Суд в Ескішехірі та заслання в Кастамону
Противники релігії, спостерігаючи поширення «Рісале-і-Нур» та пробудження віри, забажали страти Бадіуззамана, навмисно ввели владу в оману, спровокувавши порушення кримінальної справи. Таким чином, у 1935-му році було відкрито справу проти Устаза, і він, разом зі ста двадцятьма своїми учнями, постав перед кримінальним судом Ескішехіри. Незважаючи на те, що в руках слідчих органів перебували всі книги і листи, вилучені під час обшуку, не було встановлено жодної провини. Проте, попри відсутність доказів, суд свавільно засудив Саїда Нурсі до одинадцяти місяців тюремного ув’язнення, а п’ятнадцять його учнів – до шести місяців. Решта сто п’ять учнів були виправдані. Тим часом, якби провину було доведено, Саїда Нурсі засудили б до смертної кари, а його товаришам визначили б тривалі терміни ув’язнення. Тому Бадіуззаман опротестував вирок, заявивши, що такого покарання заслуговує тільки якийсь дрібний злодюжка або конокрад і зажадав для себе або повного виправдання, або смертної кари, або сто один рік тюремного ув’язнення.
Опинившись у в’язниці Ескішехір, в умовах повної ізоляції, Саїд Нурсі і його учні піддавалися жорстоким тортурам. Однак, це не зломило духу Бадіуззамана, і в тюрмі він написав «Тридцяте Сяйво», а також «Перший Промінь» і «Другий Промінь» з книги «Промені». За допомогою Устаза і «Рісале-і Нур» чимало ув’язнених ставало на шлях виправлення, благочестивості та релігійності.
Недоброзичливці, цілеспрямовано провокуючи ситуацію в Іспарті та її околицях, поширювали чутки про те, що Бадіуззаман і його учні нібито будуть страчені. У свою чергу, глава уряду, побоюючись можливого заколоту, після арешту Бадіуззамана відвідує східні вілаєти. Однак Бадіуззаман протягом всього свого життя дотримувався правила позитивної діяльності. Він говорив: «Помилки кількох людей не можуть служити виправданням заподіяння страждань сотням людей». Тому в час настільки жорстоких гонінь не відбулося жодного інциденту. Бадіуззаман Саїд Нурсі постійно вчив своїх учнів терпінню, витримці і старанності у вірі. Кожен розумів, що Бадіуззамана звинуватили зумисно, щоб він не заважав поширенню безбожництва.
Після звільнення з в’язниці Ескішехір, Бадіуззамана заслали в місто Кастамону. Після вимушеного тривалого перебування в поліцейському відділку, його поселяють в будинку навпроти поліції, де безперервно стежать за ним наступні вісім років. Але і тут він продовжує поширювати світло Корану. Завдяки його наставництву, особливо в Інеболу, виростає безліч самовідданих, активних учнів. Так само, як учні з Іспарти, вони переписують і поширюють «Рісале-і-Нур». Ці праці стають дуже популярними і в Чорноморському регіоні країни.
***
Показовою є історія, що сталася в Кастамону і описана Саїдом Нурси в «Плодах віри».