Бадіуззаман Саїд Нурсі

Друге Слово

بِسْمِ اللّٰهِ الرَّحْمٰنِ الرَّحٖيمِ

اَلَّذٖينَ يُؤْمِنُونَ بِالْغَيْبِ

«В ім’я Аллага, Милостивого, Милосердного»

«…які вірують у потаємне» (Коран, 2:3)

Якщо хочеш збагнути, які величезні щастя і благо, насолода та спокій укладені у вірі (імані), то звернися до цієї порівняльної розповіді, уважно послухай її…

Одного разу дві людини заради задоволення та торгівлі вирушили в мандрівку. Один із них, егоїстичний та нещасний мандрівник, вирушив в одну сторону; інший мандрівник — із побожною та щасливою вдачею — в іншу сторону.

Самозакохана людина ще й до того песимістична, у покарання за свою песимістичну вдачу потрапила, на її думку, до вельми лихого краю. Вона побачила, що в тому краю безпорадні бідолахи конають від жахливої тиранії. Скрізь, де б ця людина не була, вона помічала довкола однакову похмуру та гірку картину. Весь край був схожий на місце загальної скорботи та розпуки. Для того, аби не відчувати такої похмурої атмосфери, цей мандрівник не вигадав нічого кращого, ніж оп’яніння. Річ у тім, що всі люди довкола ввижалися йому ворогами, чужинцями. Ба більше, скрізь він бачив страшних небіжчиків та сиріт, що розпачливо плакали. Його душа шматувалася від такої розпачливої картини.

Інша людина, богобоязлива, праведна й доброзичлива, потрапила, на її думку, до чудової країни. Так, вона бачила в тім краю радість, усюдисущі веселощі, свято та молитовні місця, де люди захоплено прославляють Всевишнього Творця. Усі люди довкола видавались їй рідними та близькими. Повсюди вона помічала велике свято, сповнене привітаннями та подяками з нагоди загальної демобілізації. Крім цього, мандрівник чув барабанний бій і мелодію, присвячену щасливим новобранцям під акомпанемент такбіру та тахлілю. Замість страждань першого, знедоленого мандрівника від свого і всезагального болю, ця щаслива людина відчувала задоволення від своєї та всезагальної радості, а в її душі панував мир та спокій на відміну від безталанного та нещасного мандрівника. Ба більше, другому мандрівникові була ввірена прибуткова справа, він за все дякував Аллагу.

По поверненню додому він зустрівся з тим нещасним мандрівником, зрозумів його стан і промовив: «Послухай, ти перетворився на дурня! Безглуздість твого внутрішнього світу позначилася на твоєму зовнішньому світі: ти уявив собі сміх як плач, а демобілізацію — як пограбування та суцільну руйнацію. Подумай, очисти своє серце, щоб ця нещасна пелена зійшла з твоїх очей, і ти зміг узріти істину! Адже країна Творця, Безмежно Справедливого й Милосердного Господаря, Який любить свій народ і водночас Могутнього, Уважного та Доброго Владаря, що в ній настільки очевидно демонструються прогресивні та досконалі витвори, просто не може бути в такій подобі, що її представила тобі твоя уява». І цей нещасний схаменувся й розкаявся: «Так, я був сп’янілим дурнем, — промовив він. — Благослови тебе Аллаг! Ти визволив мене від пекельного та болісного душевного стану».

Мій нафсе! Знай, що перша людина постає безбожним грішником, безтурботною істотою. На її думку, цей світ — місце всезагальної жалоби, а всі живі істоти в ньому — сироти, що плачуть від болю розлуки та втрат; тварини та людина — це самотні беззахисні створіння, пошматовані пазурами смерті та віддані на поталу, а такі грандіозні створіння, як гори та моря, — ніби бездушні, жахливі небіжчики… Виникаючи на ґрунті зневіри та хиби, ці думки та судження, а також безліч подібних гірких, гнітючих, полохливих думок і міркувань духовно роздирають усе її єство.

Друга людина — вірянин. Вона визнає існування Великого Творця. На її думку, цей світ — своєрідний храм Милосердного Аллага, навчальний полігон для людей та тварин, а також випробування для всіх людей і джинів. Смерть людей і тварин — це метафора демобілізації: ті, хто виконав свій прижиттєвий обов’язок, йдуть із цього тлінного світу в засвіти духовно задоволеними істотами, без метушні й тривоги, щоб звільнити місце для новобранців, бо вони так само виконуватимуть свій обов’язок. Народження людини та тварин — це мобілізація, початок виконання службових та власних обов’язків. Кожна жива істота — це задоволений воїн чи службовець, що радісно виконує свій обов’язок. А всі ті звуки — це або зікр і тасбіх (поминання Всевишнього Аллага) перед початком виконання обов’язків, або вдячний голос та полегшення по завершенню обов’язків, або ж радісні наспіви під час виконання обов’язків. Згідно зі світоглядом цього вірянина, кожне зі створінь уособлює окремо взятого, вельми привітного слугу, старанного виконавця, певну цікаву книгу від Милосердного Господа та Милостивого Господаря. Так, на основі віри постане безліч дуже витончених та піднесених істин, і водночас — світлих та приємних.

Отже, іман духовно несе в собі насіння райського дерева Туба, натомість безбожництво криє в собі своєрідну кісточку пекельного дерева Заккум.

Врешті-решт, порятунок та всілякі гаразди були закладені лише в Ісламі та імані. У такому випадку ми безупинно повинні дякувати Всевишньому Творцеві за Іслам та іман:

اَلْحَمْدُ لِلّٰهِ عَلٰى دٖينِ الْاِسْلَامِ وَ كَمَالِ الْاٖيمَانِ

Перше Слово

Бісміллаг — початок будь-якого блага. Тож розпочнімо нашу оповідь саме з нього. Мій нафсе, знай! Крім того, що це благословенне слово постає символом Ісламу, водночас воно уособлює молитву, яка перебуває на вустах усіх створінь, що вони її без упину повторюють мовою свого стану.

Якщо волієш збагнути, якою невичерпною, величною силою та нескінченною благодаттю є Бісміллаг, тоді послухай таке порівняльне оповідання…

Людині, що мандрує пустелями кочової Аравії, необхідно взяти ім’я, тобто заручитися заступництвом якогось племінного вождя з метою убезпечити себе від усіляких розбійників і придбати все необхідне. Інакше, наодинці, вона неодмінно потерпатиме від численних розбишак, водночас усі її потреби залишаться невиконаними.

І ось одного разу, двоє людей вийшли в мандри пустелею. Один із них був скромним, інший — пихатим. Скромний заручився заступництвом одного з вождів, а гордовитий — відмовився.

Той, хто заручився заступництвом племінного вождя скрізь мандрував у безпеці. Зустрівши на своєму шляху розбійників, він промовив: «Я тримаю свій шлях із ім’ям такого вождя, заручившись його заступництвом», — і тоді вони не наважувалися завдавати йому шкоди. Якщо він заходив до якогось намету, то мандрівника з поваги до його покровителя зустрічали та приймали з усілякими почестями.

Пихатий мандрівник втрапляв у численні біди: постійно принижувався, безперестанку тремтів в очікуванні небезпеки.

Отже, мій гордовитий нафсе! Цей світ — як та пустеля, а ти — мандрівник. Усі твої безсилля й злидні — безкрайні, а недругів і потреб у тебе — сила-силенна. У такому разі, користуйся іменем Вічного Володаря цього світу! Тоді ти врятуєшся від приниження перед усім світом і від страху перед будь-якою подією!

Так, це слово — Бісміллаг — уособлення благословенного скарбу, завдяки якому твої безкрайні безсилля та потреби возведуть тебе до безмежної могутності та милості Аллага, а ці безсилля та бідність звернуться до найкращих заступників із обителі Милосердного та Всемогутнього Творця. Той, хто виконує свої функції з цим словом на вустах схожий на воїна в армії: він діє від імені держави й нікого не боїться. Зі словами на вустах: «Із ім’ям закону та держави», він виконує будь-яку службу, зносить будь-яке випробування.

На початку нашої розповіді мовилося про те, що всі створіння мовою свого стану промовляють «Бісміллаг». Чи так це насправді?

Так, якщо ти бачиш, як певна людина примусово зігнала все місцеве населення і змусила його працювати, то ти розумієш, що ця людина не діє, керуючись своєю силою та від свого імені: безумовно, це — воїн, який перебуває на державній службі. Така людина діє від імені держави, з опертям на могутність свого володаря.

У цьому ж дусі все довкола функціонує від імені Всевишнього Аллага: дрібне, як крихти, насіння витримує величезні дерева в ім’я Аллага, піднімає важкий, як гори, вантаж. Отже, будь-яке дерево промовляє «Бісміллаг», і наповнює свої руки-гілки плодами скарбниці Божої Милості, простягаючи своє гілля до нас. Будь-який сад каже «Бісміллаг». Він постає своєрідним чавуном із «кухні Могутності», на якому одночасно готується безліч різноманітних смачних страв.

Такі благословенні тварини, як корова, верблюдиця, вівця чи коза також промовляють «Бісміллаг». Вони постають уособленням молочного джерела, що походить від Божої милості. Від імені Дарувальника Блага вони підносять нам найніжніший, найчистіший продукт, подібний до живої води. М’яке, як шовк, коріння всіх рослин, дерев і трав промовляє «Бісміллаг». Вони пробиваються крізь тверду землю та каміння. «В ім’я Аллага, в ім’я Милосердного», скажуть вони, водночас все довкола стане їм підвладне. Абсолютно вільне, подібно до розростання гілок і дозрівання на них плодів у повітрі, поширення коренів усередині твердого ґрунту і між каменів, їхнє плодоносіння під землею, а також те, що ніжне зелене листя протягом місяців не втрачає свого забарвлення під час сильної спеки, змушує замовкнути безбожного натураліста, тицяє йому у вічі, промовляючи: «І міцність, і температура, що на них ти найбільше покладаєшся, також діють за наказом Творця. Це м’яке, як шовк чи як посох Муси (мир йому), коріння підкоряється наказу:

فَقُلْنَا اضْرِبْ بِعَصَاكَ الْحَجَرَ

«Удар своєю палицею в скелю!» (Коран, 2:60), розтинаючи каміння; таке тонке та ніжне, як цигарковий папір, листя, мовою свого стану, — подібно до пророка Ібрагіма (мир йому), який був кинутий до пекельного вогнища, — читають аят проти пекельного полум’я: يَا نَارُ كُونٖى بَرْدًا وَ سَلَامًا !» (Коран, 21:69).

Оскільки всі створіння мовами свого стану кажуть «Бісміллаг» і від імені Аллага підносять нам Його дари, ми теж повинні промовляти «Бісміллаг»: повинні давати від імені Аллага і брати в ім’я Аллага. Однак ми не повинні брати що-небудь у безтурботних людей, які дають не від імені Аллага.

Запитання. Людям, які працюють продавцями, ми платимо певні кошти. А яку ж плату вимагає Аллаг — справжній Господар всього сущого?

Відповідь. Платою, яку вимагає від нас Справжній Благодійник за ці дорогоцінні блага та багатства, постають три речі: одна з них — Зікр, інша — Шукр, третя — Фікр.

На початку — «Бісміллаг» — це зікр (поминання Аллага). Наприкінці — «Альхамдулілляг» («слава Аллагу») — це шукр (подяка Аллагу). А в середині — осмислення та усвідомлення того, що ці блага, які є дорогоцінним дивом творіння, водночас постають дивом могутності та даром милості Єдиного (аль-Ахад) та Самодостатнього (ас-Самад) Творця. А також — це фікр (осмислення).

Абсолютним безглуздям стане те, коли ти цілуватимеш ноги якоїсь жалюгідної людини, що подарувала тобі від правителя дорогий подарунок, водночас не визнаватимеш самого власника подарунка (тобто правителя); ба більше, цілковитою дурницею стане те, коли ти, вихваляючи та люблячи своїх зовнішніх благодійників, забудеш про Cправжнього Благодійника.

Нафсе! Якщо ти не хочеш бути таким самим дурнем, то надавай в ім’я Аллага, бери в ім’я Аллага, починай в ім’я Аллага, працюй в ім’я Аллага! Це все…

Короткі Слова

Зі збірки «Рісале-і Нур»

Короткі Слова

Автор

بِسْمِ اللّٰهِ الرَّحْمٰنِ الرَّحٖيمِ

وَ بِهٖ نَسْتَعٖينُ

اَلْحَمْدُ لِلّٰهِ رَبِّ الْعَالَمٖينَ وَ الصَّلَاةُ وَ السَّلَامُ عَلٰى سَيِّدِنَا مُحَمَّدٍ وَ عَلٰى اٰلِهٖ وَ صَحْبِهٖ اَجْمَعٖينَ

Брате! Ти волієш отримати від мене кілька порад. Оскільки ти — воїн, то послухай на прикладі восьми оповідань кілька істин в армійській виставі. Послухай їх разом із моїм нафсом, адже я гадаю, що він найбільше відчуває потребу в повчаннях. Колись давно я докладно розповів своєму нафсу про вісім «слів», вдаючись до вісьмох аятів. Нині я йому нагадую про них, втім дещо лаконічніше й простіше. Усі охочі можуть послухати їх разом зі мною.

* * *

Додаток до трактату «Сім’я»

Друже! За допомогою своїх невпорядкованих творів я намагаюся докопатися до великої істини, однак не знаю, чи вдалося мені її виявити. Можливо, я розкрию її пізніше. Або ж, вона відкриється потім, а я лише направляю до її відкриття.

لا حول ولا قوة الا بالله

حسبنا الله ونعم الوكيل ۝ نعم المولى و نعم النصير

«Воістину, люди зібралися проти вас. Тож бійтесь їх!» (Коран 3: 173). Якщо вони відвернуться, то знайте, що ваш Покровитель – Аллаг! Який прекрасний цей Покровитель! Який прекрасний цей Помічник!» (Коран 8:40)

بسم الله الرحمن الرحيم

الحمد لله على نعمة الايمان والاسلام بعدد قطرات الامطار وامواج البحار وثمرات الاشجار ونقوش الازهار ونغمات الاطيار ولمعات الانوار والشكر له على كل من نعمه فى الاطوار بعدد كل نعمه فى الادوار والصلاة والسلام على سيد الابرار والاخيار محمد المختار وعلى اله الاطهار واصحابه نجوم الهداية ذوى الانوار مادام اليل والنهار

«В ім’я Аллага Милостивого, Милосердного»

«Хвала Аллагу за даровані нам віру і Іслам по числу крапель дощів, хвиль морів, плодів дерев, візерунків квітів, трелей птахів і сяйв світла! І слава Йому за все даровані нам блага їхні числом кожного Його благ в усі часи! Поки змінюються ніч і день, нехай підносяться благословення і мир ватажку всіх володарів хороших і добрих якостей – Мухаммаду-Обранцеві, його чистої сім’ї і що виділяють світло подібно дороговказом зіркам його сподвижникам!»

Знай, мій дорогий брате! Подорожній під час своєї подорожі проходить через багато місць. Умови та звичаї кожного з тих місць різні. Подібно до цього, людина, наступна по дорозі Аллага, також проходить через безліч положень, рівнів, станів і завіс, що володіють своїми особливими умовами. Той, хто плутає ці умови і завіси, робить помилку і надходить неправильно.

Наприклад, людині, яка чула голос коня в стайні, довелося почути чудовий спів солов’я в великому палаці. Якщо вона, не помічаючи різниці між співом солов’я і голосом коня, зажадає від солов’я кінських звуків, то введе саму себе в оману.

Знай, мій дорогий брате! Однією з причин, що прикрашають мирське життя, є відображення в дзеркалі цього світу світла настанов на істинний шлях і улюблених, приємних образів великих людей. Так, майбутнє є дзеркалом минулого. Минуле, при переході і перетворенні в Барзах, тобто в Інший світ, залишає свій образ, форму і світ в дзеркалі майбутнього, а також в історії і умах людей. Завдяки духовній любові до них, стає приємною і любов до цього світу. Наприклад, людина, що знайшла на дорозі велике дзеркало, що містить в собі відображення і фотографії її родичів і друзів, що попрямували на схід, замість того, щоб відправитися і приєднатися до них, возиться з відбитками в цьому дзеркалі і віддає їм любов. Прокинувшись же від своєї безпечності, вона скаже «Що ж я роблю?! Це всього лише міраж, що приносить тільки страждання», і почне збиратися в подорож на схід, щоб приєднатися до своїх друзів.

Знай, мій дорогий брате! Найвірніші докази того, що Чудово викладає Коран є правдою та істиною, такі:

1) збереження ним усіх вимог єдинобожжя (таухид) з усіма рівнями;

2) збереження гармонії у високих Божественних істинах відповідно до вимог Прекрасних Імен Аллага і співвідношенням між ними;

3) абсолютно гармонійне поєднання Кораном атрибутів, що відносяться до Божественності (Улухіят) і Панування (Рубубіят) Всевишнього.

Цих особливостей Корану немає в людських творах. Вони також відсутні в результатах розумової діяльності святих праведників (Аулія) та інших великих людей, які проникли у внутрішню сторону сущого (малякут). Також, їх не змогли знайти, коли занурилися в приховану суть речей послідовники ішрак, а проникають в прихований світ духовні істоти. Адже оскільки їх погляди обмежені, вони не здатні охопити абсолютну істину. Вони знаходять лише одну її сторону і, впадаючи в крайності, псують співвідношення і порушують гармонію.

Наприклад, для того, щоб знайти прекрасний і цінний скарб, який містить різні коштовності, кілька людей пірнають на дно моря. Досліджуючи дно, в руки однієї з них потрапляє довгастий алмаз. Вона вирішує, що весь цей скарб складається з подібних алмазів. Потім, чуючи розмови своїх товаришів про інші види коштовностей, думає, що знайдена ними є частинами і прикрасами ліпшого йому алмазу. Друга знаходить круглий рубін, третя – інший різновид коштовностей тощо. При цьому кожен з них впевнений, що знайшов основну складову скарбу, а знайдене його товаришами це його додаткові, другорядні частини. Таким чином, порушуються гармонія і співвідношення. Для того, щоб розкрити і пояснити суть питання, вони починають витлумачувати і пристосовувати істину. Деякі можуть дійти навіть до заперечення самого скарбу.

Так, вивчаючи твори тих послідовників ішрак й тасаввуфа, які, не погоджуючи з Сунною Пророка покладалися на свої [духовні] спостереження, безсумнівно підтвердять мої слова.

Друже! Коран також занурився в це море, щоб знайти цей скарб. Однак оскільки його очі відкриті, то він охопив своїм поглядом весь скарб цілком і, відповідно до реальності, упорядковано і точно викладає істину, дотримуючись гармонії і співвідношення.

Друже! Причинами помилки різних течій людства є помилки їх лідерів. Так, їх лідери говорили про сокровенне, але оскільки люди задовольнялися своїми спостереженнями і покладалися на них, то згорнули на півдорозі і удостоїлися висловом:

حفظت شيئا و غابت عنك اشياء

«Одне зберіг, але багато втратив»

Знай, мій дорогий брате! Всевишній Аллаг створив тебе з небуття, і з безлічі форм і видів буття надав тобі найвищий вигляд людини-мусульманина. Всі численні стани і положення, прожиті тобою від початку життя до прийнятого вигляду, занесені в книгу твоїх благ. Таким чином, стрічка прожитого тобою часу подібна намиста, на яке, як діаманти, нанизані блага. Вона містить всі види благ і дарів. Тому, за кожний прожитий тобою стан буття тебе будуть питати: «Як ти досяг цього блага? За що удостоївся його? Чи був за нього вдячний?». Адже все доконане підлягає відповідальності. Однак те, що могло здійснитися, але не здійснилося, попиту не підлягає. Прожиті тобою стани – завершилися. Майбутніх же станів немає. За існуюче ти відповідальний, а за небуття – ні. Тому, необхідно заповнити подяку за ті блага, за які ти не віддячив в минулому.

Знай, мій дорогий брате! Є одна обставина, яка веде людину до загибелі. Не приймаючи до уваги заслуги і права, людина порушує зумовлену Всевишнім міру, і не оцінивши силу і можливості, звалює вантаж. Це, позбавляючи її людяності, направляє до несправедливості і неправди. Наприклад, буде абсолютно несправедливо вимагати від одного рядового, який є представником дивізії, знання всіх армійських справ, або бажати, щоб сонячне відображення, наявне в краплі води, показало всю велич Сонця. Адже між якістю і володінням цією якістю є різниця. Наприклад, те що знаходиться в краплі відображення показує якості Сонця, але володіти цими якостями не може.

Знай, мій дорогий брате! У властивості буття в ній нема утиску, тобто в просторі буття збирається безліч різних світів і станів. Наприклад, якщо вночі ввійдеш в скляну кімнату, в якій горить світло, то в її скляних стінах, подібних таким собі вікнам в світ Місаль, побачиш багато кімнат.

По-друге, сидячи в кімнаті, ти зовсім легко зможеш робити різноманітні зміни і зміни в тих кімнатах-відображеннях.

По-третє, електрична лампа кімнати найбільш близька до самого віддаленого своєму відображенню, тому що вона є джерелом всіх відбитих подоб.

По-четверте, одна частинка цього матеріального буття може увібрати в себе цілий світ того уявного буття.

Ці чотири положення діють також між Необхідним (ваджіб) і світом ймовірного (Імка), тому що існування імовірнісних істот (мумкінат), будучи деякою тінню від світла Необхідного (ваджіб), знаходиться на уявному рівні. За велінням Необхідного, воно входить у зовнішнє буття, стаючи стабільним і стійким. Отже, подібно до того, як існування імовірнісних істот не є особистим, істинним зовнішнім існуванням, також воно і не перебуває на рівні уявного буття і проходить тіні – воно є існуванням, яке створив Необхідно Сущий Творець.

Знай, мій дорогий брате! Подібно до того, як неможливо, щоб у цього прекрасного світу не було Господаря, також неможливо, щоб Він не дав про себе знати людям. Адже людина бачить красу цього світу, що вказує на досконалість свого Господаря. А також, вона є халіфом (намісником) земної кулі, створеної для неї подібно колиски, і розпоряджається нею за своїм бажанням. Більш того, за допомогою розуму вона працює в небесному просторі цього світу. За свою надзвичайну діяльність, поряд зі своїми дещицею і безсиллям, вона удостоїлась титулу шанованого творіння. А також, оскільки в її руках є незначна свобода волі, то серед причин вона є володарем самих широких повноважень. Тому необхідно, щоб Істинний Хазяїн, за допомогою Своїх посланців, дав про себе знати піднесеним, але безтурботним рабам Своїм, щоб вони знали про Його накази та вимоги.

Знай, мій дорогий брате! Я побачив, що всі людські почуття, аж до помисливості і уяви, в результаті приходять до Істини, а для брехні і омани не залишається абсолютно ніякої можливості. Також я побачив, що Всесвіт знаходиться саме в такому образі, як описує Коран.

Знай, мій дорогий брате! Між такими світами, як світ світла, світ тепла, світ повітря, світ електрики, світ тяжіння, світ ефіру, світ подоб (Місаль), світ Барзах, в ній нема утиску, і вони один одному не заважають. Всі ці світи в абсолютному порядку і без утруднення можуть перебувати в одному невеликому місці.

Так само можливо і спільне перебування на цій маленькій землі дуже великих прихованих світів. Так, повітря і вода не перешкоджають руху людини, скло не заважає проходженню світла, тверді тіла не перешкода рентгенівським променям, а залізо – не перешкода проходженню тепла і електрики. Таким же чином, немає перешкод для світла розуму і ангельських душ.

А також, в цьому щільному світі ніщо не перешкоджає руху духовних істот, проходженню джинів, переміщенню дияволів і польоту ангелів.

Знай, мій дорогий брате! Для світлих і сяючих речей – таких, як очі, лампа і сонце – частина дорівнює цілому, а одиниця дорівнює тисячі. Так, поглянь на те, як планети, моря, водойми, краплі і бульбашки з досконалою легкістю відображають Сонце. Так само і Споконвічне Сонце, одночасно, без труднощів пише в Книзі цього Всесвіту всі її глави, розділи, рядки, слова і букви. Така ж легкість мається на воскресіння після смерті. «Створено і воскресіння ваше подібно створенню і воскресінню однієї людини», – велить Шляхетний Коран.

Знай, мій дорогий брате! Людина, яка звернула увагу на те, як частинки, що знаходяться в безперервному русі і приводять у рух все, дійшовши до певної межі, зупиняються, зрозуміє, що у кожного кордону є якийсь охоронець, який зупиняє і повертає назад безперервно рухомі частинки. Він не дає їм перейти кордон. Цим хранителем є прояв всеосяжного знання. Цей прояв переходить у приречення, доля переходить в обсяг, а обсяг – в форму. Отже, будь-яка річ є формою для частинок, що у ній знаходяться.

Знай, мій дорогий брате! Подібно до того, як аяти Корану роз’яснюють один одного, кожна частина цієї Книги Всесвіту розкриває іншу її частину. Наприклад, так само, як матеріальний світ, для залучення світлих благ Всевишнього Аллага, відчуває справжню потребу у Сонці духовного світу, для отримання світла Божественної милості, потребує сонце пророцтва. Виходячи з цього, пророцтво Високоповажного Пророка Мухаммада (мир йому і благо) є таким же безсумнівним і очевидним, як безсумнівність і очевидність Сонця.

Знай, мій дорогий брате! Плоди існування якоїсь живої істоти не належать лише до неї самої, до її користі, життя і досконалості. Їй може належати лише частина цих плодів. Залишилася ж, велика частина звернена до Творця. Частина, що стосується живих створінь, реалізується лише через тривалий час, а частина, що відноситься до Творця – моментально. Наприклад, жива істота, удостоївшись проявів Прекрасних Імен, описує Творця досконалими якостями і вихваляє Його мовою свого стану.

Знай, мій дорогий брате! Одна людська одиниця за допомогою розуму, охоплення думки і широти серця набуває свого роду загальності. А також, з огляду на те, що один людський індивідуум, з точки зору свого намісництва [на землі], усвідомлено пов’язаний з різними частинами світу і розпоряджається багатьма видами рослин і тварин, він подібний до цілого виду. Стало бути, одна людська одиниця дорівнює цілому виду. Виходячи з цього, кінець світу, багато разів наступаючий для видів тварин і плодів, а також воскресіння, щорічно наступає для комах, [один раз] настануть і для кожної людської одиниці.

Одним словом, подібно до того, як на Великий Кінець Світу для синів людства безсумнівно вказують аяти Корану, про настання Великого Кінця Світу безумовно і ясно свідчать створені аяти (знамення) Книги Всесвіту.

Знай, мій дорогий брате! Коли читається Шляхетний Коран, ти можеш слухати його по-різному.

Зверни свій слух за часів, коли Високоповажний Посланник Аллага (мир йому і благо), зійшовши на трибуну пророцтва, читав аяти Корану всьому людству. Послухай серцем і уявою читання Корану так, ніби воно сходить з його благословенних уст.
Слухай так, ніби слухаєш Коран в момент його передачі ангелом Джибраїлом (мир йому) і його прийняття Пророком Мухаммадом (мир йому і благо).
Слухай в такому уявному стані, немов слухаєш мову Споконвічно Того, Хто Всевишній, звернену через сімдесяти завіс до високоповажного Пророка (мир йому і благо) на рівні «Каб-і Каусейн».

Знай, мій дорогий брате! Твої розум і знання стосуються тебе в залежності від твоїх станів і в міру твоїх потреб. Адже між причиною і наслідком, між силою і дією необхідний взаємозв’язок, і він має бути пропорційним. Твої розум і знання, звернені до самого себе, в порівнянні з повернутими до тебе баченням і знанням Творця, малі та незначні. Тому, володіючи лише частковими знаннями і розумом, не протився знанню і баченню одвічного Сонця, і не будь схожим світлячку, що вирішив серед білого дня посперечатися з сонячним світлом!

Знай, мій дорогий брате! Незважаючи на те, що діяння Аллага відповідають один одному і в Його творах є схожість, і незважаючи на те, що Його імена відображають одне одного, Його якості входять один в одного, а Його атрибути змішані між собою, для кожного з них є особливе становище, особливий стан, які і є безпосередніми цілями. Інші ж положення є непрямими. Тому, коли дивишся, наприклад, на мляві творіння Творця, зроби собі за мету споглядання Його величі і могутності. Про прояви інших імен думай побічно. Дивлячись на тварин, дивись, маючи на увазі милість, а інші прояви спостерігай непрямим поглядом.

Знай, мій дорогий брате! Шляхетний Коран – милість для всіх людей. Подібно до того, як у кожної людини в цьому реальному світі є свій уявний світ, так само у кожної людини (в пам’яті) є свій Коран, який вона, згідно зі своєю вдачею і вченню, зрозуміла і витягнула з Корану. Цей Коран виховує її душу і лікує серце.

Також, однією з особливостей Благородного Корану є те, що кожна людина, подібно вченим і послідовникам різних навчань, для настанови на істинний шлях і зцілення, може обрати різні аяти з різних сур Корану. Адже кожен аят має тонкі зв’язки з іншими аятами Корану. Між ними не має відчуження. Тому, обрані з різних сур аяти можуть бути свого роду маленьким Кораном.

Знай, мій дорогий брате! Свята фраза لا حول ولا قوة الا بالله «Немає сили і могутності ні у кого, крім Аллага» звернена до станів і стадій, які людина проходить від частки до образу «людини віри». Наприклад, до таких, як мертвий стан, рослина, тварина і людина. На цих стадіях тонкі почуття людини схильні до багатьох страждань і мають безліч прагнень. Разом з тим, фраза використовується в абсолютному вигляді, і не згадано те, до чого звернені сила і могутність (Хаул ва кувва). Тому, цю пропозицію, яка несе розраду, можна тлумачити згідно положень і станів, що входять в його зміст. наприклад:

لا حول عن العدم و لا قوة على الوجود «Немає сили і могутності, щоб вийти з небуття і увійти в буття».
لا حول عن الزوال و لا قوة على البقاء «Немає сили і могутності, щоб врятуватися від зникнення і знайти вічність».
لا حول عن المضرة و لا قوة على النفع «Немає сили і могутності, щоб уберегтися від шкоди і залучити користь».
لا حول عن المصائب و لا قوة على المطالب «Немає сили і могутності, щоб врятуватися від бід і задовольнити потреби».
لا حول عن المعاصى و لا قوة على العبادة «Немає сили і могутності, щоб не загрузнути в гріхах і продовжувати поклоніння».
لا حول عن النقم و لا قوة على النعمة «Немає сили і могутності, щоб уникнути покарання і удостоїтися благ».
لا حول عن الظلمة و لا قوة على النور «Немає сили і могутності, щоб не впасти в морок і щоб висвітлити світлом».

У будь-якому положенні і стані, ця фраза може бути витлумачена в залежності від тонких відчуттів людини.

Бадіуззаман Саїд Нурсі

Бадіуззаман Саїд Нурсі народився у 1877 році на сході Туреччини, в селі Нурс Іспаритської волості, що входила до Хізанського повіту Бітліського вілаєту. Його батька звали Мірзою, а матір – Нурією. Із шести років він виявляв потяг до знань, вирізнявся тямущістю, мав феноменальну пам’ять, був активною дитиною. До дев’яти років він жив разом із батьками. Майбутнього ученого захоплювали чесноти та рівень обдарованості старшого брата – Мулли Абдуллага, які той здобув завдяки наполегливості та потягу до знань, що вирізняло його на фоні сільських дітей, котрі не мали змоги навчатися. Це надихнуло Саїда Нурсі у дев’ятирічному віці вступити до медресе у селі Таг Іспаритської волості. Однак основну освіту він здобув пізніше, в місцевості Догубаязит, де лише за три місяці повністю освоїв навчальну програму тодішніх медресе. За цей час йому вдалося вивчити понад вісімдесят фундаментальних праць, що були в основі освітньої системи тогочасних медресе. Це дало змогу отримати іджаза – диплом та дозвіл на викладацьку діяльність. Пізніше, у Бітлісі, Саїд Нурсі бере участь в традиційних на той час наукових диспутах, за підсумками яких захищає отриманий в 15 років іджаза і підтверджує своє наукове звання, за що тогочасні вчені назвали його «Бадіуззаман» – дивовижна, незвичайна людина свого часу, диво епохи».

Довідавшись про славу молодого вченого, Хасан Паша, губернатор вілаєту Ван, запрошує Бадіуззамана до себе. Там учений прожив п’ятнадцять років, займаючись наставницькою та просвітницькою діяльністю населення. Спілкуючись із губернатором і чиновниками регіону Ван, він переконався, що в цьому столітті оцінкам сумнівів, шукань та викликів щодо Ісламу, суттєво бракує традиційного каляму (богослів’я) та усвідомив потребу вивчення тогочасних наук. Швидко він освоює такі дисципліни, як історія, географія, математика, геологія, фізика, хімія та астрономія. Під час свого перебування в регіоні Ван, Бадіуззаман, вивчивши доступні ідеї, дослідження, методики релігійного і наукового викладання, а також врахувавши потреби свого часу, розробляє власну систему викладання, яка полягала в донесенні учням безпосереднього сенсу релігійних істин, пояснюючи, трактуючи їх по-новому, із врахуванням особливостей сучасності.

Бадіуззаман Саїд Нурсі вирізнявся з-поміж інших учених.

По-перше, він ні в кого не приймав грошових подарунків, пожертв, навіть відмовлявся від платні, за життя не мав жодного майна, жив скромно, бідно, самотою, піддавався гонінням, чимало часу провів у засланнях та в’язницях.

По-друге, він не запитував нічого в інших учених. Натомість сам упродовж двадцяти років лишень відповідав на питання людей, пояснюючи це так: «Я не заперечую знання вчених, тому вважаю, що зайве ставити їм питання. Якщо ж хто-небудь сумнівається в моїх знаннях, то нехай питає, і я відповім».

По-третє, своїм учням, за власним прикладом, він не дозволяв брати закят (пожертви) і подарунки, спонукаючи їх працювати для слави Всевишнього.

По-четверте, він ніколи не створював сім’ї, не прив’язувався ні до чого мирського. Бадіуззаман говорив: «Все своє майно я повинен вмістити в одній руці». Коли його запитували про причини такого рішення, він відповідав: «Настане час, коли кожен позаздрить моєму становищу. До того ж, майно і багатство не приносять мені задоволення, адже я сприймаю цей світ як тимчасовий прихисток».

Проживаючи в місті Ван, Бадіуззаман разом з губернатором Тахіром Пашею стежили за новинами, які публікувалися в деяких газетах. Особливу увагу вони звертали на події, пов’язані з Ісламом. У такий спосіб, під час свого перебування в місті Ван, Саїд Нурсі проаналізував ситуацію в мусульманському світі.

Одного дня Тахір Паша повідомив йому жахливу новину, що британський міністр у справах колоній, під час свого виступу в англійському парламенті, тримаючи в руках Величний Коран, сказав: «Доки цей Коран знаходиться в руках мусульман, ми не зможемо панувати над ними. Тому необхідно докласти всіх зусиль, щоб відібрати у них його або ж віддалити їх від нього».

Ця жахлива звістка справила на Саїда Нурсі величезне враження. У душі Бадіуззамана зародилося непереборне прагнення довести і продемонструвати всьому світові, що Коран є яскравим духовним сонцем, і він почав втілювати це в життя.

* * *

Саїда Нурсі дуже турбували негаразди і проблеми Сходу. Він був переконаний, що виходом з цієї кризи є освіта. Тому він починає докладати значних зусиль для створення університету, де викладалися б як релігійні, так і світські дисципліни. У своїй праці «Диспути» він пише: «Світлом совісті є релігійні знання; Світлом розуму – наука. Разом вони становлять істину. На цих двох крилах старанність учня злетить догори. Поодинці ж перше спровокує фанатизм, а друге – помилки і сумніви». Щоб донести ці думки до влади і реалізувати проект, у 1907 році він приїжджає до Стамбулу, де зустрічається з відомими місцевими ученими. На дверях готелю, в якому він зупинився, вішає табличку із написом «Тут даються відповіді на будь-які питання, але не звучить самих запитань». Таким чином Бадіуззаман хотів привернути увагу правлячої еліти, науковців та мешканців Стамбулу до освітянської та наукової діяльності Східної Анатолії. Він відповідає на всі питання вчених, які відвідують його групами. Його незвичайний стан, поведінка, а також те, що він, незважаючи на свій молодий вік, переконливо та красномовно відповідає на всі без винятку питання, дивує вчених Стамбула і спонукає їх до визнання того, що він достойний називатися «Бадіуззаманом».

Майже водночас Стамбул відвідує шейх Бахит Ефенді – один із провідних вчених єгипетського університету «Аль-Азхар». Вчені Стамбула, будучи безсилими дискутувати із Бадіуззаманом, що прибув із Курдистану – краю скелястих гір і стрімких схилів, – звернулися до шейха Бахіта Ефенді з проханням перемогти у дискусії з Саїдом Нурсі. Шейх погодився на пропозицію та почав шукати відповідної нагоди. Одного дня, вийшовши після намазу з мечеті «Ая-Софія», вони зайшли в чайхану. Скориставшись моментом, шейх Бахіт Ефенді, в присутності інших вчених, звернувся до Бадіуззамана:

ما تقول فى حق الاوروبائية و العثمانية

«Що Ви думаєте про Європу і османську державу?»

Питання не передбачало виявлення широкого кола пізнань та проникливості Бадіуззамана, на меті було визначення рівня далекоглядності та здатності аналізувати ситуацію на світовій політичній арені. На що Бадіуззаман відповів:

ان الاوروبا حاملة بالاسلامية فستلد يوما ما و ان العثمانية حاملة بالاوروبائية فستلد يوما ما

«Європа вагітна Ісламом, і колись розродиться ним. Османська ж держава вагітна Європою, і коли-небудь породить державу європейську».

Почувши це, шейх Бахіт сказав: «Із цією молодою людиною не посперечаєшся. Моя думка аналогічна, але тільки Бадіуззаман зміг висловитися так стисло і красномовно».

Згодом Туреччина перейняла безліч європейських законів і звичаїв, перетворившись на світську державу. У свою чергу, в Європі виникли симпатії та інтерес до Корану і Ісламу. Все це підтвердило слова Саїда Нурсі.

Далі, Бадіуззаман подає заяву до палацу султана, в якій описує свою ініціативу створення університету на сході Туреччини, проте тогочасна ситуація не дозволяє реалізувати задуму.

У 1910 році він залишає Стамбул і повертається до м. Ван. Подорожуючи до Вану через Батумі, дорогою він відвідує Тифліс (Тбілісі, — прим.перекл.), де піднімається на пагорб імені Шейха Санана. Поки він уважно оглядав околиці, до нього підійшов російський поліцейський і запитав:

— Що ти так уважно розглядаєш?

— Формую план своєї медресе.

— А звідки ти?

— Із Бітлісу, – відповів Бадіуззаман.

— Але це ж Тифліс!

— Бітліс і Тифліс – брати.

— Як це розуміти?

— В Азії, в ісламському світі, один за одним починають проявлятися три світла; у вас же, один за іншим, почнуть розсіюватися три мороки. Ця завіса деспотії спаде, тоді я прийду і побудую тут свою медресе.

— Жаль … Мене дивує твоя надія, – сказав поліцейський.

— А я дивуюся твоєму розуму! Чи можеш ти уявити, що ця зима буде тривати вічно? Після кожної зими настає весна, після кожної ночі – день.

— Але ісламський світ роздроблений!

— Розійшлися здобувати освіту. Так, Індія – здібне дитя Ісламу – займається в англійській середній школі; Єгипет – тямущий спадкоємець Ісламу – навчається в англійській школі публічного адміністрування; Кавказ і Туркистан – два відважних сини Ісламу – навчаються в російській військовій школі і под. Отже, кожен з цих благородних нащадків, отримавши свій диплом, очолить один із регіонів і, поставивши на горизонті досконалості прапор Ісламу, що є їх великим і справедливим батьком, згідно із провіщенням, всупереч долі, оголосять таємницю одвічної мудрості, закладену в роді людському.

* * *

Взимку того ж року він відбуває до Дамаску. На вимогу вчених Дамаска він читає хутбу (проповідь, мова, – прим. перекл.) у відомій «Мечеті Омеядів» перед десятитисячною аудиторією, де було близько сотні вчених-богословів. У своїй промові він висвітлює проблеми ісламського світу. Текст цієї хутби був виданий в Дамаску в 1911 році під назвою «Дамаська Проповідь».

«Дамаська проповідь» – мудрий доказовий урок, що несе радісну звістку, звертаючись до мусульман та навіть всього людства. У проповіді йдеться про хиби мусульманського світу, причини, через які він занепав та зазнав поневолення. У хутбі наведені можливі шляхи виходу з цієї ситуації, на прикладі мудрих аргументів доведено, що Іслам в усьому світі продемонструє високий матеріальний і духовний прогрес, що ісламська цивілізація проявить себе в усій пишноті. На початку своєї проповіді Саїд Нурсі каже:

«Я отримав урок в медресе суспільного життя людства цього часу та землі, з якого зрозумів, що на відміну від стрибка в майбутнє, зробленого європейцями в розвитку, нас стримують, не даючи в матеріальному плані вийти з Середньовіччя, шість хвороб. Вони такі:

перша – поява у нас відчаю та безнадії;
друга – загибель правдивості в суспільно-політичному житті;
третя – любов до ворожнечі;
четверта – незнання світлих зв’язків, які об’єднують людей віри один з одним;
п’ята – деспотизм, що поширюється схоже до інфекційних хвороб;
шоста – обмеження старанності особистою вигодою.

Ліки ж від цих шести жахливих хвороб я наведу в шести «словах», які вивчив в «аптеці» Корану на «медичному факультеті» нашого суспільства. Шість цих слів я вважаю основами лікування …»

Цього ж року, у зв’язку із поїздкою султана Решада в Румелію, Бадіуззаман Саїд Нурсі приєднався до його почету від імені східних вілаєтів. Тоді мало відбутися відкриття університету в Ускупі (Скоп’є, Балкани, — прим. перекл.). Через Балканську війну цей проект відклали, і Саїду Нурсі вдалося переконати султана перенести його на Схід. Згодом, у 1912 році, він повертається зі Стамбула до Вани. У 1913 році, за участю губернатора регіону Ван, він закладає фундамент університету, названого «Медресет уз-Зехра». Але починається Перша Світова війна, і Саїд Нурсі, разом з групою своїх учнів, добровольцем вирушає на фронт, а створення університету, задля чого він так наполегливо працював, відкладається.

На фронті Бадіуззаман пише тафсір (тлумачення) Величного Корану під назвою «Ішарат уль-І’джаз». Багато його учнів гинуть, а сам він у 1916 році потрапляє в полон до росіян, його відправляють у табір для військовополонених. Тут стається інший, вартий уваги, випадок. Одного разу в табір приїхав з перевіркою головнокомандувач російської армії. Під час перевірки, Бадіуззаман не встає, щоб привітатися з ним. Головнокомандувач розсердився і, подумавши, що той його, можливо, не впізнав, ще раз пройшовся перед ним. Коли ж Бадіуззаман знову не поворухнувся, головнокомандувач через перекладача запитав:

— Очевидно, не впізнали мене?

— Упізнав. Ви – Микола Миколайович, – відповів Бадіуззаман.

— Отже, Ви ображаєте російську армію, а значить і російського царя.

— Я не ображаю. Я – мусульманський учений. Віруюча людина вище того, хто не знає Всевишнього Аллаха. Тому перед тобою я не встану.

За це Бадіуззамана віддають під трибунал. Кілька його товаришів-офіцерів попросили його вибачитися, щоб уникнути можливих сумних наслідків, на що Бадіуззаман не зважив, гідно та мужньо сказавши:

— Смертний вирок, винесений ними, це паспорт до світу вічності.

У підсумку було прийнято рішення про страту. Перед виконанням вироку, Саїд Нурсі просить дозволити йому зробити намаз. Під час намазу, головнокомандувач підійшов та вибачився: «Я переконався в тому, що цей ваш вчинок пояснюється вашої відданістю тому, що є для Вас святим. Прошу пробачення». Після цих слів він скасував вирок.

Бадіуззаман провів в костромському полоні два з половиною роки. Все своє життя присвятивши прославлянню Всевишнього і служінню, він і тут дає настанови, уроки полоненим. Одного разу російський командир став свідком того, як Бадіуззаман давав урок дев’ятьом десяткам полонених і, визнавши цей урок таким, що має політичне забарвлення, заборонив. Однак дізнавшись, що його уроки мають релігійний, духовний характер, скасував заборону.

Татарська громада Костроми бере на поруки Бадіуззамана і поселяє його в мечеті на березі Волги.

У результаті, після понад двох років, проведених в полоні, йому вдалося втекти, скориставшись смутою, що виникла після революції 1917 року. У підсумку, у 1918 році, через Петербург, Варшаву, Берлін, Відень і Софію він повертається до Стамбула.