Сімнадцятий Лист
Доповнення до двадцять п’ятих ліків
Співчуття через смерть дитини
بِاسْمِهٖ وَ اِنْ مِنْ شَىْءٍ اِلَّا يُسَبِّحُ بِحَمْدِهٖ
В ім’я Аллаха! …Немає нічого, що б не прославляло Його хвалою…”(Коран, 17:44).
Звертаюся до свого любого брата в потойбічному житті Хафіза Халіда!
بِسْمِ اللّٰهِ الرَّحْمٰنِ الرَّحٖيمِ
وَبَشِّرِ الصَّابِرٖينَ الَّذٖينَ اِذَٓا اَصَابَتْهُمْ مُصٖيبَةٌ قَالُٓوا اِنَّا لِلّٰهِ وَاِنَّٓا اِلَيْهِ رَاجِعُونَ
Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного!
“Ми будемо випробовувати вас страхом, голодом, нестачею майна, людей та плодів. Сповісти ж добру звістку терплячим, тим, які, коли торкнеться їх лихо, говорять: «Ми належимо Аллагу і до Нього ми повертаємося!” (Коран, 2:155-156).
Брате мій, смерть твоєї дитини вельми засмутила мене. Але вислів اَلْحُكْمُ لله («на все воля Аллага») постає однією з підвалин ісламу, уособленням цілковитого смирення та упокорення долі. Нехай Аллаг надасть тобі терпіння. Нехай він зробить це покійне дитя твоїм заступником у потойбічному світі. У цих приписах ми наведемо П’ять пунктів, які принесуть добру звістку та справжню духовну розраду для тебе та інших праведних людей.
Перший Пункт
Тлумачення смислу фрази وِلْدَانٌ مُخَلَّدُونَ («вічні діти») у тексті Священного Корану:
«…що вони [діти] назавжди залишаться вічними та прекрасними дітьми у Вічному житті, вони будуть у подобі, що гідна Раю. У разі якщо їхні батьки потраплять до Раю, то вони матимуть вічне блаженство в обіймах своїх дітей, оскільки ці маленькі янголятка стануть джерелом втіхи та невимовного задоволення для своїх батьків, що його втіленням постає любов та ласка батьків до своїх дітей. Зокрема, це судження стосується тих, хто говорить, буцімто, що Рай — не місце для любові та ласки до дітей, оскільки там немає місця для продовження роду людського. Так, цей вислів із аяту وِلْدَانٌ مُخَلَّدُونَ [«вічні діти»] несе в собі благу звістку про те, що чиста та вічна любов батьків до своїх дітей (протягом тривалого часу в потойбічному житті) замість якихось десяти відносно коротких років, оповитих земними стражданнями та болем, уособлює в собі невимовно велике джерело втіхи та блаженства для вірян!»
Другий Пункт
Один чоловік перебував у в’язниці, коли до нього привели дитину. Цей відчайдушний ув’язнений потерпав від горя та власної безпорадності, бо не був у змозі забезпечити гідне майбутнє для своєї дитини через обтяжливі обставини в житті. Тоді ж милосердний правитель посилає до ув’язненого свою людину, кажучи: «Ця дитина — твій син, втім він водночас є моїм підданим. Тому я волію забрати його в свій прекрасний палац і виховати в своїй милості». Цей бідолашний в’язень плаче та повторює із невимовним жалем на вустах: «Я не віддам тобі свого сина, адже він — єдине джерело моєї втіхи та розради». Тоді ж друзі кажуть в’язню: «Твій смуток, друже, безглуздий та безпідставний, оскільки якщо ти шкодуєш своє дитя, то йому навпаки буде краще жити у величезному та розкішному палаці замість цього зруйнованого та темного підземелля, що зветься в’язницею. Якщо ти жалієш себе, шукаючи власної вигоди, то поміркуй: навіть якщо дитина залишиться тут із тобою, то користь від того для тебе буде мізерною, оскільки ти повсякчас ставатимеш свідком постійних бідкань свого дитяти в цьому стражденному місці. Якщо ж твоя дитина житиме в палаці, то й ти отримаєш безліч переваг, бо вона стане твоїм заступником перед правителем. Так, завдяки підтримці своєї дитини ти отримаєш милість правителя. Він виявить милосердя та забажає, аби ви зустрілися в палаці. Безумовно, правитель не кине дитину за ґрати на зустріч з тобою, натомість виведе тебе з в’язниці й покличе до свого палацу на зустріч із дитиною, втім за умови, якщо ти виявиш йому свою віру та покору…»
На прикладі цієї історії, мій любий брате, ти можеш побачити, якщо у вірян, подібних тобі, помирає дитя, то вони мають міркувати так: «Ця дитина ні в чому не винна, її Творець — Милостивий і Щедрий. Тому мої недосконале виховання та турбота не можуть аж ніяким чином порівнюватися з усією милістю та благодаттю від Творця. Він вивільнив дитину з темниці цього світу, оповитої муками та лихами, і відправив до Раю. Я маю радіти за своє дитя, за його щастя! Якби він зостався в цьому світі, то ким би став?.. Ніхто не знає. Ось тому я не шкодую його, бо знаю, що дитині моїй там буде краще. І разом із тим у мене немає ані крихти жалю до себе. Якби ж син залишився в цьому світі, то можливо подарував мені десять років тимчасової та оповитої смутком любові до себе. Навіть якщо б він став праведною та богобоязливою людиною, то неодмінно був би моїм помічником. Утім, полишивши цей світ, він стане моїм заступником у вічному житті, а також отримає вічне та блаженне життя в Раю, сповнене невимовної любові та турботи упродовж десятків мільйонів років. Звісно, людина, що втратила сумнівну та миттєву користь у земному житті, одержає відтерміновану на певний час користь у потойбічному житті. І тому їй немає сенсу бідкатися та ремствувати на свою долю.
Третій Пункт
Померла дитина була творінням Божим. Хоч дитя й належить Господу, але все одно тимчасово передається на опіку батькам у земному житті. Милостивий Творець Всесвіту волів, аби батьки служили дитині, а за це служіння в якості виплати та винагороди наділив їх любов’ю та ласкою до свого чада. І у разі якщо Милостивий та Мудрий Творець, що володіє майже всіма правами на своє творіння, зажадає забрати його в батьків-служителів, то розпач, безнадія та ремствування батьків на Творця в такому разі постануть виявом безтурботності та єресі.
Четвертий Пункт
Якби цей світ був вічним, якби буття людини в ньому тривало вічно, якби розлука була вічною, тільки тоді розпука та крайній відчай мали б смисл. Але оскільки світ — це наш тимчасовий прихисток, то всі ми потрапимо туди, куди пішла померла дитина. І ця смерть не є чимось особливим і притаманним лише цій нещасній дитині, натомість цей шлях — загальний для всіх живих істот на цій землі. Тому навіть розставання — тимчасове явище; оскільки в майбутньому ми всі зустрінемося як у потойбічному світі Барзах, так і в Раю. Отже, пам’ятаймо повсякчас вислів: اَلْحُكْمُ لِلّٰهِ — «На все воля Аллага». Той, хто дав, той і взяв. اَلْحَمْدُ لِلّٰهِ عَلٰى كُلِّ حَالٍ — «Слава Аллагу в будь-якому стані». Натомість запасися терпінням та подякуй Творцеві.
П’ятий Пункт
Співчуття є одним із найбільш витончених, найкрасивіших, наймиліших і найсолодших виявів Божественного Милосердя, це ніби еліксир світла. Це щось гостріше за любов. Це — найкоротший шлях до Всевишнього Аллага. Мирська, земна любов так само може осягнути рівень істинного духовного почуття, наблизитися до Всевишнього Аллага, подолавши різні перепони та митарства на своєму шляху. Утім, завдяки вияву милосердя людське серце здійснить цей шлях значно швидше — через звернення до Творця. Батьки безмежно люблять свою дитину так само, як увесь світ. Тож коли їхнє дитя йде в засвіти, і якщо вони насправді щасливі та істинно праведні люди, то вони відцураються від цього світу, пізнають Справжню Істину. Вони скажуть: «Оскільки світ цей тлінний, то не варто тримати його в своєму серці». Так, вони ніби переживають духовну єдність із Вічним Світом, куди поринуло їхнє дитя, набувають істинно високого духовного стану.
Люди, що обрали шлях безтурботності та омани, позбавлені щастя та радості, описаних у цих п’яти приписах. Уявіть собі стан літньої матері, вимушеної бачити свою єдину, усією душею виплекану дитину в агонії. Вона в розпуці уявлятиме смерть свого любого чада як вічну розлуку та відхід у небуття. Перед її очима поставатиме образ могили замість м’якого ложа. У її свідомості не буде навіть й думки про Рай Господній, Його щедрі дари. Ми можемо лишень уявляти крайній ступінь її відчаю й туги!
Отже, доктрина Ісламу про віру та покору Аллагу є шляхом досягнення щастя в обох світах — земному та потойбічному. Тому праведна людина має завше пам’ятати: «Творець дитини, що перебуває в передсмертному стані, навпаки таким чином звільняє її від пут земного буття та виведе до Раю, де зробить це чадо твоїм заступником та вічною дитиною. Слід пам’ятати про те, що розставання тимчасове, тому аж ніяким чином не варто бідкатися, натомість потрібно набратися терпіння та повторювати такі слова: اَلْحُكْمُ لِلّٰهِ ۞ اِنَّا لِلّٰهِ وَاِنَّٓا اِلَيْهِ رَاجِعُونَ («На все воля Аллага. Воістину ми всі належимо лише Йому, тому до Нього й повернемося»).
اَلْبَاقٖى هُوَ الْبَاقٖى
“(Аллах) Вічний, Він Вічний”
Саїд Нурсі