بِسْمِ اللّٰهِ الرَّحْمٰنِ الرَّحٖيمِ
اَلَّذٖينَ اِذَٓا اَصَابَتْهُمْ مُصٖيبَةٌ قَالُٓوا اِنَّا لِلّٰهِ وَاِنَّٓا اِلَيْهِ رَاجِعُونَ ۞ وَالَّذٖى هُوَ يُطْعِمُنٖى وَيَسْقٖينِ ۞ وَاِذَا مَرِضْتُ فَهُوَ يَشْفٖينِ
Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного!
“тим, які, коли торкнеться їх лихо, говорять: «Ми належимо Аллагу і до Нього ми повертаємося!” (Коран, 2:156).
“Який мене годує та поїть, зцілює мене, коли я хворію” (Коран, 26:79-80).
У цих коротких нарисах ми рекомендуємо двадцять п’ять «ліків», які можуть стати справжньою духовною втіхою, розрадою та панацеєю в тяжкі часи засилля недуг для хворих, а вони складають десяту частину всього людства.
ПЕРШІ ЛІКИ
Я нині звертаюся саме до тебе, тяжкохворий брате! Не хвилюйся, потерпи. Поглянь на свою хворобу з іншого боку — можливо вона здасться тобі не тяжкою недугою, а запорукою здорового життя. Оскільки життя — це капітал, що тече й минає. Якщо він не дасть плодів, то зникне без вороття. Ба більше, якщо людина поводиться безтурботно та легковажно, то цей капітал минає надто хутко й непомітно. Отже, хвороба приносить великий прибуток до скарбнички твого капіталу. Крім того, хвороба подовжує людський вік, ніби кидаючи виклик скороминущості буття. А після того, як принесе свої плоди, покидає тіло людини.
Красномовним прикладом цього випадку може стати приказка: «Час біди вельми довгий, тоді як час радості — напрочуд короткий».
ДРУГА ЛІКА
Я нині звертаюся саме до тебе, хворий, що втратив терпіння! Будь терплячим і вдячним Творцеві Всесвіту. Оскільки твоя хвороба здатна перетворити хвилини лиха та недуг на годину поклоніння Всемогутньому Творцеві. Саме поклоніння поділяється на два різновиди: 1) регламентоване (нормоване) поклоніння, тобто здійснення молитви та інших духовних приписів; 2) нерегламентоване (ненормоване) поклоніння, тобто здійснення людиною акту духовного поклоніння без жодного примусу та лицемірства, адже це той випадок, коли людина сама, відчуваючи свої слабкість та безсилля, прохає про притулок та спокій у Великого Творця в період страждань, випробувань та злигоднів. Так, в ісламі побутують достовірні перекази того, що життя, проведене з хворобою, воістину вважається актом поклоніння для вірянина за умови, що він не скаржиться на Аллага. Фактично в них підтверджена думка про те, що навіть хвилина недуги для хворих людей, які виявляють терпіння та вдячність, прирівнюється до години духовного поклоніння, у той час як хвилина, проведена в хворобі, для досконалої в духовному плані людини, — до цілої доби духовного поклоніння.
Тому не ремствуй на свою долю, натомість подякуй Всевишньому за хворобу, що робить кожну хвилину твого життя рівною тисячі хвилинам, подовжує твій вік.
ТРЕТІ ЛІКИ
Я нині звертаюся саме до тебе, нестерпний хворий! Свідченням того, що люди не приходять у цей світ лишень заради втіхи й насолоди, постає той факт, що все минає, має свій початок та кінець — ті, хто приходять у цей світ невдовзі покидають його, молодіж сивіє, згодом йде в засвіти.
Хоча людина й вважається найдосконалішою серед живих істот на цій землі, втім вона все ж відчуває сильніше від усіх тварин усі болещі та тягар земного буття, оскільки її повсякчас переслідуватимуть думи про давні задоволення та прийдешні лиха.
Отже, людина прийшла в цей світ не лише для того, щоб жити прекрасно, в затишку та спокої. Володіючи неабияким капіталом, людина прийшла в цей світ докладати зусиль до торгівлі заради щастя вічного та стабільного життя. Власне цим капіталом і постає саме життя. У разі якщо людину на її життєвому шляху не спіткатимуть біди та негаразди, зокрема недуги, то безтурботний стан і відсутність хвороб спричиняють легковажність та недбалість у думках і вчинках людини, представлять мирське життя ідеальним, змусять її забути про потойбічний світ. Така людина не згадає про могилу й смерть, марно витрачатиме своє життя. Натомість хвороба відкриє хворому очі й озветься до нього: «Ти не вічний, не забувай про свій обов’язок. Краще полиш свою пиху, згадай про Творця! Пам’ятай про могилу й підготуйся належним чином до смертної години».
Із огляду на те, хвороба — це добрий порадник та застережливий посібник у нашому житті. Тому не варто нарікати на свій хворобливий стан, натомість слід подякувати Аллагу за нього. У вкрай важкій ситуації варто просити в Творця терпіння…
ЧЕТВЕРТІ ЛІКИ
Я нині звертаюся саме до тебе, хворий, що постійно скаржиться! Ти маєш право на вдячність та терпіння, але не на скарги. Бо все твоє тіло, кінцівки та органи не є твоєю власністю, адже не ти їх створив, ти їх не придбав у крамниці. Тому це чужа власність. Тож їхній Власник розпоряджається своїм майном як йому заманеться.
Приміром, у «Двадцять шостому слові» йдеться про дуже заможного та вмілого митця, який мав намір виставити свої цінні твори та багатство на загал, тому найняв бідняка в якості моделі, аби той на одну годину за платню вбрався в розкішні шати. Митець починає працювати з моделлю, надає біднякові певні обов’язки. Він змінює фасон вбрання, подекуди подовжує його, подекуди вкорочує, аби показати всі свої витвори мистецтва. Цікаво, чи матиме право цей бідолаха-найманець дорікати митцеві, кажучи: «Ти завдаєш мені клопоту, пригнічуєш мене, псуєш мою красу, намагаючись розрізати вбрання, що прикрашає моє тіло». Чи має злидар на це право? Чи має він право звинувачувати митця в нечулості та несправедливості?..
Так само і з тобою, хворий брате! Він надає тобі «тілесну одіж» із сяючими органами чуття, такими як: очі, вуха, розум і серце. Творець ладний змінювати стан твого «тілесного одягу» залежно від ситуацій та обставин, аби продемонструвати всю багатогранність Своїх імен. Так, Його ім’я Шафі («Той, хто зцілює») пізнається тобою під час її боротьби з хворобою, а інше його ім’я Раззак («Годувальник») — під час голоду. Оскільки все ж біди й лиха виявляють глибинну суть деяких Його імен, то крізь них видніються промені мудрості, милосердя та істинної краси.
Тому якщо відкрити ненависну завісу хвороби й страждань, то навіть у ній можна віднайти потаємні та прекрасні смисли буття.
П’ЯТІ ЛІКИ
Я нині звертаюся до тебе, квола та хвороблива людино! Нині на власному досвіді я переконався, що хвороба постає насправді для деяких Божественним даром, актом милосердя. Протягом останніх восьми-дев’яти років до мене приходили хворі молоді люди на молитву з проханням помолитися за них, хоча я цього не достойний. Утім, я все ж помітив, що це хворе юнацтво разюче відрізнялося від інших молодих людей своїми думками про конечність буття та потойбіччя, зокрема в них я зовсім не побачив навіть натяку на юнацький запал. Вони не мали того юнацького шалу та тваринних пристрастей, притаманних молодняку в розквіті сил. Помічаючи ці особливості, я часто казав їм, що хвороба — це божественне милосердя, адресоване їм від Творця. Я невпинно повторював: «Брате мій, я не проти твоєї хвороби, і вона не викликає в мені жалю та бажання помолитися за твоє зцілення. Проте ти маєш стійко зносити хворобу, допоки вона не пробудить тебе! Після того, як вона звершить свій обов’язок, з волі Аллага ти отримаєш зцілення». Також я наголошував: «Деякі твої однолітки, які не мають хвороб, впадають у недбале та безтурботне життя, відмовляються від молитви, не думають про смерть, забувають про Аллага. Заради одногодинної насолоди, вони наносять шкоду вічному життю, можливо навіть руйнують його. А ти натомість очима своєї хвороби бачиш могилу, в яку ти в будь-якому випадку потрапиш, а також інші вічні місця за межами могили, і тому поводишся належним чином. Тож для тебе хвороба — це здоров’я, водночас для інших навпаки здоров’я — це хвороба».
ШОСТІ ЛІКИ
Я нині звертаюся до тебе, хворий, що скаржиться на біль! Я прошу тебе, подумай про своє минуле життя, згадай про безжурні дні, а також про біди та печалі в житті. Ти, напевно, подякуєш Творцеві, промовивши глибоко в душі або на вустах: «Альхамдуліллаг» («Слава Аллагу») або ж навпаки: «Як шкода!»
Зверни увагу на те, що спомини про пережиті тобою біль та скорботи з плином часу приносять тобі духовну втіху, тому твоє серце промовляє: «Альхамдуліллаг» («Слава Аллагу»). Адже відхід болю — це задоволення. Покидаючи тебе, біль залишає в душі певну насолоду, яка нагадує про себе, наповнює душу радощами та згадкою про вдячність, і це відбувається щоразу, як людина згадує про біль. Натомість твій жаль та лемент: «Як шкода!», що викликані насолодою та приємними моментами з минулого минають, залишивши в твоїй душі гіркуватий присмак постійного болю минулого, що виривається назовні під час спомину про ті часи. Водночас вони несуть у собі жаль і тугу.
Один день недозволеної Божественним законом насолоди викличе духовні муки протягом року, а тоді як період тимчасової хвороби принесе духовну насолоду і втіху як подяку за пережиті муки. Тож ретельно обдумай наслідки цієї тимчасової хвороби, згодом скажи: «Це все також мине!», тому замість нарікань та жалю подякуй своєму Творцеві.
ШОСТІ ЛІКИ *
*Оскільки рядки шостого розділу надійшли до серця автора природно, тому вони були написані два рази. Аби не зашкодити природному викладу тексту, ми залишили все в недоторканому вигляді, без жодних змін. Можливо, у цьому криється таємниця.
Брате мій, що дбає про земні задоволення й потерпає від хвороби! Якби ж тільки цей світ був вічним, і смерть не чатувала на нас на земному шляху, якби ж не віяв вітер розлуки та руйнацій, і якби ж тільки не було духовних зим у цьому катастрофічному та буремному майбутньому, — я би тоді разом з тобою оплакував твій тяжкий стан, мій хворий брате. Але світ все одно скаже нам: «Це кінець, на вихід!», попри всі наші рюмсання та голосіння. Отже, ми повинні зректися від любові до нього, — про це й застерігає хвороба, — поки світ не встиг вигнати нас. Ми маємо відцуратися від профаного, перш ніж цей світ покине нас напризволяще. То ж хвороба тлумачить у наші вуха та серця такий смисл буття: «Тіло твоє не створене з каменю чи заліза. Натомість, воно складається з різних речовин, що мають природну властивість розпадатися. Тому полиш свою пихатість, утям свою слабкість, пізнай свого Владаря! Збагни свій обов’язок, зрозумій, з якою метою ти прийшов у цей світ!»
І пам’ятай, що всі земні радощі — нетривалі та скороминущі, а надто недозволені задоволення, що тягнуть за собою лишень гріхи, біль та спокуту, тому плакати та нарікати через втрачені задоволення з причин хвороби не варто; натомість краще подумай про духовне поклоніння та потойбічні нагороди, що криються в твоїй хворобі, та насолодися ними!
СЬОМІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, брате, що втратив смак здоров’я! Твоя хвороба ніяким чином не псує смаку здоров’я як божественного благословення, що його подарував тобі Творець! Навпаки, хвороба змушує тебе відчувати смак здоров’я та навіть примножувати його. Як відомо, все те, що триває надто довго з часом втрачає свою дію. Вчені мужі недарма істинно кажуть:
اِنَّمَا الْاَشْيَاءُ تُعْرَفُ بِاَضْدَادِهَا
«Все пізнається в порівнянні»
Приміром, без темряви неможливо збагнути суть світла, оскільки воно просто втратить свій смак. Без холоду людина не зможе відчути спеку й отримати від неї насолоду. Без відчуття голоду їжа не матиме смаку. Без спраги смак води не буде приємним. Без хвороби людина не пізнає радощів буття. Без хвороби цінність здоров’я втрачається.
Оскільки Мудрий Творець (аль-Фатир аль-Хакім) воліє дарувати людині всілякі щедроти, змушуючи її відчувати радощі, даровані Ним, а також виявляти вдячність за благословенні дари від Творця. Тому Він оснащує людей необхідною кількістю органів, щоб завдяки ним людина могла відчути все розмаїття нескінченних благ. Але так само Господь окрім здоров’я та втіхи може дати людині відчути гіркоту хвороби та негараздів.
Я запитую тебе: «Якби цієї хвороби не було в твоїй голові, руці чи животі, чи зміг би ти відчути приємний смак здоров’я, що пронизував би твої голову, руки та шлунок? Чи подякував би ти Творцеві? Звісно, що ні! Можливо ти навіть і не задумувався б над цим, а просто безтурботно витратив би своє здоров’я на легковажність та розпусту».
ВОСЬМІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, хворий, що думає про потойбічний світ! Хвороба, неначе мило, змиває з тебе бруд гріхів твоїх. Із достовірних хадисів ми дізнаємося, що хвороби постають спокутуванням гріхів. В одному з хадисів мовиться: «Так само, як плід стиглого дерева падає на землю, коли його струшують, так і тремтіння віруючого хворого струшує з нього гріхи».
Гріхи — це вічні хвороби в потойбічному житті, втім і в цьому земному житті вони уособлюють духовні недуги серця, совісті та людської душі. Однак якщо ти виявляєш стійкість та терплячість, то зможеш позбутися багатьох вічних хвороб через ці тимчасові фізичні недуги.
Якщо ти не зважаєш на гріхи, не відаєш потойбічного світу та Аллага, то хвороба твоя в мільйон разів страшніша за цю маленьку недугу, що криється всередині тіла твого! Тобі слід бідкатися через це! Оскільки твоє серце, душа й нафс нерозривно пов’язані з усім, що складає цей світ, і якщо цей тісний зв’язок втрачається, то на тілі твоєму відкриваються численні рани. А надто якщо ти не відаєш нічого про потойбічний світ, уявляючи смерть як відхід у вічне небуття, то духовне тіло твоє покривається синцями та недугами. Перш за все, необхідно знайти ефективні ліки від недуг твого пораненого хворого духовного тіла. Такими ліками постають віра (іман) та правильні переконання, основу яких становлять віра й визнання могутності та милосердя Творця через власні безсилля та слабкість.
Отже, усі ті, хто не пізнав Аллага, живуть у світі, в якому рясніють біди та нещастя; світ же тих, хто пізнав Творця, наповнений світлом і духовною відрадою. Вони відчувають це залежно від сили їхньої віри в Господа. Під силою духовного блаженства, радості, зцілення й втіхи, що випливають із віри (іману), біль від незначних матеріальних хвороб тане й щезає.
ДЕВ’ЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, хворий, що пізнав свого Творця! Біль і страх перед хворобою пояснюються тим, що вона іноді спричиняє смерть. Смерть в очах невідання та безтурботності, на перший погляд, здається страхітливою, тому й хвороби, які можуть стати причиною смерті, відлякують та викликають пересторогу.
По-перше, запам’ятай, що час смерті заздалегідь визначений. Часом бувало, що здорові люди, які проливали сльози на чолі важкохворих, помирали, а важкохворі — одужували.
По-друге, смерть не така страшна, якою може здатися попервах. У багатьох трактатах «Рісале-і Нур» ми дуже чітко й беззаперечно стверджували через світло Священного Корану, що смерть для віруючих людей — це звільнення від пут життєвого шляху, від поклоніння, яке є обов’язковим приписом для кожного в цьому світі, це можливість побачити дев’яносто дев’ять зі ста друзів та родичів, які відійшли у вічність, це повернення на справжню Батьківщину, на благодатні землі, де можна віднайти вічний спокій та блаженство; це щось на кшталт запрошення вийти з темного підземелля та відвідати райські сади, це своєрідна черга за винагородою людині від Милосердного Творця за її служіння.
Оскільки це істинна природа смерті, тому потрібно дивитися їй у вічі не з жахом, а навпаки як на зародок щастя та милосердя. Ба більше, страх смерті в деяких праведників зумовлений не жахом перед лицем смерті, а радше помислом благодіянь в їхньому земному житті. Так, смерть для праведної людини — це ворота милосердя, тоді як для заблуканої людини — вир вічної мряки.
ДЕСЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, хворий, якого долають пута тривоги! Тебе бентежить важкість перебігу недуги. Але ж така збентеженість лише посилюватиме її. Намагайся не хвилюватися, якщо бажаєш, щоб твій стан поліпшився. Іншими словами, подумай про переваги хвороби, про винагороду за неї та про те, що вона хутко мине. Полиш свою збентеженість, вирви з коренем хворобу.
Так, тривога лишень підсилює твій немічний стан, оскільки крім фізичної хвороби вона породжує духовну недугу, а це погіршує перебіг фізичного захворювання. Якщо ж ти покірно подумаєш про мудрість хвороби, то цей бентежний стан зникне, а фізична недуга послабиться та частково мине.
Зокрема, через надмірну призирливість та тривогу, фізична хвороба може посилитися в десять разів, тоді як зі зникненням тривоги вона зменшиться в десять разів. Ба більше, тривога не лише посилює хворобу, але й уособлює докір Божественній Мудрості, критикує Милосердя Господа та самого Творця, а це все лише посилює хворобу. Так, вдячність лише збільшить блага, а скарги та тривоги посилюють недуги та нещастя.
Власне цей тривожний стан уособлює хворобу. Ліки від неї — це лише пізнання мудрості хвороби. Оскільки ти усвідомив її суть та мудрість, то прийми ж ці ліки проти тривоги та зцілися. Замість скарг вияви мудрість та промов:
اَلْحَمْدُ لِلّٰهِ عَلٰى كُلِّ حَالٍ
(Альхамду ліллягі ‘аля куллі халь)
«Слава Аллагу в будь-якому стані»
ОДИНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, нетерплячий хворий брате! Хоча хвороба й завдає тобі фізичного болю, але все ж водночас викликає духовну насолоду, оскільки попередній період хвороби й болю до сьогодні минув, залишивши по собі нагороду. А оскільки прийдешній період хвороби й фізичних страждань ще не настав, отже, поки немає місця для болю й смутку, і тому не варто краяти собі душу гризотами та журитися. Через свою надмірну тривогу ти втрачаєш терпіння. Якщо ж час хвороби й болю до сьогоднішнього дня вже сплинув, тоді варто подякувати Всевишньому та порадіти. Отже, чи є сенс журитися в такому разі?.. Прийдешні дні ще не настали, а тому це безглуздо думати й страждати в ці хвилини через хворобу та біль, яких ще немає… Так, період хвороби в минулому стане сьогодні приводом для радощів, а час майбутніх страждань ще не настав, тому не марнуй сил та терпіння, а натомість зосередь їх у боротьбі з болем, що долає тебе в цю хвилину. Повторюй: «Йа Сабур» і терпи.
ДВАНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, хворий, що через свою хворобу позбавлений можливості здійснювати поклоніння та молитви, тому шкодує про це! Знай, що в хадисах прописано, що благочестивий вірянин, позбавлений можливості здійснювати молитви (вірд) через хворобу, отримує нагороду (саваб) в повному обсязі за неї протягом періоду своєї хвороби. А якщо хворий, наскільки йому дозволяє його стан, терпляче виконує обов’язкові релігійні приписи (фарзи), то сама хвороба щиро надолужить виконання необов’язкових приписів сунни. До того ж саме хвороба виявляє слабкість людини та її безпорадність, і людина у хворобливому стані починає звертатися до Всевишнього. Ба більше, Аллаг наділив людину безпорадністю й нескінченною слабкістю, аби вона благала Господа про допомогу в молитвах.
قُلْ مَا يَعْبَؤُا بِكُمْ رَبّٖى لَوْلَا دُعَٓاؤُكُمْ
Тобто: “Якщо ви не здійснюватимете молитву (дуа), то який же від вас зиск?”
У цьому аяті мовиться про те, що призначення людини це повсякчас молитися, звертатися по допомогу до Творця Всесвіту (ду’а). Зокрема хвороба постає однією з вагомих причин щирого звернення до Аллага. Із цієї точки зору, слід не лементувати, натомість подякувати Аллагу. Джерелом молитви, віднайденим через хворобу, не варто нехтувати після одужання.
ТРИНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, нещасна людино, що потерпає від хвороб! Хвороба постає найважливішим скарбом для деяких людей, найціннішим даром від Господа. Кожен хворий може саме так уявити собі свою хворобу.
Оскільки людині не дано знати час смерті, то Всевишній Аллаг завдяки своїй мудрості приховав це від неї, аби позбавити людину від цілковитого відчаю та недбалості, натомість утримати її між страхом та надією. Отже, людина зможе зберегти два світи — земний та потойбічний. Оскільки смерть може спостигнути людину в будь-який момент, і якщо таке трапиться в недбалості й безтурботності, то це значним чином зашкодить її вічному життю. Хвороба розсіює безжурність, завжди варто пам’ятати про потойбічний світ та смерть і належним чином підготуватися до свого відходу в засвіти. Інколи хвороба може принести таку користь, що людина за двадцять днів набуває духовного ступеню, що його деяким іншим людям не під силу здобути й за двадцять років життя! Як приклад можу навести історію двох моїх учнів, нехай упокоїть їхні душі Милостивий Аллаг! Один з них — Сабрі з Іламу, а інший — Везирзаде Мустафа із поселення Ісламкьой. Я був невимовно вражений, наскільки ці дві людини були щирими та духовно розвиненими у вірі та служінні Господу, попри їхню неписьменність. Я того не міг осягнути розумом. Але вже після їхньої смерті я збагнув, що вони обидвоє важко хворіли. Завдяки хворобі ці молодики виявляли найвищу ступінь побожності та богобоязливості, на відміну від своїх товаришів, які перебували в стані безжурності та недбалості й не виконували релігійних приписів. Із волі Аллага ці два роки їхнього земного шляху, оповитого хворобами та стражданням, стали запорукою для мільйона років блаженства в раю.
Нині я сподіваюсь, що моя молитва за їхнє здоров’я, Ін шаа Аллаг, стала джерелом для їхнього благодатного існування в потойбічному світі. Я гадаю, що ці дві людини за такий короткий проміжок часу зискали благодать рівну десяти рокам праведного існування. А якби ж вони, зачмелені молодістю та безтурботтям, піддалися земним спокусам, і смерть спіймала їх у бруді та розпусті, то замість невичерпної духовної скарбниці, вони б залишили по собі могилу — лігво для скорпіонів та змій.
Ось такі переваги несуть в собі хвороби, тому не варто зчиняти лемент та голосіння від скарг, а натомість радше подякувати Творцеві та покластися на Його Милосердя.
ЧОТИРНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся саме до тебе, хворий із заволокою на очах! Якби ж ти тільки знав, яке світло й духовне прозріння містяться під заволокою на очах хворої та благочестивої людини, то ти подякував би сто тисяч разів своєму Милостивому Творцеві (ар-Рахім)!
Для глибшого розуміння моїх словесних «ліків» розповім тобі про такий випадок. Одного дня тітка Сулеймана, мого вірного помічника протягом восьми років із поселення Барла, втратила зір. Ця праведна жінка чудово ставилася до мене. І якось, перестрівши мене коло мечеті, попрохала помолитися за те, щоб до неї повернувся зір. І тоді я здійснив праведність задля цієї благословенної та блаженної жінки своєрідним заступництвом у молитві, звернувшись до Аллага зі словами: «Господи, розплющ очі цій жінці заради її праведності!» І тоді на другий день після моєї молитви до нашого поселення прибув офтальмолог із Бурдура і повернув їй зір. Утім, сорок днів потому ця нещасна знову втратила зір. Я впав у розпач і почав молитися Господу з проханням повернути їй зір. Ін шаа Аллаг, Господь прийме мої моління за неї (дуа) для її вічного життя. Інакше б мої молитви стали б для неї баддуа, бо їй залишалося жити після того всього лише сорок днів. Сорок днів потому земний шлях цієї жінки завершився. Але замість сорока днів старечого існування та споглядання на жалюгідні сади Барли, вона отримала сорок тисяч благодатних днів споглядання райських садів із могили, оскільки була вельми праведною та чистою людиною.
Так, якщо віруюча людина втратить зір та покине цей світ незрячою, то у вічному житті вона побачить набагато більше світла, ніж усі інші люди. У земному житті ми спостерігаємо за багатьма тими речами, що їх не можуть побачити незрячі віряни, але натомість після відходу у вічне життя вони зможуть спостерігати набагато більше, ніж інші небіжчики. Ці віруючі люди зрітимуть із могили на райські сади, ніби через бінокль, що показує найвіддаленіші місцини.
Отже, так само як ці люди побачать у своїх могилах світло райських садів, так і ти через свої подяку Всевишньому Аллагу та терпіння зможеш побачити це під заволокою очей твоїх. Офтальмологом, що зніме з них завісу й подарує тобі зір, стане Священний Коран.
П’ЯТНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся до тебе, хворий, що стогне в розпуці! Поглянувши на зовнішню форму хвороби, не лементуй! Радше зверни увагу на суть свого захворювання і, можливо, тобі стане легше! Зрозумій одне: якби хвороба не несла в собі хоч крихту добра, то Милостивий Аллаг (Ар-Рахім) не посилав би її слугам своїм!
Зокрема, у достименному хадисі мовиться таке:
اَشَدُّ النَّاسِ بَلَاءً اَلْاَنْبِيَاءُ ثُمَّ الْاَوْلِيَاءُ اَلْاَمْثَلُ فَالْاَمْثَلُ اَوْ كَمَا قَالَ
Тобто, саме кращих із кращих, найбільш досконалих людей спіткали біди та труднощі. Передовсім пророк Айюб (мир йому), інші пророки (мир їм), праведні люди (аулія) розцінювали хвороби, від яких фізично потерпали, як щире поклоніння та дар від Милостивого Господа (ар-Рахман), терпіли та дякували Творцеві. Вони розцінювали хворобу як своєрідну хірургічну операцію, здійснену милістю Творця.
Хворий, що потерпає від недуги! Якщо ти бажаєш приєднатися до них, то маєш запастися терпінням та дякувати Господу. Якщо ти почнеш ремствувати, то вони не приймуть тебе до свого каравану. Так, ти потрапиш до прірви з іншими безтурботними грішниками, обереш шлях пітьми.
Так, існують смертельні хвороби, через які хворий отримує найвищу ступінь праведності — ступінь мученика (шахіда). Приміром, до таких хвороб відносять мор, хвороби, пов’язані з пологами*, з пожежею, з утопленням, болями в животі. Поза тим існують т.зв. благосні хвороби, які призводять до смерті, втім дозволяють людині отримати ступінь аулія (праведника).
Крім того, неміч послаблює любов та інтерес людини до всього мирського, а разом з тим полегшує розставання з цим світом, яке для мирських людей стає уособлення гіркоти; а інколи хвороба навіть змушує полюбити це розставання.
*Ця хвороба дозволяє набути ступінь шахіда протягом сорока днів після пологів.
ШІСТНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся нині до тебе хворий, що нарікає на лихо та печаль! Хвороба дає можливість людині виявити найшляхетніші риси в житті — повагу, милосердя та співчуття до лиха іншого, без яких людина стала би жорстокою та здичавілою істотою. Наведу в якості прикладу рядки з аяту:
اِنَّ الْاِنْسَانَ لَيَطْغٰى ۞ اَنْ رَاٰهُ اسْتَغْنٰى
“Але ж ні! Порушує людина межі, коли здається їй, що вона не потребує нічого.”(Коран, 96:6-7)
Їхній смисл такий: внутрішній дух, голос людини (нафс), що перебуває в достатку та здоров’ї, не виявлятиме співчуття та доброзичливого ставлення до хворого ближнього свого, що потребує милосердя та допомоги, допоки неміч не здолає його. І тільки тоді людина волею-неволею починає усвідомлювати свою скруту та безпорадність, починає виявляти повагу та турботу до інших братів своїх по нещастю.
Така людина виявляє шану до братів, що прийшли навідати його та допомогти. Базисом соціальної взаємодії людини з іншими є вияв милосердя та співчуття до брата свого в біді. Окрім цього, ключовим рисою ісламу постає так само співчуття до ближнього, допомога в скруті або молитва, чи принаймні вияв словесної турботи про стан ближнього. Ці дії прописані в сунні і є складниками благодіяння (саваб).
СІМНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся саме до тебе, хворий, що нарікає на неможливість здійснювати благодіяння через хворобу! Ти маєш бути вдячним Господу! Адже хвороба — це джерело для здійснення найщиріших благодіянь! Хвороба — це запорука отримання немічним та їхнім опікунам божественної винагороди та прийняття Господом молитв (дуа). Загалом турбота про хворих та немічних людей без надмірного обтяження їх є духовним приписом (сунною) з метою спокутування людиною своїх гріхів.
Існує хадис про те, що людина може попросити в хворого помолитися за неї, адже Аллаг завжди прихильно приймає молитви від немічної людини. Великою благодаттю для вірянина постає турбота за хворими, а надто якщо хворі — це близькі родичі, приміром, батьки. Отже, Аллаг дарує величезну милість та щастя людям, що опікають немічних людей, надають духовну розраду та втіху їхнім понівеченим душам. Направду істиною найвищої формації є безумовна любов батьків до своїх дітей. Відповідно Аллаг дарує милість і дітям, які піклуються про своїх хворих батьків, виявляють любов та повагу до них у відповідь на безумовну батьківську любов! Така найвища міра гуманності та емпатії дітей до своїх хворих батьків привабить янголів, і вони скажуть: «Ма ша Аллаг! Баракаллаг!» До того ж щирі поривання дітей виявити співчуття до своїх немічних батьків значно полегшать муки та страждання від хвороби та зведуть їх нанівець.
Важливим питанням постає прийняття Всевишнім Аллагом молитов від немічних людей. Протягом тридцяти-сорока років я звертався до Бога з проханням зцілити мене від остеохондрозу. Пізніше я збагнув таку річ: Господь посилає людині хворобу, аби вона звернулася з молитвою до Нього. Але оскільки молитва не може усунути саму себе, то зрозуміло, що її результат звернений до Потойбічного світу*, а власне сама молитва постає своєрідним поклонінням. Так, людина, розуміючи всю гіркоту власної безпорадності, шукає підтримки у Всевишнього Аллага. За всі тридцять років невтомних молитов про зцілення до Творця, мені ніколи не спадало на думку відмовитися від них, незважаючи на те, що молитви мої залишилися без відповіді… Оскільки зцілення не надходить до хворого як результат його безупинних молінь до Творця, а радше як результат милості від Мудрого (аль-Хакім) та Милостивого (ар-Рахім) Аллага. Ба більше, якщо прохання не виповнилися Господом у потрібний спосіб, то це зовсім не означає, що воно не було почуте Всевишнім Аллагом. Адже Господь краще над усіх нас відає про те, що нам буде корисніше в житті. Так, буває часом, що Творець приймає наші прохання щодо земного буття, але скеровує їхні результати на благо нашого майбутнього вічного життя…
Молитва, що лунає з немічних вуст людини, іскріє щирістю, бо сповита журбою, сумирністю та безпорадістю. І вона буде почута Всевишнім Аллагом! Саме хвороба є джерелом цієї молитви. Цією молитвою мають скористатися як хворий вірянин, так і люди, що доглядають за ним.
*Деякі хвороби стають причиною для молитви (дуа). Якби дуа спричинило усунення хвороби, то це означало б, що дуа повинно було б стати причиною для самоусунення хвороби, а це неможливо.
ВІСІМНАДЦЯТІ ЛІКИ
Я звертаюся саме до тебе, хворий, що забув про вдячність та ремствує на свою долю! Скарга людини виникає через обмеження в правах. Але нащо ти тоді жалієшся, твоїми правами ніхто не нехтував… Натомість в твоєму житті побутує багато речей, за які ти мусиш завдячувати, але ти не дякуєш за них. Замість того, аби шляхетно виконати обов’язок подяки Аллагу, ти починаєш нарікати, буцімто вимагаєш своїх прав. Тобі не варто порівнювати себе зі здоровими людьми, краще поглянь на немічних, яким ще важче від тебе, і подякуй Господу! Так, якщо ти зламав руку, то зверни увагу на людей, у яких зламані обидві руки! Якщо ж у тебе немає ока, то подивися на життя незрячих людей! І подякуй Всевишньому!
Отже, ти не маєш права жалітися, споглядаючи на тих людей, хто володіє більшою кількістю благ, ніж ти. Навпаки, ти маєш споглядати на більш знедолених від тебе людей і дякувати Творцеві! Потаємний смисл цих моїх слів тлумачиться в деяких інших трактатах, їхній короткий зміст я нині спробую тобі оповісти.
Тож уявімо собі убогого чоловіка, якого хтось підвів на вершину мінарета, підносячи на кожній сходинці йому дари, тоді як свій найдорожчий подарунок цей злидар отримав на самій вершині. За це людина очікувала почути слова подяки. Наскільки невдячним й несправедливим стане випадок, коли ця вередлива людина замість слів подяки, почне скаржитися на те, що цей мінарет не достатньо високий, бо вона воліла би піднятися ще вище!
Так, людина з небуття приходить у буття не в подобі каменю, тварини чи рослини, втім у подобі людини, до того ж мусульманина. Значну частину свого життя така людина перебуває здоровою, володіючи значною часткою благ та дарів. Втім, попри це, виявляти нетерплячість, ремствувати, ніби критикуючи Всевишнього Творця, і нарікати: “За що все це спало на мою голову?!”, — постає ще більш небезпечним духовним недугом, ніж матеріальна хвороба. З деяких причин людина не заслуговує на такі блага, як здоров’я, або ж через своє надмірне зловживання благами чи з власної волі втрачає їх… Так само, як біль посилюватиметься, якщо битися зі зламаною рукою, так і скарга погіршуватиме хворобу.
لِكُلِّ مُصٖيبَةٍ اِنَّا لِلّٰهِ وَاِنَّٓا اِلَيْهِ رَاجِعُونَ
Виявить мудрість та людина, яка слідуватиме рядкам: «У часи лиха ми всі підпорядковані волі Аллага і належимо йому, врешті-решт до Нього й повернемося!», виявить терпіння, покору Всевишньому Аллагу, допоки її хвороба не мине.
ДЕВ’ЯТНАДЦЯТІ ЛІКИ
Усі імена Прекрасного Аллага — прекрасні, оскільки сам Аллаг назвав їх “Асма аль-хусна” (“Прекрасні Імена”). З-посеред усіх творінь життя постає найтоншим, найпрекраснішим, всеосяжним дзеркалом, що відображає Імена Творця! Відображення прекрасного — прекрасне. Дзеркало, що відображає красу, — гарне. Подібно до того, як все те, що відображається в цьому дзеркалі і походить від цієї краси — прекрасне. Так само, всі події життя — прекрасні, бо демонструють красиві візерунки Прекрасних Імен Творця.
У випадку, якщо наше життя протікає спокійно та одноманітно, воно буде неповноцінним дзеркалом, викличе лишень журбу й тугу. Так, людина, стаючи жертвою нудьги, піддається спокусі та веде аморальне та безцільне життя. Це відбувається тому, що така людина втрачає цінність життя, намагається якомога швидше згаяти відведений їй дорогоцінний час у земному житті.
Утім, життя, яке минає у вирі руху та трансформацій, стає соковитішим та барвистим, тому від цього цінність його лише примножиться. Попри всі лиха та негаразди, людина аж ніяк не забажає його втратити! Вона нізащо в житті не ремствуватиме: «Сонце ще не сіло!» або ж «Ніч ще досі не минула!»
Якщо ти спитаєш у заможного чоловіка, що б’є байдики, лежачи в ліжку, як у нього справи, то він неодмінно відповість: «Час спливає для мене надто повільно! Я волів би знайти якусь розвагу, тож пограймо в шахи!» або ж: «Нам потрібно розважитися, аби згаяти час!» Також з його вуст лунатиме: «Мені бракує цієї речі, і я волів би спробувати зробити ось це!»
Або ж навпаки запитайте у бідної, працелюбної людини, як тягнуться її дні, якщо вона — розумна, то неодмінно відповість: «У мене все гаразд, Слава Господу! Я працюю, але все одно дякую Богу за сонечко на небі! Якби ж лише дні були довші, то я б встиг зробити значно більше! Життя минає, все тече та змінюється. Втім, і всі мої лиха та страждання також минуть!» Така людина пізнає всю духовну цінність життя, з невимовним жалем на серці шкодуватиме про скороминущість свого земного шляху. Так, кожен із нас наполегливою працею пізнає смак життя та його значущість. Натомість відпочинок та здоров’я морально обтяжують життя, роблять його гірким на смак, тому людина жадає, аби воно якомога швидше минуло.
Я ще раз звертаюся до тебе, хворий брате! Пам’ятай ще з текстів інших трактатів, що небуття постає джерелом усіх бід, негараздів, зла та гріхів, це — морок та пустка. Подібні до небуття стани, такі як: відпочинок, тиша, спокій та інші стани оповиті смутком, тому й змушують людину відчувати свою нікчемність та безпорадність.
Натомість людина здатна пізнати всю повноту та істину буття лише через безперервний рух та розвиток. Фізична недуга тягне за собою духовне очищення, возвеличення духу, фокусування енергетичного потенціалу людини на одужання усіх частин тіла та органів, згодом виявляє всю багатогранність Імен Аллага. Хвороба постає гостем у тілі, а коли вона виконає свої функції, то полише тіло та скаже здоров’ю: “Прийди на моє місце, поглянь на обов’язки, віднині — це твій дім”.
ДВАДЦЯТІ ЛІКИ
Хворий брате, що шукає ліків від недуги! Пам’ятай про те, що хвороби поділяються на два види: справжні та уявні. Якщо йдеться про справжню хворобу, то ліки від неї містяться у великій аптеці, яка зветься земною кулею. Ці ліки вимагають хвороби. Всевишній Аллаг створив ліки від кожної хвороби. Людині дозволяється приймати ліки від своєї хвороби, втім варто пам’ятати, що зцілення від недуги залежатиме лишень від волі Всевишнього Творця.
Дотримуватись порад благочестивих побожних лікарів являє собою важливий лікарський засіб, оскільки більшість хвороб походить від зловживань, ненажерливості, марнотратства, гріхів, розпусти та необережного поводження. Людині задля одужання необхідно дотримуватися усіх порад та рекомендацій релігійних лікарів, оскільки вони оберігають хвору людину від різноманітних зловживань та марнотратства, полегшуючи її вкрай важкий стан. У разі якщо хворий дотримуватиметься усіх рекомендацій лікаря, то невдовзі він почуватиметься ліпше, зцілиться від недуги.
Якщо йдеться про уявні хвороби, то найкращими ліками від них буде просто не помічати їх, не надавати їм жодного значення, бо в разі якщо хворий буде надто перейматися через них, то уявні хвороби посилюватимуться. Натомість якщо не надумувати собі зайвого, то такі недуги швидко минають. Так само як і з бджолами: якщо людина сполохне їх, то вони злітаються усебіч, і, навпаки, якщо не звертає на них уваги, то бджоли розлітаються.
Отже, чим більше значення людина надасть власній уяві, спричиненій мотузкою, що гойдається в темряві, тим більш похмурі картини ця уява відтворить, і, можливо, змусить людину тікати, як дурня. Якщо людина не зважатиме на це, то збагне, що це ніяка не змія, а звичайна мотузка. Згодом просто посміється над своїм страхом.
Якщо ця т.зв. уявна хвороба триватиме довго, то вона стане дійсною. Ця надокучлива недуга долає загалом полохливих людей. Оскільки цим людям притаманно робити з мухи слона, то вони втрачають надію. Така підозрілість лише збільшуватиметься, якщо хворий звернеться до непрофесійних або несовісних лікарів. Так, заможна людина ризикує втратити своє майно, а бідняк — здоров’я та думку.
ДВАДЦЯТЬ ПЕРШІ ЛІКИ
Моє звернення адресоване до тебе, хворий брате! Твоя хвороба оповита пеленою фізичного болю, від якого ти повсякчас потерпаєш! Утім, не засмучуйся, адже поруч із болем ти маєш змогу відчути всю повноту духовної насолоди, джерелом якої є турбота про тебе з боку батьків або інших родичів. Ти ніби поринаєш спогадами в дитинство.
Ба більше, твої друзі та знайомі, яких ти давно не бачив або з якими ти з певних причин давно не спілкувався, знову нагадають про себе і протянуть руку помочі та турботи. Повір, що твій фізичний біль і краплини не вартий порівняно з тією духовною відрадою від спілкування та турботи про тебе з боку оточення.
Ба більше, всі люди, яким ти служив або виявляв свою прихильність нині можуть потурбуватися про тебе. Так, ти станеш паном над усіма ними. Отже, ти можеш радіти, бо через хворобу тебе окрилюватиме втіха від турботи про тебе та милосердя від багатьох родичів та друзів. І водночас ти могтимеш перевести подих від важкої праці, що спіткала тебе в житті.
Отже, цей жалюгідний фізичний біль не може нівелювати всіх благ від духовної втіхи і насолоди, що ти їх отримаєш від небайдужих людей. Тому не нарікай на долю, натомість подякуй Всевишньому!
ДВАДЦЯТЬ ДРУГІ ЛІКИ
Я звертаюся саме до тебе, брате, розбитий паралічем! Перш за все волію повідомити тобі благу звістку про те, що цей недуг — благословення для вірян. Я неодноразово чув від праведних людей про це, але не знав смислу тих слів.
Але одного разу мені спало на думку, що праведні люди, аби убезпечити себе від духовних небезпек цього світу та отримати вічне щастя, добровільно дотримувалися двох принципів.
Перший принцип — це так званий Рабітатуль маут, суть якого полягає в тому, що все живе на землі — тлінне, і людина — як смертна істота — має божественну місію на цій землі. Тому послідовники цього принципу намагалися докладати неабияких зусиль заради Вічного життя.
Другий принцип полягає в аскезі для того, щоб врятуватися від шкоди нафса й сліпих почуттів.
Я звертаюся до тебе, брате мій, що втратив через параліч половину свого тіла!
Ці два короткі та прості принципи надані тобі поза твоїм бажанням. Хворе тіло твоє повсякчас нагадує про цю істину щодо тлінності нашого земного буття. Цей світ не стане тебе душити, а безтурботність не осліпить тебе. Так, нафс вже не в змозі подолати тебе, тому твої земні бажання не введуть тебе в оману.
Отже, згідно зі смислом віри, завдяки покірності та упованню на Творця, той вірянин, чиє тіло розбите паралічем, отримає за короткий строк таку ж користь, що її здобула праведна людина через аскетизм. І тоді важка хвороба стане мізерною.
ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІ ЛІКИ
Я звертаюся саме до тебе, самотній, бідний, зневірений через хворобу брате, що мешкає вдалині від рідного краю! Тобі співчувають навіть жорсткі та немилосердні люди! Ти відчуєш милосердя Всевишнього Творця через щиру віру в Нього, знання про Нього, свій немічний стан через хворобу, а також через свою віддаленість від Батьківщини! На початку кожної сури Всевишній Аллаг величає Себе Милостивим (ар-Рахман) та Милосердним (ар-Рахім). Його милосердя — вельми багатогранне, оскільки воно постає перед нами в багатьох виявах: через турботу матерів про своїх дітей, через розквітання природи навесні та час, коли земна поверхня наповнюється благами, через велич райських садів, уся повнота яких являє собою всього лишень одне-єдине оприявлення Його милості!
У тебе є всі блага, якщо ти прийняв Господа в серці своєму, адже Його турбота дає тобі сил та наснаги. У разі якщо ти не виявиш віри та покори Творцеві, не надаси цьому значної ваги, тоді тебе огорне самотність на чужині.
ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТІ ЛІКИ
Моє звернення нині адресоване до всіх тих, хто дбає про безгрішних хворих дітей та людей похилого віку, які схожі на безгрішних дітей! У вас є можливість здійснити вельми важливу торгівлю, яка стосується Потойбіччя. Намагайтеся старанно скористатися нею!
Хвороби безгрішних дітей – це загартування їхнього тендітного організму, певна вакцина для вироблення імунітету від майбутніх життєвих труднощів, Божественне виховання. Однак, крім смислів щодо мирського життя, водночас існують і духовні смисли. Подібно до того, як для дорослих людей хвороби є спокутуванням гріхів, які служать їхньому духовному життю та очищенню, для дітей ці хвороби – це своєрідна вакцина, основа духовного зростання в майбутньому чи в іншому світі (ахіраті). Спокута, що випливає з цих хвороб, занотовується до книги діянь батьків, надто до книги благодіянь матері, яка, згідно з секретом милосердя, віддає перевагу здоров’ю дитини, а це встановлено знавцями істини.
Якщо йтиметься про догляд за людьми похилого віку, то крім великої віддяки за це, згідно з достовірними хадисами й на прикладі багатьох історичних подій відомо, що шукати благословення в літніх людей, особливо якщо це батьки, радувати їхні серця, удостоїтися їхніх молитов, служити їм вірою та правдою є основою для щастя та благополуччя в цьому та в іншому світах.
Численними фактами встановлено, що подібно до того, як щасливі діти, які цілковито підкоряються своїм літнім батькам, у відповідь удостоюються такого ж відношення від своїх дітей, так само й безталанні діти, що засмучують своїх батьків, окрім мук в ахіраті, несуть за це покарання і в цьому світі. Вони потерпають від численних бід та нещасть.
Так, вимогою Ісламу постає не лише догляд за своїми старими та немічними родичами або дітьми, але також допомога й турбота всім тілом та душею по відношенню до вірянина, особливо якщо він — поважна людина похилого віку, яка потребує твоєї допомоги. Оскільки згідно з істиною віри, віруючих людей пов’язує справжнє братерство.
ДВАДЦЯТЬ П’ЯТІ ЛІКИ
Моє звернення адресоване до вас, хворі та немічні брати! Якщо ви волієте отримати справжні, священні ліки зцілення від Всевишнього, то невпинно намагайтеся розвивати свою віру (іман), тобто використовуйте ці священні ліки (віру та зцілення) завдяки покаянню та зверненню до Творця з проханням про прощення гріхів через виконання намазу та поклоніння.
Через любов та надмірний інтерес до земних благ та радощів безтурботні люди глибоко прив’язуються до земного світу, втім їхнє велике та понівечене ранами духовне тіло принесе цим людям лише страждання. У багатьох трактатах ми наголошували на важливості віри (іману), яка надасть духовне зцілення покаліченому від ударів загибелі та розлук духовному тілу людини. Утім, я не хочу вас більше виснажувати, тому вимушений на цьому завершувати свою оповідь.
Ці духовні ліки, що звуться вірою, можуть стати вельми дієвими за умови виконання людиною обов’язкових релігійних приписів (фарз). Але земні радощі, заборонені Божественними законами, безтурботність, розпуста нівелюють дію цих ліків. Натомість хвороба викорінює безтурботність, земні бажання, заборонені розваги, тому необхідно скористатися нею собі на благо! Послуговуйтеся цими духовними ліками та вірою через звернення до Господа, постійні молитви та покаяння!
Нехай Всевишній Аллаг зцілить вас та перетворить вашу хворобу на спокуту гріхів! Амінь, амінь, амінь.
اَلْحَمْدُ لِلّٰهِ الَّذٖى هَدٰينَا لِهٰذَا وَمَا كُنَّا لِنَهْتَدِىَ لَوْلَٓا اَنْ هَدٰينَا اللّٰهُ لَقَدْ جَٓاءَتْ رُسُلُ رَبِّنَا بِالْحَقِّ
سُبْحَانَكَ لَا عِلْمَ لَنَٓا اِلَّا مَا عَلَّمْتَنَٓا اِنَّكَ اَنْتَ الْعَلٖيمُ الْحَكٖيمُ
اَللّٰهُمَّ صَلِّ عَلٰى سَيِّدِنَا مُحَمَّدٍ طِبِّ الْقُلُوبِ وَ دَوَائِهَا وَ عَافِيَةِ الْاَبْدَانِ وَ شِفَائِهَا وَ نُورِ الْاَبْصَارِ وَ ضِيَائِهَا وَ عَلٰى اٰلِهٖ وَ صَحْبِهٖ وَ سَلِّمْ
«Хвала Аллагу, який привів нас сюди. Ми б не йшли прямим шляхом, якби Аллаг не повів нас ним! Посланці Господа нашого приходили з істиною!» (Коран, 7:43).
«Преславний Ти! Ми знаємо лише те, чому Ти навчив нас. Воістину, Ти — Всезнаючий, Мудрий!» (Коран, 2:32).
“О Аллах, пошли благословення на Мухаммада, що є зціленням для наших сердець і ліками, здоров’ям для наших тіл і лікуванням, світлом для наших очей і сяйвом, і вітання і на його рід і на сподвижників!”