій дорогий брате! Для кожної людини в цьому житті є два шляхи, протяжність яких однакова. Перша дорога, за свідченням і підтвердженням обізнаних в цьому питанні людей, принесе користь з ймовірністю в дев’ять десятих. Друга ж, навпаки – з ймовірністю в дев’ять десятих призведе до збитків. У того, хто слідує другим шляхом немає ні зброї, ні провізії, і, природно, він буде відчувати страх і принижуватися для забезпечення своїх потреб. Подорожній же, котрий йде по першому шляху, озброєний і оснащений провізією. Він вільний і незалежний. Перша дорога – це шлях Корану; друга – шлях омани.

Так, знаючі люди свідчать про те, що ті, хто проходять цей шлях з благословенням віри (іман) зостануться в безпеці і спокої. Досягнувши столиці, дев’ять з десяти удостояться великої нагороди. Ті, хто йдуть в темряві омани, страх і голод змусять принижуватися перед усім і кожним протягом всього шляху, а після досягнення столиці дев’ять з десяти з них будуть або страчені, або засуджені до вічного позбавлення волі. Тому, розумна людина не віддасть перевагу шкоді заради незначної мирської легкості.

Обізнані люди, про яких ми говоримо – це близькі до Аллага праведники (ауліяуллах), які на власні очі бачать те, у що прості віруючі тільки вірять. Зброя і провізія тим, хто слідує шляхом Корану дає надію на Абсолютно Всемогутнього і Багатого Аллага, адже ця надія укладає в собі точку опори і джерело допомоги, які, в свою чергу, вимагають єдинобожжя. Єдинобожжя ж вимагає намазу, який є основним стовпом поклоніння. Обов’язок поклоніння запропонований самим Всевишнім. Виконуючому цей обов’язок, як тому, хто несе військову повинність, протягом його виконання провіант, одяг та інші життєві потреби видаються зі скарбниці Милостивого Творця. Термін несення військової повинності – два з половиною роки; час поклоніння – все життя.

***

وما هذه الحيوة الدنيا الا لهو ولعب وان الدار الآخرة لهى الحيوان

«Життя в цьому світі – лише гра й забава, а наступне життя – справжнє! Якби вони знали!.» (Коран 29:64)

Знай, мій дорогий брате ! Людина є мандрівником, і шлях її, проходячи через дитинство, молодість, старість, могилу, воскресіння, йде у вічність. Все необхідне для обох життів дано Всевишнім Аллагом – Володарем Всього, Єдиним Держателем всієї влади обох світів (Малик уль-Мульк). Однак ж людина, за своїм неуцтвом, витрачає все їй дане на це тлінне життя. Тим часом, на мирське життя необхідно витрачати лише одну десяту частину, а решту дев’ять десятих – на життя вічне.

Цікаво, якщо якийсь чиновник, відправлений у відрядження по декількох країнах і отримав від держави двадцять чотири ліри на дорожні витрати, в першій же країні витратить двадцять три, то що він робитиме в інших країнах? Як він відповість перед державою? Хіба може той, хто так чинить, називати себе розумним?!

Отже, для задоволення потреб обох життів Всевишній Аллаг надав двадцять чотири години, і витрачаючи двадцять три з них на коротке мирське життя, принаймні одну годину необхідно присвятити п’ятикратному намазу заради життя вічного, щоб не залишитися в цьому житті паном, а в іншому – жебраком!

Знай, мій дорогий брате! Безтурботна людина, відсторонюючись від своїх обов’язків, займається обов’язками Аллага. Так, залишаючи за своєю безпечністю легкий обов’язок поклоніння і покори Всевишньому (Убуд), вона обтяжує своє слабке серце тяжким вантажем панування (рубубіят), і мучиться. Втративши спокій, вона входить в групу непокірних зрадників.

Так, людина є свого роду солдатом. У солдата є свій обов’язок, а у держави – свій. Солдатський обов’язок – це навчання і боротьба (джихад), спрямовані на захист вітчизни і віри. Держава ж зобов’язана забезпечувати його провізією, одягом та спорядженням. Виходячи з цього, якщо солдат залишить свій обов’язок заради видобутку провізії і займеться, наприклад, торгівлею, то стане дезертиром.

Отже, поклоніння і покора Всевишньому – це обов’язок людини. Відмова від великих гріхів – благочестя і богобоязливість (таква). Боротьба ж з нафс і дияволом – джихад.

Що ж стосується забезпечення життєвих потреб людини, її дітей і рідних, то це – обов’язок Аллага. Так, оскільки життя дає Аллаг, то і все необхідне для підтримки життя також дається Аллагом. Однак, подібно до того, як держава доручає солдатам переносити, чистити і готувати зібрану в сховищах провізію, так само і Аллаг, що створив все необхідне для життя в сховище земної кулі, доручає людині збирання і заготівлю прожитку, щоб у неї було якесь заняття і розвага, рятує від болісної ліні.

О людино, Аллаг, Який годував тебе дуже приємною їжею, коли ти, перебуваючи в утробі матері, а потім, будучи немовлям, була позбавлена сили і волі, буде давати тобі їжу, поки ти жива. Поглянь! Хто щовесни створює на поверхні землі різновиди їжі?! Для кого це робиться?! Чи не повинен же Він класти тобі їжу прямо в рот! Невже гуляти в садах, зривати з гілок смачні і приємні плоди і поїдати їх, є працею?! Май совість!

Висновок. Не втручайся в обов’язки Аллага, засуджуючи Його і залишаючи свої власні обов’язки, щоб не опинитися в списку невдячних заколотників.

***

ادعونى استجب لكم

«Кличте Мене і Я відповім вам!» (Коран 40:60)

Знай, мій дорогий брате, що не варто стверджувати, ніби деякі молитви (ду’а) залишаються без відповіді, адже молитва (ду’а) – це поклоніння. Плоди поклоніння можна побачити в світі Іншому. Мирські цілі є часом цього поклоніння (молитви). Вони не є плодами молитов. Наприклад, сонячне затемнення – це час здійснення намазу «Кусуф», а посуха – час здійснення намазу «Істіска» (намаз про дощ). Подібно до цього, навала тиранів і приведення бід є часом для особливих молитов. Поки тривають ці часи, відбуваються ці намази і молитви. Якщо при цьому мирські цілі збуваються, то подвійно прекрасно! В іншому ж випадку, ти не можеш сказати, що молитва не була почута, але можеш сказати, що час молитви ще не пройшов, і необхідно продовжувати молитися. Це так тому, що ці цілі є передумовами молитви, а не її результатами. Обіцянка Всевишнього відповісти на молитви не означає, що вони будуть прийняті буквально. Відповідь на молитву не вимагає її прийняття – вона дається в будь-якому випадку, бо молитви не залишаються без відповіді. Виконання ж бажаного залежить від мудрості відповідача. Наприклад, коли ти викликаєш лікаря, він в будь-якому випадку відповідає тобі: «Чого бажаєш?». Однак, коли ти говориш «Дай мені таку-то їжу або такі-то ліки», то він, відповідно до твого стану і хвороби, дає або не дає бажане.

Також, однією з причин неприйняття може бути те, що ця молитва (ду’а) була зроблена не з метою поклоніння, а тільки лише заради виконання бажаного, що дає протилежні результати. Щирість цієї молитви у поклонінні порушується, і вона не приймається.

Знай, мій дорогий брате! В результаті тих чи інших змін, між двома сторонами утворюється широка прірва. Для зв’язку між двома світами над цією прірвою необхідні мости. Однак, в залежності від роду змін будуть змінюватися сутність, форми і назви мостів. Наприклад, сон це міст між реальним світом і світом «Місаль»; «Барзах» це міст між цим світом і світом Іншим, а «Місаль» – міст між матеріальним і духовним світом. Таким же чином і весна – свого роду міст, прокладений між зимою і літом. Під час Кінця Світу відбудеться не одне, а безліч великих змін, а тому і міст повинен бути досить незвичайним і дивним.

Знай, мій дорогий брате!

اليه مرجعكم * و اليه ترجعون * و اليه المصير * و اليه مآب

Ці та подібні їм аяти, що оголошують про повернення людини після смерті до Милостивого і Милосердного Творця, містять як велику радісну звістку і розраду, так і загрози щодо непокірних Всевишньому людей.

Так, ці аяти ясно говорять про те, що смерть, загибель і розлука є дверима, що вели не в морок і в небуття, а до зустрічі з Споконвічним Султаном. Ця радісна звістка рятує серце від страху і болю перед абсолютним зникненням. Поглянь на духовне пекло, що міститься в невірі! За змістом священного хадісу انا عند ظن عبدى بى «Як пізнає Мене Мій раб, так Я з ним і буду звертатися» (Хадіс аль-Кудс Бухарі) Всевишній Аллаг перетворює думку і переконання невіруючого в постійне болісне покарання. Потім поглянь на ступінь насолоди, одержуваного від віри під час зустрічі із Всевишнім Аллагом, в споглядання Його краси і в досягненні Його достатку! Навіть матеріальне Пекло для віруючого, який пізнав Творця в порівнянні з духовним пеклом непокірного безбожника, подібне раю!

Друг! Крім доказів, що вказують на існування вічного миру, найбільшим доказом і достатньою причиною вічного перебування людини в світі Іншому є молитви і прохання Високоповажного Мухаммада (мир йому і благо) – улюбленця одвічного Творця, імама всіх пророків, святих і праведників, які, стоячи за ним рядами, в один голос повторюють його молитвам «Амін! Амін!». Хіба можуть краса і досконалість, що охоплюють весь Всесвіт, допустити, щоб молитви і прохання цього Улюбленця не були почуті і залишилися без відповіді?! Хіба Аллаг не пречистий від всіх недоліків і вад?! Зрозуміло, що Пречистий!

Знай, мій дорогий брате! Поминання дарованого Всевишнім блага і оголошення про нього може привести до гордині і пихи. Приховування ж його зі скромності також не є правильним. Тому, щоб не впасти в крайнощі, необхідно керуватися прямим шляхом. Отже, у кожного блага є дві сторони. Одна – що відноситься до людини – прикрашає її, дає насолоду, виділяє серед людей, призводить до гордості і п’янить, змушуючи забути Істинного Господаря. В результаті, вона кидає її в прірву гордині і пихи. Друга, звернена до Даруючого, сторона показує Його щедрість, оголошує про ступінь Його милості, проголошує даровані Ним блага і свідчить про Його імена. Тому, скромність може бути проявлена лише в першому випадку, а інакше вона буде містити невдячність і заперечення [блага]. Згадка про благо з позиції другої сторони є духовною вдячністю і схвалюється. В іншому випадку, воно є засудженням, оскільки містить гординю і зарозумілість. Скромність і згадку про дар можна поєднати наступним чином: наприклад, якщо людині, якій подарували пальто, кажуть «ти стала дуже гарна», і вона відповідає «краса належить пальто», то тим самим поєднується згадка про дар зі скромністю.

Знай, мій дорогий брате! Під час отримання плати і розподілу нагород вірус заздрості і суперництва пробуджується, проте під час роботи і служби його немає. Навіть ледача людина любить працьовиту, а слабка схвалює сильну, бажаючи, щоб вона працювала більше заради полегшення її праці.

Оскільки цей світ є якоюсь фабрикою, яка є на благо релігії і Іншого світу, і оскільки плоди скоєного в ньому поклоніння будуть в світі Іншому, то в поклонінні не повинно бути суперництва, інакше порушиться щирість (Іхлас). Той, хто виявляє подібного роду суперництво думає про мирські нагороди, що полягають в людських схваленнях і похвалі. Вона не замислюється про те, що це позбавляє її щирості і анулює благодіяння, адже в отриманні відплати (Саваба) вона робить людей товаришами Господа і стає мішенню для людської відрази.

Знай, мій дорогий брате! Карамат і істідрадж за змістом суперечать один одному, тому що карамат так само, як і чудеса пророків (му’джіза), є дією Аллага, і його володар знає, що карамат виходить від Аллага, і що Він бачить і оберігає його. В результаті, посилюється його віропереконання й надія на Аллага. Однак, з волі Всевишнього, іноді він розповідає про свій карамат, а іноді – ні. Не відати ж про Карамат – краще і корисніше.

У свою чергу, істідрадж полягає в тому, що людина, яка перебуває в безпечності (гафлет), починає бачити приховане і показувати дивовижні речі, однак приписує це собі і своїм силам, в результаті чого її гординя і его доходять до такої міри, що вона починає говорити: انما اوتيته على علم «Все це даровано мені завдяки знанню…» (Коран 28:78). Якщо ці прозріння стануть результатом очищення нафс і освіти серця, то на початковій стадії між володарями карамату й істідраджу різниці немає. Тим, хто в повному розумінні досяг ступеня «аль-фана», по волі Аллага також відкриваються приховані речі. Вони бачать їх своїми почуттями, які досягли «фанафіллах». Відмінність цього від істідраджу очевидна, тому як неможливо переплутати світло, що виходить назовні з їх внутрішнього світу, з мороком лицемірів.

***

و ان من شيء الا يسبح بحمده

«Немає нічого, що б не прославляло Його хвалою» (Коран 17:44)

Знай, мій дорогий брате! У кожної речі є безмежні види вихваляння Всевишнього (тасбіх) і поклоніння Йому (ибадат), однак немає необхідності в тому, щоб вони усвідомлювали всі сторони скоєних ними вихвалянь і поклонінь. Адже результат не вимагає всебічного усвідомлення скоєних дій. Досить того, щоб ті, хто вихваляють Всевишнього і ті, які поклоняються Йому знали, що здійснювані ними дії є особливим видом вихваляння (тасбіх) і відомою формою поклоніння (ибадат), і досить того, що Абсолютно Гідному Поклоніння Аллагу (аль-Ма’буд) про це відомо! Оскільки на створіння, крім людини, не покладені релігійні приписи, то і наміри їм не потрібні. Таким же чином, їм не потрібно знати якості своїх діянь.

Знай, мій дорогий брате! Цінність віруючої людини визначається високим мистецтвом і візерунками проявів Прекрасних Імен Всевишнього, які містяться в ній. Цінність же невіруючого вимірюється цінністю її тлінної, нікчемної матерії, що складається з м’яса і кісток. Так само і цей світ: якщо дивитися на нього відповідно до описаного Кораном «буквенного змісту» («ма’на-і харфі»), тобто як на якийсь інструмент, який виражає велич Всевишнього Аллага, то він знаходить відповідну цінність; якщо ж, як вважає філософія, дивитися в «відверненому сенсі» («ма’на-ісмі»), тобто як на щось самостійне і не пов’язане ні з яким Діячем і Творцем, тоді його цінність обмежиться неживою, схильною до зміни матерією.

Наступний приклад прояснює, наскільки витягнуте із Корану знання вище знання філософського:

وجعل الشمس سراجا

«… а сонце зробив світильником» (Коран 71:16).

Ця постанова Корану відкриває вікно для спостереження за проявами Прекрасних Імен Всевишнього, кажучи: «О, люди! Це Сонце, разом зі своєю величчю, підпорядковане вам. Воно освітлює ваші оселі і своїм теплом готує вашу їжу. Ваш Господар настільки Великий і Милосердний, що зробив це сонце лампою, що дає світло гостям в Його готелі».

Згідно ж мудрості філософії, Сонце це якийсь великий вогонь, що обертається навколо своєї осі, а Земля й інші планети – шматки, що відлетіли від нього, які пов’язані з ним тяжінням, й рухаються по своїм орбітам. 

Знай, мій дорогий брате! Людина не має права вимагати прав у Всевишнього Аллага. Навпаки, вона зобов’язана невпинно Йому дякувати, адже все – в тому числі і людина – знаходиться в Його володінні.