Перший Додаток до Трактату «Крапелька»

هذه المناجاة تخطرت فى القلب هكذا بالبيان الفارسى

يارب بشش جهت نظر ميكردم درد خودرا درمان نمى ديدم

در راست مى ديدم كه دى روز مزار پدر منست

و در چپ ديدم كه فردا قبر منست

و ايمروز تابوت جسم پر اضطراب منست

برسر عمر جنازۀ من ايستاده است

در قدم اب خاك خلقت من و خاكستر عظام منست

چون در پس مينگرم بينم اين دنياء بى بنياد هيچ در هيچست

و در پيش اندازۀ نظر ميكنم در قبر كشاده است

و راه ابد بدور دراز بديدارست

مرا جز جزء اختيارى چيزى نيست در دست

كه او جزء هم عاجز هم كوتاه و هم كم عيارست

نه در ماضى مجال حلول نه در مستقبل مدار نفوذ است

ميدان او اين زمان حال و يك ان سيالست

با اين همه فقرها و ضعفها قلم قدرت تو اشكاره نوشته است

در فطرت ما ميل ابد و امل سرمد

بلكه هر چه هست, هست

دائرۀ احتياج مانند دائرۀ مد نظر بزرگى دارست

خيال كدام رسد احتياج نيز رسد در دست

هرچه نيست در احتياج هست

دائرۀ اقتدار همچو دائرۀ دست كوتاه كوتاهست

پس فقر و حاجات ما بقدر جهانست

و سرمايۀ ما هم چو جزء لايتجزا است

اين جزء كدام و اين كائنات حاجات كدامست

پس در راه تو از اين جزء نيز باز مى گذشتن چارۀ من است

تا عنايت تو دستگير من شود رحمت بى نهايت تو پناه من است

ان كس كه بحر بى نهايت رحمت يافت است

تكيه نه كند بر اين جزء اختيارى كه يك قطره سرابست

ايواه اين زندگانى هم چو خابست

وين عمر بى بنياد هم چو بادست

انسان بزوال دنيا بفنا است امال بى بقا الام ببقا است

بيا اى نفس نافرجام وجود فانى خودرا فدا كن

خالق خودرا كه اين هستى وديعه هست

و ملك او و او داده فنا كن تا بقا يابد

از ان سرى كه, نفى نفى اثبات است

خداى پركرم خود ملك خودرا مى خرد از تو

بهاى بى گران داده براى تو نگاه دارست

Примітка. Ця молитва на фарсі, незважаючи на свою стислість, містить дуже довгі істини. Вона, будучи надрукованою тридцять п’ять років тому в Анкарі, дуже сподобалася афганському послу Султан Ахмеду і він відправив частину тиражу в подарунок афганському шахові.

Оскільки її переклад наведено в «Путівнику для літніх» і в «Сімнадцятому Слові», тут вона представлена в оригіналі.

* * *

Ця частина була написана автором турецькою мовою

Повернена до зборів депутатів проповідь, написана в тисяча триста тридцять дев’ятому році (1922)

بسم الله الرحمن الرحيم

ان الصلوة كانت على المؤمنين كتابا موقوتا

«Коли ви звершите молитву, то згадуйте Аллага — стоячи, сидячи та лежачи. І коли ви опинитеся у безпеці, то звершуйте повну молитву. Воістину, молитва встановлена для віруючих у визначений час» (Коран, 4: 103)

О, борці за Іслам! О, володарі влади! Прошу вас вислухати десять фраз і кілька настанов цього бідолахи щодо одного питання.

По-перше, надзвичайне благо Всевишнього, що стоїть за цією перемогою, для свого продовження і збільшення вимагає подяки. Інакше кажучи, благо, не побачивши подяки, піде. Оскільки, за допомогою Аллага, ви врятували Коран від ворожого нападу, вам необхідно виконувати найбільш явні і тверді його веління – такі, як намаз, щоб його світло продовжувало сяяти над вами таким надзвичайним чином.

По-друге, ви обрадували ісламський світ, заслужили його любов і симпатію. Однак продовження цієї любові і цієї симпатії можливо лише за умови дотримання ісламських підвалин, адже мусульмани люблять вас в ім’я Ісламу.

По-третє, в цьому світі ви очолили гази і шахідів, що мають ступінь святих (ауліяуллах). І таким доблесним людям, як ви, необхідно прагнути до того, щоб за допомогою виконання твердих наказів Корану бути супутниками цієї світлої групи і в іншому світі. Інакше ж, будучи командирами тут, там ви будете змушені просити допомогу і світла у якого-небудь простого рядового. Цей ниций світ – з усіма його почестями і славою – не та цінність, яка могла б наситити, задовольнити, а також бути самоціллю таких людей, як ви.

По-четверте, громади цього ісламського народу (якщо навіть якась громада не робить намаз і є грішною) бажають, щоб на чолі них стояли релігійні люди. Навіть у всьому Курдистані найпершим питанням щодо будь-якого чиновника було: «Цікаво, чи здійснює він намаз?». Якщо робить, то йому повністю довіряють. Якщо ж не робить, то яким би здатним і сильним він не був, на нього дивляться з недовірою. Одного разу в племені Бейтуш-Шабаб спалахнув заколот. Я вирушив туди і запитав: «У чому причина?». Вони відповіли: «Наш каймакам не здійснював намаз і пив ракію. Як же ми можемо підкорятися таким безбожникам?!». Тим часом, говорили це самі й не робили намазу і займалися розбоєм.

По-п’яте, що більшість пророків прийшли на Схід, а більшість філософів – на Захід, є певним знаком одвічного Приречення, що вказує на те, що Схід піднімуть на ноги релігія і серце, а не розум і філософія. Отже, оскільки ви пробудили Схід, то дайте йому напрямок, що відповідає його єству. Інакше ж, ваші старання або пропадуть даремно, або залишаться тимчасовими і поверхневими.

По-шосте, європейці, є вашими ворогами, а також недругами Ісламу, які користувалися і продовжують користуватися вашою байдужістю до релігії. Можу навіть сказати, що люди, котрі користуються вашою зневагою до релігії, наносять Ісламу такої ж шкоди, як і ваш ворог. Заради користі Ісламу і благополуччя народу вам необхідно змінити цю зневагу на виконання ісламських приписів. Адже очевидно, що незважаючи на високу стійкість і самовідданість членів «Єднання і прогресу», і навіть при тому, що вони стали причиною нинішнього пробудження ісламського світу, їх часткове нехтування релігією послужило причиною неприязні до них народу всередині країни. Мусульмани ж інших країн, не бачачи цієї зневаги, проявили до них повагу.

По-сьоме, не дивлячись на те, що світ невіри усіма своїми засобами, всією своєю цивілізацією, філософією, науками, місіонерами атакує ісламський світ, довгий час здобуваючи перемогу в матеріальному відношенні, перемогти ісламський світ в релігійному плані йому не вдалося. І в той час, як Іслам зберігає свої міцність і стійкість за допомогою суни і громади (ус-сунна валь-джамаа), а всі, що заблукали групи всередині нього приречені залишатися шкідливою меншістю, єретичним протягом, що проникає з мерзенної частини європейської цивілізації, не зможе вкоренитися всередині Ісламу. Отже, провести серйозні, реформаторські перетворення в ісламському світі можливо лише підкоряючись законам Ісламу і ніяк інакше. По-іншому ніколи і не було, а якщо і було, то швидко згасало.

По-восьме, в той час, як порочна європейська цивілізація, що стала причиною ослаблення релігії, почала тріщати по швах; в той момент, коли наблизилося сходження цивілізації Корану, неможливо здійснювати конструктивні справи, проявляючи байдужість і зверхність до релігії. Що ж стосується справ негативних, руйнівних, то багато разів поранений Іслам в них зовсім не має потреби.

По-дев’яте, вашу перемогу в цій війні за Незалежність і ваше високе служіння схвалює, люблячи вас душею і серцем, весь віруючий народ і, особливо, шар простолюду, представники якого – стійкі мусульмани. Вони вас люблять, підтримують, живлять до вас вдячність і цінують вашу самовідданість, надаючи вам величезне і серйозне пробудження сил. На благо Ісламу, вам також необхідно об’єднатися з ними і спертися на них, виконуючи веління Корану. Інакше, якщо замість простих мусульман віддавати перевагу тим, хто відійшов від Ісламу, нещасним, безрідним, звабленим, що наслідують Європу, то це буде суперечити користі Ісламу, внаслідок чого ісламський світ направить погляд в іншу сторону і буде шукати допомоги в іншому місці…

По-десяте, якщо на якомусь шляху є дев’ять з десяти ймовірностей загибелі й лише одна ймовірність вціліти, то треба буде відрікся від життя, стати божевільним сміливцем, щоб піти на це. Виконання ж такого обов’язкового розпорядження релігії, як намаз, що займає лише одну з двадцяти чотирьох годин, дає дев’яносто дев’ять із ста ймовірностей порятунку. Тільки лише через безтурботність і лінощі існує єдина можливість шкоди. Тим часом, відмова від обов’язкових приписів релігії (фарз) укладає в собі дев’яносто дев’ять ймовірностей шкоди і лише одну можливу вірогідність порятунку, що спирається на безпечність і оману. Так чому ж, цікаво, можна виправдати шкоду релігії і світському життю недбалістю і відмовою від фарзу, і як це може поєднуватися з патріотизмом?!

Тим більше, що дії цих борців за віру і цього високого зібрання послужить прикладом для наслідування. Народ буде або наслідувати їх недоліки, або критикувати їх. І те, і інше – шкідливо. Значить, для них права Аллага (хукукуллах) включають в себе і права Його рабів (хукукуль’ібад). З людьми ж, які не дослухаються до незліченних достовірних (мутаватір) і загальноприйнятих (иджма‘) повідомлень і доказів, приймаючи дурницю нафс і виходять від диявольських потурань сумніву, серйозної і справжньої справи не зробиш.

Фундамент цих великих перетворень повинен бути міцним. Духовна особистість цих Зборів, з точки зору сили, якою вона володіє, виконує значення султанату. Якщо, особисто виконуючи приписи Ісламу і спонукаючи до їх виконання інших, ці Збори не візьмуть на себе також і функції халіфату і не задовільнять релігійні потреби народу, який, крім того, що для життя потребує чотирьох речей, щодня, щонайменше п’ять разів, потребує і в релігії; народу, єство якого не зіпсовано, і який, під тиском розпусти цивілізації, не забув про свою духовну потребу, тоді значення халіфату народ вимушено повністю віддасть прийнятим вами імені та слову. Для підтримки ж цього значення додають також і силу. Тим часом, така сила, яка не перебуває в руках Зборів і непідвладна їм, послужить причиною розколу. Розкол ж суперечить аяту و اعتصموا بحبل الله جميعا «Тримайтеся разом біля Аллага і не розділяйтеся!…» (Коран 3: 103). Нинішній час – час колективу. Духовна особистість колективу, що є його душею, більш стійка. Вона найбільше здатна до виконання приписів шаріату. Особистість халіфа може виконувати свої обов’язки лише спираючись на неї. Якщо духовна особистість, яка є душею колективу, праведна, то вона більш яскрава і досконала; якщо ж вона скверна, то буде ще більш поганою. Добро і зло індивідуума обмежені, а у колективу – безмежні. Не треба псувати досягнуте вами в очах зовнішнього світу сприятливе положення злом всередині. Адже ви знаєте, що ваші вічні вороги і противники руйнують підвалини Ісламу. Таким чином, вашим неминучим обов’язком є пожвавлення і збереження цих засад. Інакше ж, це буде неусвідомленою допомогою свідомого ворога. Нехтування засадами – показник слабкості нації. Слабкість же не зупиняє ворога, а навпаки – підстьобує.

حسبنا الله ونعم الوكيل ۝ نعم المولى ونعم النصير

«Достатньо нам Аллага! Прекрасний же Він Опікун!» (Коран 3:173). «Який прекрасний цей Покровитель! Який прекрасний цей Помічник!» (Коран 8:40)

* * *

Знай, мій дорогий брате! Вивчаючи аргументи і докази, представлені для демонстрації істин віри, не критикуй їх, кажучи «Ці слабкі аргументи не можуть привести до такого грандіозного висновку». Адже цей обвинувачений тобою в слабкості аргумент по праву і по ліву сторони забезпечений силами підкріплення. Так, все що вказують на вірність Ісламу свідки, свідоцтва, докази, аргументи і ознаки, надаючи підтримку товаришу на оборонних позиціях, розписуються в його придатності. Він же, в свою чергу, компетентно підтверджує їхні свідчення. Оскільки мета істин віри – твердження, а не заперечення, то одне вказує на що-небудь встановлене подібне тисячі. Адже способи затвердження доводять, відповідають один одному і збігаються, тому кожен з них підтверджує іншого. У разі ж заперечення, свідоцтва не відповідають один одному, а причини заперечення несумісні. Тому їхні свідчення не можуть бути підтвердженням достовірності один одного.

Знай, мій дорогий брате! Часом сильна любов до якоїсь речі стає причиною її заперечення. Крім цього, причинами заперечення можуть бути сильний страх, грандіозна велич і нездатність охопити розумом.

Знай, мій дорогий брате! Я явно побачив, що подібно до того, як в насінні колоцинту закладено дерево колоцинту. Пекло приховане в насінні невіри і помилки. А також, подібно до того, як кісточка фініка несе в собі фінікову пальму, в зерні віри укладений Рай, що я пізнав за допомогою вірної інтуїції. Адже так само, як не дивно те, що ті насіння перетворяться в дерева, безсумнівно те, що суть невіри і помилки породить Пекло, а віра і дотримання істини – Рай.

Знай, мій дорогий брате! Якщо проколоти «серце» якогось зернятка, тобто його ядро, то, зрозуміло, воно не проросте і не заколоситься, а загине. Так само і якщо «Я», зване серцем егоїзму, буде пропалено променем і теплом зікру «Аллаг, Аллаг», то воно не виросте, чи не перетвориться по безпечності в фараона. Воно не зможе повстати проти Творця небес і землі. Таким чином, за допомогою поминання (зікри) Аллага, «Я» (егоїзм) зникне.

Отже, послідовники [тарікату] Накшбандія, відкривши серце за допомогою обраного ними прихованого поминання (зікру Хафі), досягли успіху у знищенні «вірусу» егоїзму і в підкоренні велить нафсу (нафс Аммара), що є підлеглим сатани. Подібно до них, послідовники [таріката] Кадір за допомогою гучного поминання (зікру Джахра) розбили на шматки ідолів природи.

Знай, мій дорогий брате! Подібно до того, як у всякій речі в світі видно сліди мудрості, на самих далеких, самих великих і найтонших рівнях безлічі видно сліди мудрості і уваги. Так, які є межею і результатом безлічі людських обличь, лобі, а також на її шкірі та долонях пером приречення написано багато ліній, візерунків і символів. Відомо, що написані на цих сторінках людини слова, літери, точки і символи вказують на закладені в її душі смисли і значення, а також на листи, написані приреченням в її єстві. Друже! Примітки, написані приреченням на вищенаведених сторінках людини, не залишили жодного простору для втручання випадковості.

Знай, мій дорогий брате! Деякі люди, охоплені любов’ю до мирського життя, вважають, що метою і сенсом його виникнення є лише служіння йому самому і його продовження, і що більше ніякої користі воно не несе. Іншими словами, вони вважають, що Мудрий Творець на час помістив в живих істот і в людській суті всі ці дивовижні системи і чудове оснащення лише для того, щоб зберігати і продовжувати це швидкоплинне життя. Тим часом, будь це так, видимі на лику світу мудрість, прихильність, порядок та інші докази і аргументи відсутності марноти, про існування яких свідчить нескінченна впорядкованість у Всесвіті, повинні були б стати доказами і аргументами зворотного, тобто марності, марнотратства, безладу і відсутності мудрості.

Друже! Користі у цьому мирському житті дуже багато. Частина його належить власникові життя (в залежності від його розпорядження і служіння); решта ж мети і плоди відносяться до Мудрого Творця. Так, людина і людське життя є якоюсь нивою для проявів Божественних імен. У Раю вона удостоюється прояву різновидів Божественної милості. Для дивовижних, незліченних плодів потойбічне життя – якийсь розсадник або насіння. Інакше кажучи, людина подібна якомусь капітану корабля. З незліченної користі, принесеної кораблем, капітану, відповідно до його причетності і служінню, дістається частина. Частина, що залишилася належить правителю. Так само і людина отримує частку живих плодів буття в залежності від ступеня своєї причетності до корабля буття. Все інше належить одвічному Царю…

Знай, мій дорогий брате! Навіть якщо мирські насолоди, задоволення і прикраси і будуть раєм, то без пізнання свого Творця, Господаря і Господа вони, по суті, пекло. Я побачив це і відчув. Так що ж, крім пізнання Аллага, може вгамувати опіки від вогню, які відчуваються при співчутті?! Так, пізнавши Аллага, апетит до мирських задоволень зникає, і навіть прагнення до Раю відходить на задній план.

Знай, мій дорогий брате! Все, що відбувається і що трапляється в цьому світі має дві сторони: одна з них звернена до Іншого світу і, по суті справи, є найстабільнішою і вагомою; друга звернена до цього світу, до самої себе і до пристрастей. Друга сторона знаходиться у такому низькому, незначному, тлінному положенні, що зовсім не варта сердечних переживань, прикростей і страждань!

Знай, мій дорогий брате! Серед людей є такі дурні, які, побачивши в якійсь прозорій частці відображення Сонця або його прояв в забарвленні якоїсь квітки, вимагають від цього прояву або цього відображення всіх необхідних якостей Сонця – навіть того, щоб воно було центром світу і притягувало до себе планети! Разом з тим, коли раптом, з якоїсь причини, які спостерігаються в тій частці або в іншій квітці відображення або прояв зникають, то через свою сліпоту, недалекоглядності вони починають заперечувати Сонце. А також, ці дурні не можуть відрізнити існування відображення, що виникає за допомогою прояву, від істинного, реального існування, плутаючи їх один з одним. Тому, бачачи в якійсь речі відображення, тінь Сонця, починають вимагати від неї сонячного тепла, світла та інших особливостей.

А також, дивлячись на муху, жучка і на інші маленькі, незначні речі, і бачачи в них дуже високе мистецтво і мудрість, ці дурні кажуть: «Творець надав їм зайву важливість. Яка цінність є в мусі, що для неї треба було стільки витрат і складнощів?».

Друже! Для того, щоб переконати таких дурнів і розвіяти сумніви, необхідно знати чотири речі.

1) Будь-яка річ, пов’язана з досконалістю панування і турботи Всевишнього (рубубіят), описує Його. У зв’язку з тим, що ця річ удостоїлася панування і турботи Всевишнього (рубубіят), вона також стає місцем прояву Його досконалості. Однак же, сама мати Його досконалість вона не може.

2) У кожній речі відкриваються двері до світла Аллага. Закриття однієї з таких дверей не вимагає закриття інших незліченних дверей. Однак, всі двері можна відкрити за допомогою одного ключа.

3) Доля, що є відображенням всеосяжного знання [Всевишнього], у кожній речі записала деяку частину [прояву] світлих імен.

4) انما امره اذا اراد شيئا ان يقول له كن فيكون ۝ ما خلقكم ولا بعثكم الا كنفس واحدة

«Коли Він воліє чогось, то тільки говорить: «Будь!» — і воно є!» (Коран 36:82). Створити й воскресити вас так само легко, як і одну душу. Аллаг – Всечуючий, Всевидячий!». (Коран 31:28)

Згідно явного викладу цих аятів, буття кожної справи пов’язано з наказом «Будь!». Також, створення всіх речей, а потім і їх воскресіння, подібні витворенню і воскресінню однієї душі. Значить, якщо створення надати Аллагу, воно стає настільки легким і простим. Однак, якщо його приписати причинам і самим творінням, то всім власникам розуму доведеться прийняти безглуздості, народжені судженнями всіх дурнів.

Знай, мій дорогий брате! Чудово викладає Коран, розповідає про істини за допомогою загальновідомих прикладів, так як абстрактні (муджаррад) істини, що відносяться до божественної сфери, в сфері імовірнісного (Імка) можна пояснити і показати тільки за допомогою прикладів і уподібнень. Також і ймовірний (мумкін), жалюгідна людина, дивлячись на приклади зі сфери ймовірного, замислюється про стани і якості сфери обов’язків необхідного (вуджуб), що знаходяться вище.

Знай, мій дорогий брате! Внутрішня сторона кожної справи називається малякут, а зовнішня – мульк. У зв’язку з цим людина і її серце є одне для одного як оболонкою, так і вмістом. Із зовнішньої (мульк) сторони людина є оболонкою для серця. З внутрішньої ж сторони (малякут) вона – вміст серця.

Це правило застосовується також і щодо Арш, й усього сущого, а саме: Арш – це сплав і суміш таких Божественних імен, як аз-Захір (Явний), аль-Батин (Прихований), аль-Авваль (Перший) і аль– Ахіри (Останній). Щодо входження в цей сплав імені аз-Захір (Явний), Арш – це мульк, а все суще – малякут. Щодо ж імені аль-Батин, Арш – малякут, а все суще – мульк. Значить, якщо дивитися на Арш з точки зору імені аз-Захір, то він буде оболонкою, а все суще – вмістом. Якщо ж дивитися з точки зору імені аль-Батин, то Арш сам буде змістом, а все суще – оболонкою. А також, з точки зору імені аль-Авваль, як вказує аят وكان عرشه على الماء «Та це справжнє чаклунство!» (Коран 11: 7), він вбирає в себе початок всього сущого, а з точки зору імені аль-Ахіри, як вказує благородний хадис سقف الجنة عرش الرحمن «Дах Раю – Арш Милостивого», він вбирає в себе межу всього сущого.

Отже, Арш – це такий сплав, який за допомогою часток, взятих від цих чотирьох імен, охоплює праву і ліву сторони, верх і низ всього сущого і буття.

Знай, мій дорогий брате! Безсилля – це джерело благання. Потреба – вогнище благання.

О, мій Господь! О, мій Творець! О, мій Господи

Моя потреба – моє свідоцтво про відозві до Тебе.

Нужда моя – готовність для звернення до Тебе.

Мій засіб для досягнення – безвихідь і злидні.

Моя слабкість – скарбниця.

Мої сподівання – мій капітал.

Заступник мій – Твій Улюбленець (мир йому і благо) і Ти. Прости і помилуй, про Аллаг! О, Милостивий! О, Милосердний! Амін!