Ця тема була Шістнадцятим Пунктом Сімнадцятого Сяйва, проте через свою важливість вона стала Двадцять Третім Сяйвом.
Цей аргумент остаточно знищує ідею безбожництва, що виходить із концепції натуралізму, руйнує наріжний камінь невіри й підриває його основу.
Нагадування
Ця Тема показала суть доктрини невдячних натуралістів, пояснила ступінь її віддаленості від основ раціоналізму, а також її абсурдність за допомогою т.зв. дев’яти нісенітниць (підпунктів), що увібрали в себе дев’яносто нісенітниць. Оскільки деякі з цих підпунктів були чітко викладені в інших публікаціях трактату «Рісале-і Нур», вони наводяться тут серед інших або ж дещо скорочені.
Отже, постає питання: Як же сталося так, що знамениті філософи та відомі вчені погодилися з цими безглуздими ідеями та нісенітницями? Річ у тім, що вони не змогли узріти суть свого шляху. Я повністю готовий навести незаперечні докази й очевидні аргументи, щоб довести це всім тим, кого долають сумніви, безглуздість та неприйнятність ідей цих філософів, що їх наведено в кінці кожної описаної нісенітниці.*
*(Причиною написання цього рисале стала мерзенна атака на Коран, яка принижує істини віри, називаючи безглуздістю те, що постає незбагненним явищем для зіпсованого розуму і обґрунтовує свої безбожницькі ідеї з опертям на натуралізм. Ця атака викликала гнів серця, що в грубій формі вилився на папері, нанісши нищівний удар по цих безбожниках та прихильниках хибного вчення, що йде в розріз з істиною. Однак метод «Рісале-і Нур» – це тактовність та добре слово.)
بِسْمِ اللّٰهِ الرَّحْمٰنِ الرَّحٖيمِ
قَالَتْ رُسُلُهُمْ اَفِى اللّٰهِ شَكٌّ فَاطِرِ السَّمٰوَاتِ وَالْاَرْضِ
Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного!
“Їхні посланці говорили: «Невже ви маєте сумніви щодо Аллага, Творця небес і землі?”
(Коран, 14:10).
Цей Аят Корану шляхом риторичного питання повідомляє про те, що ідея існування Єдиного Всевишнього не може й не повинна викликати жодних сумнівів, демонструючи беззаперечний факт існування Аллага та принцип єдності.
Нагадування
Перш ніж ми пояснимо суть цієї таємниці,
ми хотіли б звернути увагу на передісторію:
Мене запросили відвідати Анкару року 1338 [1922]. Я бачив радість вірян з приводу поразки Греції перед ісламською армією, але під час цієї хвилі радості та ейфорії я узрів жахливу єресь, злісну та підступну, що затьмарила своїми порочними концепціями розум мусульман із метою розбестити й отруїти їхнє єство. Я написав сильний і різкий доказ, який дає відсіч цій єресі, в Рісале арабською мовою, і його значення та ідеї були виведені зі священного аяту, який я навів вище, щоб апріорі довести існування Всемогутнього Бога та принцип Його єдності. Згодом я надрукував його в друкарні «Новий день» в Анкарі… Однак цей тверезий аргумент не здійснив свого впливу, оскільки він — дуже короткий і лаконічний. Ба більше, мало тих, хто володіє арабською мовою, і водночас — тих, хто нею цікавиться, тому ілюзорність цих атеїстичних ідей поширилися і на превеликий жаль вкорінилася серед людей. Цей факт змусив мене переписати лист із його доказами вже турецькою мовою, з деякими твердженнями й роз’ясненнями, що були раніше представлені в трактаті «Рісале-і Нур».
Оскільки деякі розділи цих доказів були достатньо пояснені в інших частинах трактату «Рісале-і Нур», ми їх згадаємо тут стисло та лаконічно. Різні аргументи, наявні в інших Рісале, частково об’єднуються в цьому доказі, а кожен із тих аргументів являє собою окрему його частину.
***